16 листопада 2010 р. № 2-22/1459-2010
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз", м. Сімферополь Автономної Республіки Крим,
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.08.2010
зі справи № 2-22/1459-2010
за позовом державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" (далі -Товариство)
до державного підприємства Радіотелевізійного передавального центру Автономної Республіки Крим (далі -Підприємство), м. Сімферополь Автономної Республіки Крим,
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - товариство з обмеженою відповідальністю "Радіо-Сервіс", м. Севастополь,
про стягнення 90 288 грн.,
за участю представників:
позивача -Звєрєва Д.В.,
відповідача -не з'явився,
третьої особи -не з'явився,
Товариство звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Підприємства на підставі статті 951 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) 90 288 грн. збитків, завданих позивачеві неповерненням відповідачем майна з відповідального зберігання.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.07.2010 (суддя Калініченко А.А.) позов задоволено.
Прийняте місцевим судом рішення з посиланням на приписи статей 184, 623, 942, 951 ЦК України мотивовано тим, що Підприємство, яке за договором від 01.07.2004 прийняло на відповідальне зберігання від Товариства згідно з актами приймання-передачі від 01.07.2004 індивідуально визначене майно - модеми АЦТ 17-8/2 №№ 312, 313, 316, 396, 438, 439, - але по закінченні строку зберігання не повернуло позивачеві за вимогою від 27.10.2009 два з шести модемів, а саме: модеми із заводськими номерами № 316 і № 438, сумарна вартість яких (зазначена сторонами в актах приймання-передачі) становить 90 288 грн.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.08.2010 (колегія суддів у складі: Плут В.М. -головуючий суддя, судді Голик В.С., Гонтар В.І.) рішення місцевого господарського суду зі справи скасовано та в позові відмовлено.
У прийнятті постанови зі справи суд апеляційної інстанції з посиланням на статтю 184, частини першу і другу статті 949 ЦК України, погодившись із встановленими місцевим судом фактичними обставинами, надав їм іншу юридичну оцінку та, визнавши заводський номер модему таким, що не відноситься до властивостей речі, з огляду на наявні у відповідача два модеми АЦТ 17-8/2, які, на думку суду, є такого самого роду та такої самої якості як і модеми, одержані Підприємством від Товариства, що дозволяє здійснення відповідної заміни, відмовив у задоволенні позову, зазначивши про те, що вартість обладнання в даному випадку не має значення для вирішення судового спору через можливість виконання зобов'язання в натурі.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з порушенням норм матеріального права, а рішення місцевого суду залишити без змін. Своє прохання скаржник мотивує, зокрема, неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції приписів статей 936, 938, 941, 953 ЦК України щодо наслідків неповернення відповідачем майна, яке сторонами індивідуалізовано за заводськими номерами (модеми № 316 і № 438). При цьому скаржник наполягає на тому, що модеми одного виду, будучи не новими і технічно складними, внаслідок умов використання і фактичного технічного стану є незамінними.
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, заслухавши представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Згідно з статтею 941 ЦК України за згодою поклажодавця зберігач має право змішати речі одного роду та однієї якості, які передані на зберігання.
Відповідно до частини першої статті 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
За приписами частини третьої цієї статті встановлення тотожності речі, яка була прийнята на зберігання, і речі, яка була повернута поклажодавцеві, можливе на підставі оцінки поданих сторонами доказів.
Частиною першою статті 951 ЦК України передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:
1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;
2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.
За таких обставин для правильного вирішення даної справи попереднім судовим інстанціям, беручи до уваги індивідуалізацію сторонами спірних модемів за заводськими номерами та відсутність зазначених номерів на наявних у відповідача модемах, належало:
- вичерпно встановити усі можливі індивідуальні ознаки кожного з двох спірних модемів (зокрема, на підставі дослідження паспортів виробів, наявної документації з приводу використання та обслуговування тощо) та дослідити питання тотожності (як з приводу можливості її встановлення, так і стосовно її наявності чи відсутності) модемів, наявних у відповідача, із модемами, переданими йому на зберігання позивачем (№№ 316, 438);
- з'ясувати, чи надавало Товариство згоду Підприємству на змішування переданих на зберігання модемів (зокрема, модемів із номерами № 316 і № 438) з іншими;
- за відсутності модемів, що підлягають поверненню Підприємством Товариству, -встановити вартість втрачених модемів [беручи до уваги не лише зміст вимог позивача (90 288 грн. за два модеми) та заперечення відповідача з цього приводу (3 390,81 грн. за кожен модем), але й інформацію виробника та продавців щодо вартості нових модемів цього типу (АЦТ 17-8/2; зокрема, на момент судового вирішення даного спору) і можливу фактичну вартість таких модемів з урахуванням року випуску, умов та строків експлуатації тощо]. За необхідності та наявності необхідних умов з'ясування вартості модемів згідно з приписами статті 41 ГПК України може бути предметом відповідної судової експертизи.
Проте цього ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами здійснено не було.
Таким чином, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування прийнятих ними судових рішень зі справи.
Беручи до уваги визначені статтею 1117 ГПК України межі повноважень касаційної інстанції, справа має бути передана на новий розгляд до місцевого господарського суду, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 1117, 1119 -11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.07.2010 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.08.2010 зі справи № 2-22/1459-2010 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя Б.Львов