10 листопада 2010 р. № 13/169
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоКравчука Г.А.,
суддів:Мачульського Г.М., Муравйова О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Бріс" ЛТД
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.08.2010 р.
у справі№ 13/169
господарського судум. Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Бріс" ЛТД
доТовариства з обмеженою відповідальністю
"Перша західно-українська лізингова компанія"
простягнення 673 616,00 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача:- не з'явились;
відповідача:Тустановська Т.М., дов. № 17-08/09 від 17.08.2009 р.;
У березні 2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Бріс" ЛТД (далі -Фірма) звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша західно-українська лізингова компанія" (далі -Товариство) пеню у розмірі 606 254,40 грн. та визнати за ним право власності на предмет фінансового лізингу згідно договору фінансового лізингу № 070320/ФЛ-0195 від 20.03.2007 р. (позовні вимоги наведено з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а. с. 86 -87).
Позовні вимоги Фірма, посилаючись на норми Господарського кодексу України та Закону України "Про фінансовий лізинг", обґрунтовувала тим, що до неї, всупереч укладеному з Товариством договору фінансового лізингу № 070320/ФЛ-0195 від 20.03.2007 р., не перейшло право власності на майно, яке є предметом фінансового лізингу за вказаним договором -автомобіль Шевроле Авео НОМЕР_1, кузовний № НОМЕР_2, у зв'язку з чим Товариство зобов'язано сплатити їй пеню за кожен день затримки переходу цього права.
Рішенням господарського суду м. Києва від 08.06.2010 р. (суддя Курдельчук І.Д.) позовні вимоги Фірми задоволено. Рішення прийнято з мотивів, викладених Фірмою у позовній заяві.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2010 р. (колегія суддів: Шипко В.В., Борисенко І.В., Євсіков О.О.) рішення господарського суду м. Києва від 08.06.2010 р. змінено, внаслідок чого позовні вимоги Фірми було задоволено частково: визнано за нею право власності на автомобіль Шевроле Авео НОМЕР_1, кузовний № НОМЕР_2, та стягнуто на її користь з Товариства пеню у розмірі 6 736,17 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В частині зміни рішення господарського суду м. Києва від 08.06.2010 р. постанова прийнята з посиланням на ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України та мотивована тим, що Фірма не довела наявності в неї істотних збитків у зв'язку з порушенням Товариством умов договору фінансового лізингу № 070320/ФЛ-0195 від 20.03.2007 р., а розмір пені, нарахований Фірмою, надмірно великий порівняно з її збитками, а відтак підлягає зменшенню за рішенням суду.
Фірма звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2010 р. в частині зміни рішення господарського суду м. Києва від 08.06.2010 р. скасувати та залишити вказане рішення без змін. Викладені у касаційній скарзі вимоги Фірма обґрунтовує посиланням на обставини справи та ст. ст. 232, 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України.
Товариство не скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу Фірми до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.
У судове засідання Вищого господарського суду України, призначене на 10.11.2010 р., з'явився громадянин Сівак О.В., який зазначив, що він є представником Фірми за довіреністю, копія якої знаходиться у матеріалах справи.
З наявної у справі ксерокопії довіреності № 699 від 09.11.2009 р., виданої Фірмою Сіваку О.В. для здійснення представництва її інтересів, вбачається, що довіреність видана строком на один рік, тобто, до 09.11.2010 р.
Будь-які інші документи, які б у відповідності до вимог законодавства України підтверджували повноваження Сівака О.В. представляти у Вищому господарському суді України інтереси Фірми у матеріалах справи відсутні та у судовому засіданні 10.11.2010 р. Сіваком О.В. надані не були.
За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що представники Фірми у судове засідання, призначене на 10.11.2010 р., не з'явились.
За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 09.11.2010 р. розгляд касаційної скарги здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: Кравчук Г.А. (головуючий), Мачульський Г.М. та Муравйов О.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Фірми не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами на підстав матеріалів справи встановлено, що:
- Фірма на виконання укладеного з Товариством договору фінансового лізингу № 070320/ФЛ-0195 від 20.03.2007 р. у повному обсязі сплатила лізингові платежі за предмет фінансового лізингу -автомобіль Шевроле Авео НОМЕР_1, кузовний № НОМЕР_2, що підтверджується підписаним між нею та Товариством актом звірки взаєморозрахунків;
- п.17.1 ст. 17 договору фінансового лізингу № 070320/ФЛ-0195 від 20.03.2007 р. визначалось, що одночасно зі сплатою останнього лізингового платежу, при обов'язковій умові сплати Фірмою усієї заборгованості за договором, штрафних санкцій та можливих збитків, що підтверджується підписанням сторонами акту звірки взаєморозрахунків, право власності на предмет фінансового лізингу (автомобіль Шевроле Авео НОМЕР_1, кузовний № НОМЕР_2) переходить від Товариства до Фірми;
- п.17.3 ст. 17 договору фінансового лізингу № 070320/ФЛ-0195 від 20.03.2007 р. встановлювалось, що перехід/достроковий перехід права власності на предмет фінансового лізингу (автомобіль Шевроле Авео НОМЕР_1, кузовний № НОМЕР_2) від Товариства до Фірми оформлюється актом, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється їх печатками;
- останній лізинговий платіж за договором фінансового лізингу № 070320/ФЛ-0195 від 20.03.2007 р. Фірма сплатила 24.04.2009 р., що підтверджується платіжними дорученнями № 1297 та № 1306 від 24.04.2009 р.;
- після здійснення Фірмою останнього лізингового платежу за договором фінансового лізингу № 070320/ФЛ-0195 від 20.03.2007 р. (після 24.04.2009 р.) Товариство акту, передбаченого п.17.3 ст.17 вказаного договору, з Фірмою не підписало, та дій, направлених на оформлення у відповідності до вимог законодавства України за Фірмою права власності на автомобіль Шевроле Авео НОМЕР_1, кузовний № НОМЕР_2, не здійснило;
- п.11.3.2 ст. 11 договору фінансового лізингу № 070320/ФЛ-0195 від 20.03.2007 р. передбачалось, що у разі, якщо з вини Товариства порушуються строки переходу права власності на автомобіль Шевроле Авео НОМЕР_1, кузовний № НОМЕР_2, до Фірми, визначені у ст. 17 договору, Товариство зобов'язується сплатити Фірми пеню у розмірі 5% від вартості предмету фінансового лізингу, визначену у п. 3.2 договору, за кожен день затримки та відшкодувати завдані цим збитки.
Частина перша ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Ст. ст. 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли до правильних висновків щодо обґрунтованості позовних вимог Фірми про стягнення на її користь з Товариства 606 254,40 грн. пені, нарахованої за порушення з його вини строку переходу до неї права власності на предмет фінансового лізингу за договором фінансового лізингу № 070320/ФЛ-0195 від 20.03.2007 р. (автомобіль Шевроле Авео НОМЕР_1, кузовний № НОМЕР_2).
Відповідно до частини першої ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Ст. 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Вказана норма кореспондується з п. 3 частини першої ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Як з'ясовано господарським судом апеляційної інстанції, Фірма не довела наявності в неї істотних збитків у зв'язку з порушенням Товариством умов договору фінансового лізингу № 070320/ФЛ-0195 від 20.03.2007 р. щодо строків переходу до неї права власності на предмет лізингу за вказаним договором, а розмір пені, нарахований нею у зв'язку з таким порушенням, є надмірно великим порівняно з її збитками.
Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що апеляційний господарський суд зменшив розмір пені, заявлений Фірмою до стягнення з Товариства за наявності обставин, передбачених ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 83 Господарського кодексу України.
У касаційній скарзі Фірма не просить переглянути постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2010 р. та рішення господарського суду м. Києва від 08.06.2010 р. в частині задоволення її позовних вимог про визнання права власності на предмет лізингу за договором фінансового лізингу № 070320/ФЛ-0195 від 20.03.2007 р. (автомобіль Шевроле Авео НОМЕР_1, кузовний № НОМЕР_2), а відтак вказані судові акти у зазначеній частині перегляду у касаційному порядку не підлягають.
На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2010 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Фірми не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Бріс" ЛТД залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2010 р. у справі № 13/169 господарського суду м. Києва -без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя О.В. Муравйов