Справа № 2 «а» -2121/10
11 листопада 2010 року м. Горлівка
Центрально-Міський районний суд м. Горлівки у складі:
головуючого - судді КоваленкаВ.О.,
при секретарі Баштовій А.В.,
учасники процесу:
позивач ОСОБА_1 (не з'явився)
представника відповідача Страхова Л.В. (не з'явився)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Горлівка Донецької області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрально-Міського управління праці і соціального захисту населення Горлівської міської ради про визнання неправомірною відмову відповідача у перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради (далі по тексту УПСЗН) про визнання неправомірною відмову відповідача у перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення і в обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи і перебуває на обліку в УПСЗН.
Відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» як інваліду 2 групи йому передбачені щорічні компенсаційні виплати на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Просив суд стягнути з відповідача на його користь щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік у розмірі 2575 грн.
Позивач про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності в порядку письмового провадження.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, відповідач про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, суду надані письмові заперечення та клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача, заперечував проти задоволення позову в повному обсязі.
Відповідач УПСЗН надав суду заперечення проти позову в яких зазначив, що згідно ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує проведення політики у сфері соціального захисту населення. Відповідно до ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи» конкретні розміри допомоги та компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України. Постановами КМУ від 26.07.1996р. № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та № 526 від 12.07.2005р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлені конкретні суми, які і були сплачені позивачу. Зазначив, що п. 30 ст. 71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік», зупинено на 2007 рік дію окремих норм ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати. Відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником та постраждалим в результаті ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії та інвалідом 2 групи. що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 24.05.2007 року, довідками МСЕК серії ДОН-05 № 090417 та серії ДОН-04 № 070381 від 22.05.2007 року і перебуває на обліку у Ц-Міському районному управлінні соціального захисту населення Горлівської міської Ради.
/а.с. 5 - 10/.
Відповідно до довідки № 6137/3009 від 30.08.2010 року 21.12.2007 року УПСЗН виплатило позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік - 120 грн.
Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я визнаються в України найвищою соціальною цінністю, а статтею 16 Конституції України закріплений обов'язок держави у подоланні наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.
Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.
Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та на нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Зазначений постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 р. та № 562 від 12.07.2005 р. конкретний розмір щорічної допомоги у твердій грошовій сумі, зокрема, для інвалідів другої групи -26,70 грн., 120 грн. суперечить вимогам Закону № 3054-ІІІ, яким встановлено розмір щорічної допомоги як кратна величина до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної на час здійснення виплати.
Нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці судом на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена щорічна допомога на оздоровлення особам, зокрема, інвалідам III групи - чотири мінімальні заробітні плати, інвалідам II групи - п'ять мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на час виплати.
Тобто, нормами спеціального Закону визначений розмір щорічної допомоги як величина, кратна розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на час здійснення виплати.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007р. визнаний неконституційним пункт тридцятий статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007р.» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзацу третього частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи». Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення щорічної компенсації на оздоровлення за 2007 рік підлягають частковому задоволенню, у розмірі 2180 гривень із розрахунку (460,00х5)-120,00=2180,00 грн.
Відповідно до статті 94 КАС України не підлягає стягненню з відповідача судовий збір на користь держави, оскільки позивач відповідно до ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» звільнений від сплати судових витрат.
Враховуючи ст. 48 «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи», п. 35 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007р.», рішення Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007р. та керуючись ст.ст. 11, 86, 94, 97, 98, 158-163 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрально-Міського управління праці і соціального захисту населення Горлівської міської ради про визнання неправомірною відмову відповідача у перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Донецької області, в частині відмови ОСОБА_1 здійснення донарахування розміру компенсаційних виплат щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік.
Стягнути з Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_1 недоотриману суму щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік у розмірі 2180 (дві тисячі сто вісімдесят) гривень 00 копійок.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Постанова суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Постанова суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Центрально-Міський районний суд м. Горлівки Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: