"25" жовтня 2010 р. м. Київ К-26113/10
25 жовтня 2010 року Справа №1/306/04-НР (22-а-14262/08)
к/с № К-26113/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді:Бившева Л.І.
Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.
Степашко О.І.,
за участю секретаря:Альошиної Г.А.,
за участю представників сторін
позивача:Анатоленка Є.Ю.
відповідача:Єремець Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
на постановуОдеського апеляційного адміністративного суду
від03.03.2010 р.
у справі№22-а-14262/08 (1/306/04-НР -номер справи у суді першої інстанції)
за позовомВідкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва
проскасування податкових повідомлень-рішень,
Постановою Господарського суду Миколаївської області від 13.10.2008 р. (суддя -О.В.Ткаченко) задоволено позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі -позивач) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва (далі -відповідач). Скасовано податкові повідомлення-рішення від 02.06.2004 р. №0001782301/01051, №0001792301/01048 та №0001802301/01049.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що безпідставним є застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-III з наступними змінами та доповненнями (далі -Закон України №2181-III), за несвоєчасну сплату платником податків неправильно визначених ним податкових зобов'язань.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2010 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя -А.В.Крусян, судді -О.В.Джабурія, О.І.Шляхтицький) рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, що аргументовано правомірністю застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату самостійно узгоджених податкових зобов'язань.
Вважаючи, що рішення суду попередньої інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що представниками податкового органу було проведено комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивачем за період з 01.10.2001 р. по 31.07.2003 р. за результатами якої 28.05.2004 р. складено акт №315/23-01-120-05410263/102. На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом 02.06.2004 р. було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0001782301/01051, яким за порушення позивачем граничного строку сплати податкових зобов'язань строком до 30 календарних днів застосовано штрафні санкції у сумі 70.862,43 грн., №0001792301/01048, яким за порушення позивачем граничного строку сплати податкових зобов'язань строком від 30 до 90 календарних днів застосовано штрафні санкції у сумі 340.335,07 грн., та №0001802301/01049, яким за порушення позивачем граничного строку сплати податкових зобов'язань строком понад 90 календарних днів застосовано штрафні санкції у сумі 2.076.276,55 грн..
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, надані сторонами докази в їх сукупності, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України №2181-III податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.
Положеннями пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 вказаного Закону передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.
У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а»- «в»пп.4.2.2 п.4.2 ст.4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями та як вбачається з матеріалів справи, за період з 4-ого кварталу 2001 року по 1-ше півріччя 2003 року позивачем було самостійно узгоджено та йому було визначено контролюючим органом податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 6.562.852,71 грн., які було сплачено підприємством з порушенням граничних строків, встановлених пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України №2181-ІІІ.
Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків (пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 зазначеного Закону).
Положеннями пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 цього ж Закону передбачено, що У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
З огляду на викладені законодавчі норми та зважаючи на те, що самостійно узгоджені податкові зобов'язання було сплачено позивачем несвоєчасно, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо правомірності нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судом попередньої інстанції норм матеріального права при вирішенні даної справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення -залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2010 р. у справі №22-а-14262/08 (1/306/04-НР -номер справи у суді першої інстанції) залишити без задоволення.
2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2010 р. у справі №22-а-14262/08 (1/306/04-НР -номер справи у суді першої інстанції) залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Бившева Л.І.
Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.
Степашко О.І.