"14" жовтня 2010 р. м. Київ К-6260/08
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.
суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Степашка О.І., Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя
на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2008
у справі № 5/112/07-АП Господарського суду Запорізької області
за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя
до 1. товариства з обмеженою відповідальністю «Арізона плюс»,
2. товариства з обмеженою відповідальністю «Корунд»
про визнання недійсним договору
Постановою Господарського суду Запорізької області від 09.08.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2008, в задоволенні позову ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним договору № 10-17/03 від 02.10.2003, укладеного між ТОВ «Арізона Плюс» та ТОВ фірма «Корунд», з підстав, встановлених статтею 49 ЦК УРСР, відмовлено.
Судові рішення вмотивовані посиланням на те, що виконання відповідачами договору субпідряду підтверджується дослідженими в судовому процесі первинними документами, а наявність умислу щодо укладення угоди, відносно дійсності якої виник спір, з метою ухилитися від сплати податків в судовому процесі не встановлений. За висновком суду один лише факт визнання нечинним установчого договору, статуту, запису про проведення державної реєстрації, свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Арізона-плюс» без встановлення в судовому процесі обставин щодо не виконання цим підприємством конституційного обов'язку сплачувати податки, встановлені законом, за результатами господарської діяльності в цілому та конкретної цивільно-правової угоди не може бути підставою для визнання всіх договорів, укладених цим підприємством, недійсними.
В касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя просить скасувати ухвалені по справі судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій ст. 49 ЦК УРСР, ст. 86, 159, 161 КАС України.
Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач-2 просить залишити скаргу без задоволення, вважаючи скаргу необґрунтованою.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
02.10.2003 між ТОВ «Арізона Плюс»(субпідрядник) та ТОВ фірма «Корунд»(генпідрядник) укладений договір № 10-17/03 субпідряду на виконання окремих видів та комплексів робіт, відповідно до якого ТОВ «Арізона Плюс»приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт, а саме, заміни підкранових шляхів на ВАТ «ЗЗВА». Виконання договору підтверджується актом виконаних робіт № 10-2-2 за жовтень 2003 року, податковою накладною № 20 від 30.10.2003, платіжним дорученням № 195 від 29.03.2004.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20.09.2006 № 2-3717/06 визнані нечинними установчий договір, статут, запис про проведення державної реєстрації, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Арізона Плюс».
Суди попередніх інстанцій обгрунтовано виходили з того, що сам лише факт скасування державної реєстрації не є безумовним свідченням укладення ТОВ «Арізона Плюс» будь-якого договору з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що вказане рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя не свідчить про факт укладання ТОВ «Арізона Плюс»правочинів з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки обставини щодо наявності (відсутності) протиправного умислу у ТОВ «Арізона Плюс» при укладанні правочинів не були предметом дослідження в судовому процесі при розгляді вказаної справи.
Інших доводів щодо недійсності спірного договору, окрім як визнання недійсними установчих документів (статуту) та запису про державну реєстрацію цього підприємства, анулювання свідоцтва про реєстрацію підприємства платником податку на додану вартість, позивач в судовому процесі на наводив.
Згідно статті 49 ЦК УРСР, чинного до 01.01.2004 р., якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.
1 січня 2004 року згідно з пунктом 1 та пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) Цивільний кодекс Української РСР (далі -ЦК УРСР) від 18 липня 1963 року втратив чинність.
ЦК України не містить таких публічно-правових наслідків укладення недійсної угоди, які були встановлені статтею 49 ЦК УРСР. Цим Кодексом скасована відповідальність (правові наслідки) у вигляді публічно-правової санкції стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, суперечною інтересам держави та суспільства.
За змістом частини 2 статті 5 ЦК України цей Кодекс має зворотну дію в часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.
Аналогічний припис щодо зворотної дії в часі норм Господарського кодексу України (далі -ГК України), статтею 208 якого встановлені правові наслідки недійсності господарського зобов'язання, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, містить і пункт 5 Розділу ІХ «Прикінцеві положення»цього Кодексу.
Згідно з цим пунктом положення ГК України щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в пункті 1 цього розділу строку.
Положення ГК України щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці першому цього пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення.
Таким чином, ухвалені судами рішення у справі ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і підлягають залишенню без змін як обґрунтовані та законні.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2008, постанову Господарського суду Запорізької області від 09.08.2007-без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий підписЄ.А.Усенко
Судді підписМ.І.Костенко
підписН.Є.Маринчак
підписО.І.Степашко
підписМ.О.Федоров