"11" жовтня 2010 р. м. Київ К-26334/10
11 жовтня 2010 р. Справа №2-а-4789/10/0570
к/с № К-26334/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді: Бившева Л.І.
Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.
Степашко О.І.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргуОСОБА_1
на ухвалуДонецького окружного адміністративного суду
від 29.04.2010 р.
та ухвалуДонецького апеляційного адміністративного суду
від29.06.2010 р.
у справі№2-а-4789/10/0570
за позовомОСОБА_1
доДержавної податкової адміністрації у Донецькій області
таДержавної податкової інспекції у Новоазовському районі Донецької області
провизнання дій неправомірними, визнання недійсним акту перевірки, скасування рішень про застосування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій,
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду (суддя -А.С.Зеленова) від 29.04.2010 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду (судова колегія у складі: головуючий суддя: С.П.Дяченко, судді: І.В.Сіваченко, О.А.Нікулін) від 29.06.2010 р., закрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (далі -позивач) до Державної податкової адміністрації у Донецькій області (далі - відповідач) та Державної податкової інспекції у Новоазовському районі Донецької області (далі -відповідач) в частині вимог щодо визнання недійсним акту перевірки від 15.10.2010 р. №0015/05/99/23/2295021322.
Вказані судові рішення мотивовані тим, що заявлену позовну вимогу щодо визнання недійсним акту перевірки не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, зважаючи на те, що такий акт не породжує будь-яких юридичних наслідків для позивача, оскільки не є актом реалізації контролюючим органом повноважень у сфері управлінської діяльності у тому розумінні, в якому це передбачено КАС України.
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій з підстав порушення вказаними судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права просить скасувати вказані судові рішення.
У запереченнях на касаційну скаргу позивача відповідачі просять залишити її без задоволення, а судові рішення -без змін.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що представниками Державної податкової адміністрації у Донецькій області було проведено перевірку позивача з питань дотримання ним порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт перевірки від 15.10.2010 р. №0015/05/99/23/2295021322. Позивачем, крім інших, заявлено позовні вимоги щодо визнання дій державних податкових ревізорів інспекторів Державної податкової адміністрації у Донецькій області О.О.Аніканова та А.А.Пастухова такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства та вимоги щодо визнання недійсним зазначеного акту перевірки.
Закриваючи провадження у справі в частині вказаних позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що такі вимоги не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, оскільки ні дії податкових інспекторів, ні акт перевірки не породжують будь-яких юридичних наслідків для позивача.
Судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з таким висновком судів зважаючи на наступне.
За визначенням, наведеним у п.1 ч.1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції -переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
З наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то у разі незгоди з діями чи рішенням контролюючого органу, вимога про визнання протиправними дій відповідача, в тому числі і по складанню рішення (акту), не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, адже таке право підлягає захисту виключно шляхом пред'явлення позову про скасування рішення контролюючого органу, яким визначено суму податкових зобов'язань чи штрафних (фінансових) санкцій.
Зважаючи на те, що прийняте на підставі оскаржуваного акту рішення про застосування до позивача штрафних санкцій оскаржено у межах даного судового провадження, обраний позивачем спосіб захисту права шляхом визнання дій державних податкових ревізорів інспекторів такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства та оскарження дій податкового органу зі складання акту перевірки, не відповідає його змісту, з огляду на що попередніми судовими інстанціями правильно закрито провадження у цій частині позовних вимог.
Відповідно до ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування прийнятих у справі судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 29.04.2010 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.06.2010 р. у справі №2-а-4789/10/0570 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 29.04.2010 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.06.2010 р. у справі №2-а-4789/10/0570 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Бившева Л.І.
Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.
Степашко О.І.