"27" жовтня 2010 р. м. Київ К-3839/08
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Бившевої Л.І.
Ланченко Л.В.
Костенка М.І.
Степашка О.І.
при секретарі Кравченко В.О.
за участю представника
відповідача Меньшикової І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.11.2007
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.02.2008
у справі № 2-а-2424/07 (22-а-1437/08)
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»
до Державної податкової інспекції у місті Краматорську
про визнання погашеним податкового векселя та зобов'язання вчинити певні дії, -
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07.11.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.02.2008, позов задоволено повністю. Визнано погашеним податковий вексель АА № 0081941 від 20.07.2007 у сумі 38456,76 грн. Зобов'язано ДПІ у м. Краматорську провести по обліковому рахунку підприємства зменшення бюджетного відшкодування внаслідок погашення податкового векселя від 20.07.2007 АА № 0081941 на суму 38456,76 грн.
ДПІ у місті Краматорську Донецької області подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у позові повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального права: абзаців п'ятого та сьомого п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», наголошуючи на тому, що суди дійшли помилкового висновку про підтвердження на дату поставки векселя суми бюджетного відшкодування, оскільки податковою інспекцією отримані не всі відповіді щодо включення постачальниками сум податку на додану вартість до складу податкових зобов'язань.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.
Згідно до поданої декларації з податку на додану вартість за травень 2005 року позивачем заявлено до відшкодування податок на додану вартість в сумі 1140348 грн.
За наслідками позапланової перевірки з питань правомірності заявленої до відшкодування з бюджету податку на додану вартість за травень 2005 року позивачеві зменшено бюджетне відшкодування на 7254 грн.
У липні 2007 року позивач під час митного оформлення імпорту товарів надав податковий вексель серії АА № 0081941 від 20.07.2007 на суму 38456,76 грн. зі строком сплати 18.08.2007.
До закінчення строку платежу за даним податковим векселем позивач прийняв рішення погасити його достроково шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом, про що повідомив відповідача листом № 13/3242 від 20.07.2007.
У відповідь на вказаний лист відповідач повідомив позивача про неможливість погашення векселів шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, оскільки вважає зазначену суму бюджетного відшкодування непідтвердженою у зв'язку з відсутністю результатів зустрічних перевірок. При цьому відповідач повідомив, що за даними картки особового рахунку станом на 10.07.2007 за декларацією за травень 2005 року залишок суми бюджетного відшкодування складає 279251 грн., але зазначив, що дана сума є непідтвердженою у зв'язку з відпрацюванням до виробника.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на що посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі та надали їм правильну правову оцінку на підставі норм законодавства, що підлягало застосуванню при вирішенні даного спору.
Зокрема, суд касаційної інстанції знаходить правильним застосування судами попередніх інстанцій абзацу сьомого пункту 11.5 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», яким передбачено: якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.
З наведеної норми Закону випливає, що обов'язковими умовами для виникнення у платника податку на додану вартість права включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю, і таким чином, погашати податковий вексель, є наявність у такого платника на дату поставки податкового векселя підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю.
Підпунктом 7.7.5. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV) передбачено проведення податковим органом документальної невиїзної перевірки (камеральної) заявлених у податковій декларації даних, або, за визначених цією нормою обставин, додаткової позапланової виїзної перевірки (документальної) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Після проведення такої перевірки податковим органом та складання за її результатами довідки про відсутність порушень податкового законодавства або акту перевірки, яким не виявлено таких порушень, сума бюджетного відшкодування у платника податку на дату поставки податкового векселя, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, вважається підтвердженою податковим органом.
Як було достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, за наслідками позапланової перевірки з питань правомірності заявленої до відшкодування з бюджету податку на додану вартість за травень 2005 року в сумі 1140348 грн. позивачеві зменшено бюджетне відшкодування лише на 7254 грн.
Згідно з повідомленням податкового органу станом на 10.07.2007 за даними картки особового рахунку за декларацією за травень 2005 року залишок суми бюджетного відшкодування складає 279251 грн., що є більшою, ніж сума зобов'язання по податковому векселю -38456,76 грн.
Отже, судами попередніх інстанцій достовірно встановлений факт наявності у позивача на дату поставки податкового векселя підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування, яка є більшою, ніж сума зобов'язання по такому векселю.
Суд касаційної інстанції знаходить безпідставними доводи податкової інспекції, викладені у касаційній скарзі, про те, що сума бюджетного відшкодування, яка обліковувалася на особовому рахунку позивача, не може вважатися підтвердженою, оскільки податковою інспекцією отримані не всі відповіді за наслідками зустрічних перевірок основних постачальників позивача щодо включення останніми сум податку на додану вартість до складу податкових зобов'язань.
Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, строки проведення розрахунків, регламентований п. 7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування), якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним. Дії податкового органу після заявлення платником податку на додану вартість до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість також суворо регламентовані п.п. 7.7.5, п.п. 7.7.7 та п.п. 7.7.8 Закону України «Про податок на додану вартість», від виконання яких податковий орган не може утриматися, а також не може вийти за їх рамки.
Платник податку за наведених податковою інспекцією підстав не може бути позбавлений права на бюджетне відшкодування податку, оскільки відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість. Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Суд касаційної інстанції також не може погодитися з доводами податкового органу стосовно того, що у даному випадку позивач міг погасити податковий вексель тільки шляхом перерахування коштів до бюджету, як передбачено абзацом п'ятим п.п.11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки термін сплати зобов'язань за таким векселем виник до закінчення терміну подачі декларації.
Пункт 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»визначає спосіб погашення податкових векселів за такими критеріями, як: виникнення терміну їх погашення та від наявності підтвердженої органом державної податкової служби суми бюджетного відшкодування.
При чому, приписи абзацу сьомого даного пункту Закону, яким передбачено можливість погашення податкового векселя за наявності на дату його поставки підтвердженої суми бюджетного відшкодування, не містять обмежень щодо застосування такого способу погашення векселя в залежності від виникнення терміну його погашення, зокрема: до закінчення терміну подачі декларації чи після закінчення терміну подачі декларації.
Зважаючи на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.11.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.02.2008 -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.І. Бившева
Л.В. Ланченко
М.І. Костенко
О.І. Степашко