"10" листопада 2010 р. м. Київ К-26747/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого -Гордійчук М.П..
Суддів: Бим М.Є., Конюшка К.В., Гончар Л.Я., Васильченко Н.В.
При секретарі -Бака О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного комітету статистики України в особі Головного управління статистики у м. Києві, третя особа ОСОБА_2 про визнання нечинними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
В січні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державного комітету статистики України в особі Головного управління статистики у м. Києві про визнання нечинними дій з приводу внесення до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України відомостей про участь ОСОБА_2 у ТОВ «КВВФ «Сапсан»та зобов'язання Головного управління статистики у м. Києві, Державного комітету статистики України виключити з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України відомості щодо участі ОСОБА_2 в ТОВ «КВВФ «Сапсан».
На думку позивача у відповідача були відсутні правові підстави для внесення 09.04.1997 року та 05.11.1998 року до ЄДРПОУ змін у статистичні відомості ТОВ «КВВФ «Сапсан».
Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Судове рішення вмотивоване тим, що відповідачем неправомірно було внесено зміни 09.04.1997 року та 05.11.1998 року до ЄДРПОУ у статистичні відомості ТОВ «КВВФ «Сапсан»оскільки зміни редакції установчих документів ТОВ «КВВ «Сапсан»від 1994 та 1995 років до районної адміністрації Дніпровського району м. Києва не надходили, а відтак, з огляду на ст. 7 Закону України «Про господарські товариства», ці зміни не набули юридичної сили і ОСОБА_1 та ОСОБА_5 залишились єдиними засновниками товариства із корпоративними частками, що існували на момент створення ТОВ «КВВФ «Сапсан», а саме: 60% і 40% відповідно.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_2. задоволено. Скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову з підстав пропущення ним строку звернення до адміністративного суду з позовом, передбаченого ст. 99 КАС України.
Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить це рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Апеляційним судом правомірно відмовлено позивачу в задоволенні позову з підстав пропущення ним строку звернення до суду з адміністративним позовом і з цим погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.
Згідно вимог ч. 1 ст. 99 КАС України (в редакції, що діяла на час звернення позивача до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Так частиною 2 вказаної вище статті встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду.
Як встановлено судами, та не заперечується сторонами, державна реєстрація ТОВ «КВВФ «Сапсан»була проведена на підставі Договору про заснування ТОВ «КВВ «Сапсан»від 25.04.1993 року, Протоколу установчих зборів ТОВ «КВВФ «Сапсан»від 28.04.1993 року та Статуту ТОВ «КВВФ «Сапсан».
Після чого відповідачем було внесено зміни 09.04.1997 року та 05.11.1998 року до ЄДРПОУ у статистичні відомості ТОВ «КВВФ «Сапсан», які просить визнати незаконними позивач.
Апеляційним судом правомірно скасовано рішення суду першої інстанції та позивачу відмовлено у задоволенні позову, оскільки спір між ОСОБА_2 та ОСОБА_1., ОСОБА_3., ОСОБА_4, 3-я особа Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ «КВВФ «Сапсан»триває з 2001 року. ТОВ «КВВФ «Сапсан»ліквідовано ще у 1999 році. Справа переглядалася неодноразово судами різних інстанцій. Позивач приймав участь під час розгляду справи, а тому знав про відомості, що були включені до ЄДРПОУ.
Крім того, суд касаційної інстанції не приймає до уваги твердження позивача про те, що ОСОБА_2 не є стороною у справі і його клопотання про відмову у задоволенні позову з підстав пропущення строку позовної давності, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову. Третя особа ОСОБА_2 є особою, яка бере участь у справі відповідно до вимог ст. 47 КАС України. Права третіх осіб закріплені статтею 54 КАС України, в тому числі, і право давати пояснення та заявляти клопотання.
Таким чином, суд апеляційної інстанції правомірно задовольнив клопотання ОСОБА_2 про відмову у задоволенні позову з підстав пропущення позивачем строку звернення з позовом до суду.
Відповідно до вимог чинного законодавства України, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що апеляційним судом вірно застосовано до спірних правовідносин норми процесуального права та дана правильна правова оцінка встановленим у справі обставинам.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи апеляційним судом допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 -229 Кодексу адміністративного судочинства України, як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та порядку встановленими ст. ст. 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.