Справа: № 2-а-351/09/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Загороднюк А.Г.
Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.
Іменем України
"09" листопада 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Кучми А.Ю.
суддів: Бєлової Л.В., Бистрик Г.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23.03.2009 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Головавтоінспекції у Вінницькій області про визнання дій протиправними та скасування постанови від 22.12.2008, -
19.01.2009 ОСОБА_2 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до ТУ Головавтоінспекції у Вінницькій області про визнання дій протиправними та скасування постанови від 22.12.2008 про застосування фінансових санкцій. В обгрунтування своїх вимог позивач зазначає, що законодавство про автомобільний транспорт позивач не порушував, а також у відповідності до ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт»для фізичної особи-водія, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, такий документ як дорожній лист не передбачено.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.03.2009 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та просить прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.
Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, а також керуючись правилами ч. 6 ст. 12 КАС України колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що постанова № 067171 від 22.12.2008 про застосування фінансових санкцій є законною та такою, що відповідає нормам чинного законодавства.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено наступне.
16.12.2008 державними інспекторами відповідача, згідно завдання від 15.12.2008 № 053346 здійснено перевірку транспортного засобу КАМАЗ, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, що належить перевізнику -Приватному підприємцю ОСОБА_3 з питань додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, за результатами якої складено акт № 110212 від 16.12.2008.
Перевіркою встановлено, що водій та одночасно перевізник ОСОБА_3 надавав послуги по перевезенню вантажів без дорожнього листа.
Постановою відповідача №067171 від 22.12.2008р. до ОСОБА_2 застосовано фінансову санкцію у розмірі 1700грн., передбачену абзацом 3 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до ч.1 ст.29 вищевказаного Закону автомобільним перевізником, що здійснює перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу за договором перевезення пасажира транспортним засобом, що використовується ним на законних підставах.
Згідно з абзацом 1 ч.1 ст.34 вказаного Закону автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Положеннями ч.ч.1, 4 ст.39 даного Закону встановлено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Ст. 48 вказаного Закону не містить вичерпного переліку документів на підставі яких виконуються вантажні перевезення, в тому числі фізичними особами.
Проте, вказаний Закон передбачає наявність інших документів, передбачених законодавством України.
До інших документів, встановлених законодавством відноситься і дорожній лист передбачений Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, що свідчить про порушення позивачем норм чинного законодавства.
Відповідно до ст.60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.ст.39, та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки перевіркою встановлено відсутність у позивача під час здійснення перевезень вантажу дорожнього листа, наявність якого є обов'язковим у відповідності до ЗУ «Про автомобільний транспорт»та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, відповідач діяв у межах своїх повноважень та у спосіб передбачений нормами чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому остання задоволенню не підлягає.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23.03.2009 -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма
Судді: Л.В. Бєлова
Г.М. Бистрик