Справа: № 2а-6435/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвин О.Т.
Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.
Іменем України
"09" листопада 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Кучми А.Ю.
суддів: Бєлової Л.В., Бистрик Г.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30.09.2010 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, Житомирського апеляційного господарського суду про стягнення недоотриманої заробітної плати, -
02.08.2010 ОСОБА_2 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до ДКУ, ДСА України, Житомирського апеляційного господарського суду про стягнення недоотриманої заробітної плати за період з січня -червень 2010. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що в спірний період часу кошти на оплату праці суддів виділялись відповідачами у меншому, ніж належно розмірі, відповідно до визнаного постановою Печерського райсуду м. Києва протиправним пункту 4-1 постанови КМУ «Про оплату праці суддів»№ 865 від 03.09.2005, яким встановлено, що розміри посадових окладів суддів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.09.2010 вищевказаний адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ДСА України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та просить прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.
Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, а також керуючись правилами ч. 6 ст. 12 КАС України колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДСА України підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду -без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач по травень 2010 року включно працював суддею Житомирського апеляційного господарського суду.
03.09.2005 КМУ було прийнято постанову № 865 «Про оплату праці судів», якою було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6. Посадові оклади, передбачені цією постановою, встановлювались виходячи з кількості розмірів мінімальної заробітної плати.
31.12.2005 КМУ прийняв постанову № 1310, якою доповнив постанову № 865 від 03.09.2005 року пунктом 4-1 такого змісту: «Установити, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати - 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не проводиться».
Заробітна плата виплачувалась позивачу з урахуванням положень постанови КМ України № 1310.
Однак, прийняття зазначених змін до постанови Кабінету Міністрів № 865 було визнано постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року протиправним та скасовано. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року постанова суду першої інстанції по вказаній справі залишена без змін. Зазначені судові рішення залишені без змін судом касаційної інстанції.
У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, колегія суддів відзначає вірним висновок суду першої інстанції, що нарахування позивачу у подальшому заробітної плати виходячи із розміру мінімальної заробітної плати у 332 грн. є протиправним та порушує його права.
У час спірних правовідносин розмір мінімальної заробітної плати визначався таким нормативно-правовими актами: Законами України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», «Про Державний бюджет України на 2010 рік»встановлювались розміри мінімальної заробітної плати: з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати 605 гривень, з 1 квітня 2009 року - 625 грн., з 1 липня 2009 року - 630 грн, з 1 жовтня 2009 року - 650 грн., з 1 грудня 2009 року - 669 грн. на місяць.
Статтею 34 Закону України «Про оплату праці»передбачена компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати.
Відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року № 1427, компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 01.01.1998 року.
ПКМ України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»встановлено, що починаючи з березня 2003 року індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат, крім тих, які зазначені у п. 3 цього Порядку), щомісячне грошове утримання, що виплачується замість пенсії; оплата праці найманих працівників підприємств. Установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за період з січня по червень 2010 по недоотриманій заробітній платі становить 27991,33 грн. та по компенсації втрати частини грошових доходів 137,31 грн., а всього розмір заборгованості становить 28128,64 грн., що підтверджується висновком аудитора, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій України», ст. ст. 120, 126 цього Закону та Положення про Державну судову адміністрацію України, остання з 1 січня 2003 року є головним розпорядником бюджетних асигнувань, які передбачені на утримання судової влади, а Державне казначейство України, відповідно до ст. 48 Бюджетного Кодексу України та п. 1 ч. 4 Положення про Державне казначейство України, здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів, тому вони є належними відповідачами по справі.
Крім того, ЗУ «Про Державний бюджет України на 2010 рік»ДСА України встановлювались відповідні бюджетні призначення за програмою «Виконання рішень судів на користь суддів».
З урахуванням викладених обставин, суд першої інстанції правомірно стягнув з ДСА України недоотриману заробітну плату та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати позивачеві та зобов'язав ДКУ провести відповідні видатки з Державного бюджету України.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та звертає увагу на те, що частиною першою статті 126 Конституції України закріплено положення , згідно з яким незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України.
Складовою цих гарантій, відповідно до ч. 1 ст.130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови функціонування судів та відповідальності, яку вони беруть на себе.
У рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи від 13 жовтня 1994 року 3(94) 12 (994 323) зазначається: «Незалежність, дієвість та роль суддів має забезпечити те, щоб статус і винагорода суддів відповідали гідності їхньої професії та відповідальності, яку вони беруть на себе».
Пунктом 6.1 Європейської Хартії передбачено, що судді, які виконують професійно свої суддівські функції, мають право на винагороду, рівень якої повинен бути таким, щоб вони були захищені від тиску при прийнятті ними рішень і в роботі взагалі, щоб ніщо не могло вплинути на їх незалежність та неупередженість.
Отже, особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України -залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30.09.2010 -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма
Судді: Л.В. Бєлова
Г.М. Бистрик