Справа: № 2а-236/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
"11" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого -судді Коротких А.Ю.,
суддів Літвіної Н.М.,
Хрімлі О.Г.,
при секретарі Корж В.В.,
за участі: представника позивача -Шемяткіна О.О.,
представників відповідача -Колесника В.А., Лутанюка В.М., Гучока В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «САССК»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2010 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «САССК»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
У січні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0000822305 від 29.01.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій, з урахуванням рішення Державної податкової адміністрації України № 4832/6/25-0415 від 26.05.2009 року про результати розгляду скарги.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2010 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду -скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.
Колегією суддів встановлено, що Державною податковою адміністрацією у м. Києві була проведена перевірка позивача з питань дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявність торгових патентів і ліцензій, за наслідками якої був складений акт перевірки від 16 січня 2009 року № 0057/26/59/23/30180471.
На підставі акта перевірки, Державною податковою інспекцією в Шевченківському районі м. Києва було прийняте рішення № 0000822305 від 29.01.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 14 709 966,97 грн.
Відповідно до висновків акта перевірки, Державною податковою адміністрацією у м. Києві було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 5.4, 2.8, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого поставною НБУ від 15 грудня 2004 року № 637 (далі -Положення НБУ № 637). Як зазначено на сторінці 3 акта перевірки, порушення полягає в тому, що позивач відповідно до наказу та розрахунку позивача від 31.12.2007 року встановив ліміт каси в сумі 258 000 грн., чим порушив вимоги п. 5.4 Положення НБУ, яке встановлює, що ліміт каси не може перевищувати середньоденне надходження готівки до каси за три місяця. Відповідно до наказу та розрахунку позивача від 31.12.2007 року, надходження готівки до каси позивача за три місяці: травень, червень, липень, дорівнює 3 153 363,43 грн. Середньоденне надходження Державна податкова адміністрація у м. Києві визначила в розмірі 34 275,69 грн. Відповідно до наказу позивача № 31/12/08 від 31.12.2008 року, ліміт каси на 2009 рік залишився незмінним в сумі 258 000 грн. Відповідачі розрахували загальну суму перевищення ліміту готівки в касі за період з 01.10.2008 року по 14.01.2009 року в розмірі 7 257 510,66 грн. Такий розрахунок був зроблений шляхом порівняння середньоденного надходження готівки (в сумі 34 275,69 грн.) з сумою готівкових коштів у касі позивача, визначену як сума залишку на початок дня та надходжень готівки до каси за день. Застосувавши положення абз. 2 п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 року № 436/95, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва винесла рішення за формою «С»№ 0000822305 від 29.01.2009 року, в якому визначила суму штрафних санкцій в розмірі 14 515 021,32 грн. -двократний розмір встановленого перевищення (7 257 510,66 х 2).
З такими висновками акта перевірки та рішенням про застосування штрафних санкцій погодитись не можна, зважаючи на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, наказом позивача з 1 липня 2008 року встановлений ліміт каси в розмірі 270 000 грн. на добу, наказом позивача від 31 грудня 2008 року з 1 січня 2009 року встановлено ліміт каси у розмірі 258 000 грн. Відповідно до наданих позивачем до матеріалів справи наказу від 1 липня 2008 року та розрахунку до нього, надходження готівкових коштів до каси позивача за квітень, травень, червень 2008 року склало 4 176 051,37 грн. Відповідно до розрахунку до наказу позивача від 31.12.2008 року для визначення розміру надходжень до каси позивач за три місяці, позивач також використав квітень, травень, червень 2008 року.
Відповідно до п. 5.2 Положення НБУ № 637 установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, що підписується головним бухгалтером та керівником підприємства. Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Відповідно до абз. 2 п. 5.4 цього Положення кожне підприємство визначає ліміт каси у розмірах, що потрібні для забезпечення їх роботи на початку робочого дня, але не більше розміру середньоденного надходження готівки до каси (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти).
В розрахунку до наказів позивача від 01.07.2008 року та 31.12.2008 року зазначається надходження до каси позивача з понеділка по п'ятницю (без врахування суботи та неділі) протягом 21-го дня в квітні, 20-ти днів у травні та 20 -ти днів у червні, всього протягом 61 дня. Середньоденне надходження готівки до каси позивача за квітень-червень 2008 року склало 70 749,95 грн. (4 176 051,37 / 61).
Колегія суддів відзначає, що позивач безпідставно визначив ліміт каси в сумі 270 000 грн. з 1 липня 2008 року та 258 000 грн. з 1 січня 2008 року. Ліміт каси позивач міг встановити в розмірі, що не перевищує середньоденне надходження, тобто в розмірі 70 749,95 грн. Відповідно до п. 5.9 Положення НБУ № 637, якщо ліміт каси встановлено з перевищенням граничних розмірів, визначених пунктом 5.4 , то він вважається встановленим на рівні зазначених граничних розмірів. Отже ліміт каси для позивача, протягом часу що перевірявся, дорівнює 70 749,95 грн.
Під час розрахунку перевищення ліміту каси в акті перевірки був використаний ліміт каси в розмірі 34 275,69 грн. З такою ж сумою граничного розміру лімітних коштів погодився суд першої інстанції. В той же час, в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують такий розмір середньоденного надходження готівкових коштів до каси позивача. Використання в акті перевірки для розрахунку середньоденного надходження наказу позивача від 31 грудня 2007 року, є неправомірним, оскільки протягом періоду, що перевірявся, такий наказ вже не діяв. Що стосується наказу від 31.12.2008 року, яким був встановлений ліміт на 2009 рік, то матеріалами справи підтверджується середньоденне надходження саме в розмірі 70 749,95 грн.
Судова колегія також враховує те, що до матеріалів справи позивачем наданий розрахунок понадлімітних коштів до акта перевірки від 23.06.2009 року № 1034/23-09/30180471, складений Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва. Відповідно до цього розрахунку, під час визначення позивачу розміру понадлімітних коштів за липень -вересень 2008 року (тобто за період, протягом якого діяв наказ позивача від 01.07.2008 року) податковим органом було використане середньоденне надходження готівкових коштів до каси позивача в розмірі 70 749,95 грн.
Отже під час визначення суми понадлімітних коштів відповідачами було допущено порушення вимог п. 5.4 Положення НБУ № 637, оскільки представники Державної податкової адміністрації у м. Києві повинні були порівнювати залишок в касі позивача на кінець робочого дня саме з 70 749,95 грн. -розмір дозволенного ліміту каси, а не з 34 275,69 грн.
Відповідно до наданих позивачем до матеріалів справи документів (довідка щодо виплат, які належать до фонду оплати праці; видаткові касові ордери; платіжні відомості) за період з жовтня 2008 року по 14 січня 2009 року позивачем було здійснено виплати готівковими коштами, пов'язані з оплатою праці, в розмірі 411 878,99 грн. Відповідно до п. 2 10 Положенні НБУ № 637 підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, які належать до фонду оплати праці та здійснюються за рахунок виручки, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси відомостях на виплату. Відповідно до п. 7.22 цього Положення під час перевірок має враховуватися те, що кошти, які одержані з каси банку або спрямовані з виручки на виплати, що належать до фонду оплати праці, можуть відповідно до пункту 2.10 цього Положення протягом трьох - п'яти робочих днів зберігатися в касі понад установлений ліміт каси.
З додатку № 2 до акта перевірки «Розрахунок понадлімітних залишків готівки в касі»випливає, що представники Державної податкової адміністрації у м. Києві, під час визначення понадлімітних коштів, жодним чином не врахували кошти, які призначалися для оплати праці та були спрямовані позивачем на оплату праці. Отже під час визначення суми понадлімітних коштів відповідачами було порушено вимоги п. 2.10 Положення НБУ № 637.
Колегія суддів не погоджується з твердженням суду першої інстанції, що за змістом п. 5.4 Положення НБУ № 637 виплати, пов'язані з оплатою праці, не враховуються лише під час визначення ліміту каси, який установлюється згідно з фактичними витратами готівки. Колегія суддів відзначає, що по-перше, п. 5.4 Положення НБУ № 637 взагалі не регламентує цього питання. По-друге, п. 2.10 цього Положення не встановлює будь-яких обмежень (в тому числі, з огляду на порядок визначення ліміту каси) на застосування цього пункту підприємствами, які використовують готівкові кошти на оплату праці.
Відповідно до п. 5.10 Положення НБУ № 637 готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного дня на потреби, які пов'язані з діяльністю підприємства. Як вбачається з додатку № 2 до акта перевірки «Розрахунок понадлімітних залишків готівки в касі», Державна податкова адміністрація у м. Києві жодним чином не врахувала кошти, що були використані Позивачем наступного дня.
Отже, під час визначення суми понадлімітних коштів, відповідачами було допущено порушення вимог п. 5.10 Положення НБУ № 637, оскільки відповідачами не було зменшено перевищення ліміту каси на суми виплат готівки з каси наступного дня. Суд першої інстанції не звернув уваги на вимоги п. 5.10 Положення НБУ та не застосував норму, яка підлягає застосуванню в даному випадку.
Наведені численні порушення Положення НБУ № 637 (п.п. 2.10, 5.4, 5.10), допущені відповідачами під час розрахунку суми перевищення ліміту каси, призвели до неправильного визначення розміру готівкових коштів, що зберігалася позивачем з перевищенням встановленого ліміту каси. Отже рішення про застосування штрафних санкцій, які розраховані як двократний розмір невірно визначеного розміру понадлімітних коштів, є незаконним, що є достатньою підставою для його скасування.
Крім того, колегія суддів відзначає, що відповідно до п. 2.8 Положення НБУ № 637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Саме за порушення цієї норми Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва застосувала до позивача штрафні санкції, передбачені абз. 2 ст. 1 Указу Президента від 12.06.1995 року № 436/95. В той же час гіпотеза зазначеної норми передбачає наступну умову для її застосування -наявність позаробочого часу. Отже порушити вимоги щодо дотримання ліміту каси можна лише протягом періоду, який починається після закінчення робочого часу підприємства.
До матеріалів справи позивачем надано індивідуальне роз'яснення НБУ від 9.02.2010 року № 11-113/617-2028, надане на запит позивача. В цьому роз'яснені зазначено, що відповідно до вимог пункту 2.8 Положення НБУ обов'язок тримати в своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищує установлений ліміт каси, стосується саме позаробочого часу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є готелем, що працює в цілодобовому режимі та забезпечує цілодобове оформлення споживачів, які прибувають та вибувають із готелю. Такий режим роботи позивача вимагається пп. 1.7, 4.6 Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджених Наказом Державної туристичної адміністрації України від 16 березня 2004 року № 19. До матеріалів справи позивачем було надано копії документів (посадові інструкції, режим роботи ресторанного комплексу, Z-звітів до касових апаратів), які підтверджують цілодобовий графік роботи відповідних працівників позивача та прийняття позивачем від своїх клієнтів готівкових коштів протягом всієї доби.
З наведеного випливає, що в розумінні Положення НБУ № 637, позаробочий час у Позивача відсутній, а отже відсутня умова, за якої позивач міг допустити порушення п. 2.8 Положення НБУ № 637. Указ Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 передбачає, що у разі порушення юридичними особами норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день. Отже відповідно до зазначеної норми Указу Президента України штрафні санкції застосовуються не за сам факт перевищення лімітів залишків готівки в касі (що постійно відбувається протягом робочого часу у більшості підприємств), а за перевищення, що відбулося з порушенням норм з регулювання обігу готівки, встановлених НБУ. Як було зазначено вище, п. 2.8 Положення НБУ № 637 встановлює вимогу щодо дотримання залишків готівки в касах саме в позаробочий час, якого у позивача не існує, а отже позивач не допускав порушення норм, встановлених НБУ.
Колегія судів не погоджується з твердженням суду першої інстанції, що факт поширення на позивача дії Положення НБУ № 637 є підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених за порушення вимог щодо дотримання ліміту каси в позаробочий час. Такі категорії як нормативний акт та конкретна норма, що міститься в такому нормативному акті, не співпадають за своїм змістом, адже нормативний акт є формою вираження правових норм і може містити більше ніж одну норму права. Отже поширення нормативного акта на суб'єкта правовідносин та наявність умов, за яких застосовується конкретна норма цього нормативного акта, не співпадають за своїм змістом. Як було розглянуто судом вище, вимога щодо дотримання ліміту каси стосується позаробочого часу, а отже позивач не міг порушити зазначеної вимоги.
За таких умов штрафні санкції застосовані до позивача з порушенням Указу Президента України № 436/95 від 12.06.1995 року.
Враховуючи те, що всі кошти, які знаходились в касі позивача, були відображені в касовій книзі, використовуючи дані якої відповідачі розрахували розмір понадлімітних коштів, відповідачами не встановлено заниження позивачем податкових зобов'язань, у зв'язку із перевищенням ліміту каси, тобто неврахування зазначених сум для цілей податкового обліку та розрахунків з державними цільовими фондами, судова колегія не вбачає в діях позивача суспільної небезпеки з точки зору дотримання касової та бюджетної дисциплін.
За таких умов штрафні санкції застосовані з порушенням принципу пропорційності юридичної відповідальності та занадто формального підходу, а також не відповідають меті, для якої вони запроваджувалися Указом Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95.
З огляду на викладене, судова колегія вважає позовні вимоги обґрунтованими, а оскаржуване рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000822305 від 29.01.2009 року, складеного за формою С, - протиправним.
За приписами положень частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, чого відповідачем як в суді першої, так і суді апеляційної інстанції зроблено не було.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог та доходить висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції з ухваленням нового рішення у справі про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «САССК»-задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2010 року -скасувати.
Адміністративний позов -задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0000822305 від 29.01.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій, з урахуванням рішення Державної податкової адміністрації України № 4832/6/25-0415 від 26.05.2009 року про результати розгляду скарги.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Коротких А.Ю.
Судді: Літвіна Н.М.
Хрімлі О.Г.
Повний текст постанови виготовлений 16 листопада 2010 року.