ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
19 листопада 2009 року 09:45 № 13/355
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання Федоровій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків
про визнання частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 04.05.05 р. №0000061604/0 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 741 816 грн. та штрафних санкцій в сумі 756 986 грн.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Позовні вимоги Позивач обґрунтував тим, що спірне повідомлення-рішення прийняте з порушенням пп. 7.3.6 п. 7.3, пп. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі -Закон 2181), ст. ст. 1, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки законодавством встановлений особливий порядок відображення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ на імпорт. Також позивач не декларував недооцінені або переоцінені об'єкти оподаткування, а тому застосування до нього штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону 2181 є неправомірним.
У письмовому запереченні проти позову Відповідач та його повноважний представник в судовому засіданні повідомили, що проти позову заперечують. При цьому звернули увагу на те, що ВАТ «Центренерго»в порушення пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не здійснювало нарахування податку на додану вартість по першій події. Також Відповідач зазначив, що за результатами перевірки встановлено, що у липні 2002р., серпні 2002р., жовтні 2002р., жовтні 2003р., листопаді 2003р. позивачем задекларовані недооцінені об'єкти оподаткування, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ, отже, до позивача правомірно застосовані штрафні санкції на підставі пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону 2181. Крім того, Відповідач вважає, що норми Закону 2181 не поширюються лише на погашення зобов'язань або стягнення податкового боргу осіб, на яких розповсюджуються судові процедури, визначені Законом України "Про підновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а не па порядок нарахування штрафних санкцій.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши докази, суд -
Відкрите акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»засноване відповідно до Указу Президента України від 04.04.1995 року №282/95 та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 22927045.
У 2005 році Відповідачем була проведена комплексна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2002 року по 31.03.2004 року.
У ході перевірки Відповідачем встановлено, що ВАТ «Центренерго» занижено податок на додану вартість на 741 816,00грн. та в акті перевірки зроблено висновок, що оскільки донараховані податкові зобов'язання ВАТ «Центренерго»у Деклараціях з податку на додану вартість не відображались та не сплачувались, то згідно з пп. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права на податковий кредит буде дата сплати податку по податкових зобов'язаннях, донарахованих за результатами перевірки. За результатами перевірки 29.04.2005 року складено акт № 208/16-4/22927045 «Про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»(код ЄДРПОУ 22927045) за період з 01.07.2002р. по 31.03.2004р.».
На підставі вказаного акту Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.05.2005р. №0000061604/0, яким відповідно до пп.3.1.2 п.3.1 ст.3, п.4.3. ст.4, пп.7.3.6 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 17.1.3, пп. 17.і.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»Позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 756 986,00грн. та застосовано штрафні санкції з цього податку у розмірі 756 986,00грн.
У ході розгляді справи судом було з'ясовано, що для всебічного, повного, та об'єктивного розгляду справи необхідно з'ясувати обставини, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань.
Відповідно до ст. 81 Кодексу адміністративного судочинства України, для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, суд призначив експертизу.
На вирішення експертизи було поставлено питання: чи підтверджуються документально зазначені в акті перевірки від 29.04.2005 року № 208/16-4/22927045 висновки Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києва по роботі з великими платниками податків?
Судово-бухгалтерська експертиза була проведена Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз та було складено Висновок №502/7507 судово-економічної експертизи в адміністративній справі №13/355 від 28.08.2009 р., який підписаний експертом Барабаш Р.В.
За результатами проведеної експертизи було зроблено висновок, що за результатами проведеного дослідження не видається за можливе встановити, чи підтверджуються документально висновки, зазначені в акті перевірки №208/16-4/22927045 від 29.04.2005р. Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Приписами Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку, в тому числі, ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту). З метою оподаткування до імпорту також прирівнюється: ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди) (у тому числі у разі повернення об'єкта лізингу лізингодавцю-резиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави, та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов'язане із поверненням товарів у зв'язку з припинення* дії зазначених договорів; поставка товарів з території безмитних магазинів на митну територію України для їх вільного обігу (крім території інших безмитних магазинів); поставка продуктів переробки (готової продукції) з митного режиму переробки на митній території України на митну територію України для їх вільного обігу; в інших випадках, передбачених Митним кодексом України /п.п.2 п. 1 ст. 3/;
Для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства /п.4.3 ст.4/.
Для послуг, які поставляються нерезидентами з місцем їх надання на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких робіт (послуг) з урахуванням акцизного збору, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну поставки робіт (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому було складено акт, який засвідчує факт отримання послуг. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, в тому числі, для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Судом враховується, що між позивачем та консорціумом «Заміщення ЧАЕС, Змієвська ТЕС» (підрядник) укладено договір від 25.04.1997р. №Р6/15243 на предмет проведення робіт, включаючи умови, специфікації, креслення, графіки термінів та іншу технічну та комерційну документацію, які можуть бути включені до складу даного договору.
Умовами даного договору, зокрема, передбачено, що загальна договірна вартість складає DМ 138953000,00, в тому числі DМ 5000000,00 - компенсація непередбачуваних витрат /п.п.4 п.7/;
Сторони (підрядник та замовник) домовились, що врегульовані в договорі платіжні зобов'язання, зокрема, встановлені в DМ грошові суми, діючі також, як погоджені в Євро, якщо Євро стане в Німеччині єдиним допустимим засобом платежу. Перерахунок відбувається на підставі офіційно встановленого курсу.
В матеріалах справи наявні акти здачі-прийому наглядових послуг за договором №F6/15243 від 25.04.1997р., підписаних від імені уповноважених на те осіб Консорціуму «Заміщення ЧАЕС, Зміївська ТЕС»та ВАТ «Центренерго», а саме: без номеру від 27.06.2002р. на 688235,28 німецьких дойчмарок; без номеру від 01.08.2002р. на 688235,28 німецьких дойчмарок; без номеру від 01.08.2002р. на 35788,24 німецьких дойчмарок; без номеру від 27.11.2003р. на 227068,80 німецьких дойчмарок або 116098,43 євро.
Як вбачається з додатково наданого ВАТ «Центроенерго»розрахунку сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по послугам, що надавались в рамках контракту №Р6/15243 від 25.04.1997р. Розмір відображення податкових зобов'язань по залишковій сумі та розмір відображення податкового кредиту співпадають та дорівнюють 741815,84 грн.
Звертає на себе увагу, що в акті перевірки від 29.04.2005 року № 208/16-4/22927045 проведено донарахування податку на додану вартість на 741816,00 грн., яке спричинене тим, що Позивач не здійснював нарахування податку на додану вартість по першій події та, відповідно, яке пов'язане з заниженням податкового зобов'язання підприємства з податку на додану вартість на вказану суму.
Із акту від 29.04.2005 року № 208/16-4/22927045 випливає, що донараховано податок на додану вартість підприємству на підставі заниження суми податкового зобов'язання в одному звітному періоді, однак при цьому не донараховано суму податкового кредиту з податку на додану вартість за вищевказаними господарськими операціями, як цього вимагає п.п.2 п.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, що є необґрунтованим.
До такого ж висновку прийшов експерт у своєму дослідженні.
Звертає на себе увагу також те, що на дослідження експерту не надано книгу обліку товарів (робіт, послуг) та інші регістри податкового обліку, що унеможливлює встановити документальне підтвердження суми податкового зобов'язання та податкового кредиту. Тобто, ці документи також не були предметом дослідження працівників Відповідача, що проводили перевірку.
З цього слідує, що у відповідача не було достатніх підстав вказувати в акті висновок про те, що Відповідачем занижено податок на додану вартість на 741 816,00грн.
Підпунктом 17.1.6. п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондам»№2181-111 від 21.12.2000 р. передбачено, що у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
В акті перевірки від 29.04.2005 р. №16-4/22927045 не значиться будь-яких вказівок та висновків щодо переоцінки чи недооцінки ВАТ «Центренерго»об'єкту оподаткування податком на додану вартість, крім того доказів щодо переоцінки чи недооцінки об'єкту оподаткування ПДВ також не надано відповідачем і в судовому засіданні. Таким чином, Відповідачем безпідставно застосовано до Позивача штрафні санкції, що передбачені пп. 17.1.6. п.17.1 ст. 17 Закону України № 2181-ІП від 21.12.2000 р. Позивач не декларував переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування з податку на додану вартість та актом перевірки від 29.04.2005 р. №16-4/22927045 вказане порушення встановлено не було.
Суд вважає, що податкове повідомлення-рішення Відповідача від 04.05.2005 р. №0000061604/0 прийняте не обґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення і без урахування права Позивача на податковий кредит, який виникає у зв'язку з донарахуванням ПДВ на імпорт.
З тих же підстав суд вважає, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте непропорційно, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів Позивача та цілями на досягнення яких спрямоване це рішення, адже метою прийняття податкового повідомлення-рішення є визначення податкового зобов'язання з ПДВ на імпорт недоотриманого бюджетом та застосування штрафних санкцій за порушення. Однак, навіть якщо Позивач і сплатить донарахований податок, він також отримає і податковий кредит, про що є висновок у Акті перевірки від 29.04.2005 р. № 16-4/22927045, де вказано, що датою виникнення права на податковий кредит буде дата сплати податку по податковим зобов'язанням, донарахованих за результатами дійсної перевірки.
Враховуючи наявний конфлікт інтересів, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення частковому скасуванню.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Стаття 94 КАС України передбачає, що судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 87, 94, 158-163 КАС України, адміністративний суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати частково протиправним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків №0000061604/0 від 04.05.05 р. якими визначено суму податкового зобов'язання за платежем податку на додану вартість у розмірі 756986,00 грн. (сімсот п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот вісімдесят шість гривень 00 коп.) основного платежу та 756986,00 грн. (сімсот п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот вісімдесят шість гривень 00 коп.) штрафних (фінансових) санкцій та скасувати в частині 741816,00 грн. (сімсот сорок одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень 00 коп.) основного платежу та 756986,00 грн. (сімсот п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот вісімдесят шість гривень 00 коп.) штрафних (фінансових) санкцій.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А. Степанюк