Справа № 349/591/24
Провадження № 2/496/2125/24
11 листопада 2024 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючої - судді Портної О.П.,
за участю:
секретаря - Рябової А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: індекс 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 30, до
відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,
вимоги позивача: про стягнення заборгованості за кредитним договором,
представник позивача - будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, але прохальній частині позовної заяви, зокрема, просив про розгляд справи у його відсутність,
відповідач - будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив, -
І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
1. 02.04.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - позивач та/або ТОВ «ФК «ЄАПБ») в особі представника, звернулося до Рогатинського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач та/або позичальник) з вимогами про стягнення суми заборгованості у розмірі 19505,34 гривень за Договором позики № 78495223 та понесені позивачем судові витрати.
2. Свої вимоги мотивує тим, що 13.03.2023 року між ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 78495223, який підписано позичальником електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора. Підписанням цього Договору позики відповідач підтвердив, що він ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також погодився, що до моменту підписання Договору позики, вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику, які є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору позики та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. 14.06.2021 року між ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та позивачем укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ», за плату, належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» права вимоги до боржників, вказані в Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників № 10 від 21.09.2023 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 19505,34 гривень, з яких: 5500,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14005,34 гривень - сума заборгованості за відсотками. Всупереч умовам Договору позики, відповідач не виконав свого зобов'язання. У зв'язку з вищевикладеним у позивача виникло право на звернення до суду з відповідним позовом.
3. Відповідач відзив на позов не надала.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
4. Представник позивача в судове засідання не з'явився, але в прохальній частині позовної заяви просив справу розглянути за його відсутності та не заперечував проти заочного розгляду справи. (зворотній а.с. 3)
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
5. Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 16.04.2024 року цивільну справу передано за підсудністю до Біляївського районного суду Одеської області. (а.с. 44)
6. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2024 року цивільна справа № 349/591/24 була передана на розгляд головуючій судді Портній О.П. (а.с. 48)
7. Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
8. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 07.06.2024 року було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 49-50)
9. Відповідач, в установлені ч. 7 ст. 178 ЦПК України, строки не подав до суду відзив на позовну заяву, будучи повідомленим належним чином про наявність ухвали про відкриття провадження та необхідністю подання відзиву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
10. Оскільки відповідач був належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання відповідно до ст. 128 Цивільно-процесуального кодексу України - шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення з повідомленням про вручення, яке повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 54), в судове засідання не з'явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив, а представник позивача не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, Судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст.ст. 280-281 ЦПК України.
11. Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
12. Верховний Суд у своїй Постанові від 29.04.2020 року у справі № 348/1116/16-ц вказав, що, якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
13. Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом обставини та зміст спірних правовідносин.
14. Судом встановлено, що 13.03.2023 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим, електронним підписом, одноразовим ідентифікатором WNqVIbJp4m підписав Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 78495223 від 13.03.2023 року, та Додаткову угоду № 78495223 до Договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 78495223 від 13.03.2023 року, від 13.03.2023 року, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 2000,00 гривень з фіксованою відсотковою ставкою - 2,5 % річних на день, строком на 30 днів, тобто до 12.04.2023 року. (а.с. 6-10)
15. 14.06.2021 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» (Фактор) та ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (Клієнт) укладено Договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якими настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою (плату за відсотковою ставкою), відсоток за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить Клієнту. (а.с. 11-12)
16. 28.07.2021 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» (Фактор) та ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (Клієнт) укладено Додаткову угоду № 2 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року. (а.с. 13)
17. 21.09.2023 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» (Фактор) та ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (Клієнт) укладено Додаткову угоду № 11 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року. (а.с. 14)
18. Згідно копії Акту прийому-передачі Реєстру Боржників № 10 від 21.09.2023 року за Договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, від 21.09.2023 року та Витягу з Реєстру боржників № 10 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за Договором позики № 78495223, розмір заборгованості за яким складає 19505,34 гривень, в тому числі 5500,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14005,34 гривень - сума заборгованості за відсотками. (а.с. 15, 16)
19. З розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 78495223 від 13.03.2023 року за період з 21.09.2023 року по 29.02.2024 року, ОСОБА_1 , станом на 29.02.2024 року має заборгованість за Кредитним договором № 78495223 від 13.03.2023 року, яка не погашена, та складає 19505,34 гривень. (а.с. 17)
V. Оцінка Суду.
20. В ч. 1 ст. 14 ЦК України закріплено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
21. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
22. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а ч. 2 вказаної статті передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
23. Згідно положень ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
24. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
25. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а в ст. 530 ЦК України вказується, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно полягає виконанню у цей строк (термін). Цивільно-правове зобов'язання - це правовідношення, в якому одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші та ін.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. З цього визначення випливає, що цивільно-правове зобов'язання - це таке правовідношення, в якому управомочна особа діє як кредитор, а зобов'язана особа - як боржник.
26. Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним чином боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
27. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
28. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
29. За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
30. Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або односторонню зміну його умов.
31. У ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
32. Згідно ч. 2 ст. 612 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
33. Відповідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
34. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
35. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
36. Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
37. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
38. Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
39. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
40. Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.09.2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
41. Обґрунтовуючи право на стягнення заборгованості, позивач надав суду копію Договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 78495223 від 13.03.2023 року, копію Додаткової угоди № 78495223 до Договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 78495223 від 13.03.2023 року, від 13.03.2023 року та розрахунок заборгованості, при цьому, суд наголошує, що доказами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості є рішення суду, що вступило в законну силу або документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно норм чинного законодавства. Розрахунок заборгованості, як доказ розміру заборгованості, суд не приймає до уваги, оскільки він не є первинним документом бухгалтерського обліку, що вміщує записи про здійснені операції, розрахунок суми заборгованості, а є тільки набором арифметичних дій, не підтверджений жодним належним та допустимим доказом у відповідності до ст.ст. 77-78 ЦПК України та підписаний представником Товариства по справі. Разом з тим нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено основні вимоги щодо бухгалтерського обліку та бухгалтерського контролю, щодо змісту та форми первинних документів під час надання фінансових послуг фінансовими компаніями.
42. Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) у постанові від 03.07.2019 року зауважила, що розрахунок кредитної заборгованості, не підтверджує умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зазначений доказ не є підтвердженням виконаних позивачем банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення банку. У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження № 61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 25.05.2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження № 61-3689св21), від 26.05.2021 року у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168св21), від 13.10.2021 року у справі № 209/3046/20 (провадження № 61-9207св21), від 01.12.2021 року у справі № 752/14554/15-ц (провадження № 61-14046св21), від 01.06.2022 року у справі № 175/35/16-ц (провадження № 61-648св21, ЄДРСРУ № 104644740).
43. З наданих позивачем документів вбачається, що доказів того, що на поточний рахунок відповідача було зараховано кредитні кошти згідно Договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 78495223 від 13.03.2023 року, позивачем надано не було. Жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б вказували на існування у відповідача перед первісними кредиторами заборгованості за кредитними договорами матеріали справи не містять. У справі немає, копій документів, що підтверджують сплату ціни продажу за договорами факторингу, ні копії вимоги до відповідача про погашення заборгованості, ні копії документу, на підтвердження повідомлення боржника про відступлення права грошової вимоги за Договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 78495223 від 13.03.2023 року до позивача, а ні документу (довідки, виписки по рахунку тощо) про ненадходження від відповідача грошових коштів відповідно до ст. 1082 ЦК України для виключення подвійного стягнення, а ні виписки по рахунку позичальника за період, який включає період кредитування.
44. Сам лише бездоказовий факт констатації наявності заборгованості не може слугувати підставою для задоволення позову. Перехід права вимоги та формалізація певного розміру заборгованості у Договорі факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, не звільняє ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» від доказування наявності у ОСОБА_1 заборгованості за Договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 78495223 від 13.03.2023 року та її розміру. ОСОБА_1 не є стороною Договорів факторингу, тобто визначений у витязі з Реєстру боржників до Договору факторингу розмір заборгованості із ним не узгоджувався, його обґрунтованість ним не перевірялося.
45. Про те, що сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову йдеться у Постанові ВСУ від 27.05.2020 року у справі № 2-879/13. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах- зазначає Суд. Окрім цього Суд зауважив, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (див. п. 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18).
46. Оскільки наявність та розмір заборгованості за використаними коштами отриманими в кредит не підтверджено на підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги не є обґрунтованими та не підлягають задоволенню в повному обсязі.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
47. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» про стягнення заборгованості, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 536, 549, 611, 625, 634, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 79, 50, 80, 81, 89, 128, 141, 247, 259, 263-265, 279-282, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 61 Конституції України, суд -
1. Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
2. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
4. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
5. Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
6. Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи
7. Повний текст рішення складено 11.11.2024 року.
Суддя О.П. Портна