Справа № 496/3110/24
Провадження № 3/496/1982/24
24 вересня 2024 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Буран В.М., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючий, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
14.04.2024 року о 22:28 годині в с. Градениці Одеського району по вул. Матросова, водій ОСОБА_1 керував мотоциклом Урал д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження медичного огляду на стан алкоголю у медичному закладі а також пройти алкотестер «Драгер» відмовився під відеозапис б/к НОМЕР_2 .
Своїми діями гр.ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.5 ПДР України, відповідальність за дане правопорушення передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 у судові засідання які призначені на 14.05.2024р., 24.09.2024р., не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, викликався до суду судовою повісткою на адресу яка вказана в адміністративній справі, про що свідчить у справі поштові повідомлення про вручення поштового відправлення, ніяких заяв про відкладення розгляду справи до суду не подавав. До протоколу додано пояснення ОСОБА_1 де він вину визнає, згідно ст. 63 КУ відмовляється від дачі будь яких пояснень.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за кваліфікуючою ознакою - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
ВинністьОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення доказана матеріалами адміністративної справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №478770 від 14.04.2024 р., відеозаписом на якому ОСОБА_1 відмовився прийти тест Драгер на стан сп'яніння, також відмовився від проходження стану сп'яніння в установленому законом порядку у медичному закладі.
Санкція ч.1 ст.130 КУпАП є безальтернативною та передбачає обов'язкове накладення на правопорушника стягнення як у виді штрафу в певному розмірі, так і у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Стаття 30 КУпАП не перешкоджає застосування судами стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобами щодо осіб, які не мають посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 04 вересня 2023 року / справа № 702/301/20/ зазначила наступне.
Внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Каральна мета такого додаткового покарання досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб'єктивного права), так і покладенням на особу у зв'язку з цим уповноваженим органом з питань пробації певних обов'язків, а також роз'яснення особі наслідків невиконання покладених обов'язків та ухилення від відбування додаткового покарання.
Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Позбавляючи права мати посвідчення водія на право керування транспортними засобами як офіційного документу, що підтверджує спеціальний статус його власника, а саме права керувати транспортними засобами навіть у випадках, коли особа на час вчинення адміністративного правопорушення офіційно не отримала посвідчення водія, однак здійснювала керування транспортним засобом, законодавець таким чином позбавляє особу можливості реалізації такого права у законний спосіб на певний строк у подальшому, що, в даному випадку, узгоджується з положеннями ст.ст.33, ч.1 ст.130 КУпАП.
З матеріалів справи вбачається, що до складання зазначеного протоколу ОСОБА_1 не має право керування, тобто нехтує вимогами законодавства та без водійських навичок, перевірених відповідними органами та отриманих в наслідок цього водійським посвідченням, створює небезпеку учасникам дорожнього руху.
Вирішуючи питання про вид стягнення, суд вважає за необхідне з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень, застосувати до ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на якого накладено таке стягнення.
Керуючись ст. ст. 23, 24, 30, 33, 40-1, 130, 221, 283, 284 КУпАП України, -
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у скоєні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення 15 денного строку, передбаченого для сплати штрафу, надсилається правопорушником до суду, який виніс постанову про накладення цього штрафу.
У разі несплати правопорушником штрафу у 15 денний строк, з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення відповідно до ст. 308 КУпАП з правопорушника стягується:
-подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: В.М. Буран