Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
"16" листопада 2010 р. № 2а- 9899/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Самойлової В.В.
за участю секретаря судового засідання - Скляр С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом
фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
ФОП ОСОБА_1 звернувся до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 14.07.2010 року № 0001601720/0 про визначення йому податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на загальну суму 5 980 128,00 грн. та податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції від 14.07.2010 року № 0001611720/0 про визначення йому податкового зобов'язання на суму 2 990 065,05 грн., посилаючись на те, що відповідачем не було враховано, що визнані ним нікчемні договори між ФОП ОСОБА_1 та ПП "Трейдіс Групп", рішенням у цивільній справі були визнані дійсними (чинними).
Також позивач зазначив, якщо його контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, здійснив інші протиправні дії, тощо, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення його як добросовісного платника податку права на віднесення відповідних ПДВ до податкового кредиту.
Окрім того, він виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача Щербак Т.М. проти позову заперечувала, посилаючись на те, що під час проведеної податковим органом перевірки позивача були встановлені порушення податкового законодавства, а саме: завищення задекларованої суми податкового кредиту по взаємовідносинах із ПП "Трейдіс Групп" у березні-вересні 2009 р. на загальну суму 3986572,00 грн. та зменшення валових витрат позивача на 19933766,95 грн. за його взаємовідносинами з ПП "Трейдіс Групп", за що відповідно до вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішень.
Заслухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що уповноваженими особами ХОДПІ у Харківській області була проведена документальна невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань підтвердження відомостей, отриманих від ПП "Трейдіс Групп" за період з 31.03.2009 р. по 30.09.2009 року, за результатами якої було складено акт перевірки № 2228/17-2706720655 від 03.06.2010 р. та за його наслідками за порушення податкового законодавства стосовно позивача були прийняті відповідачем оскаржувані податкові повідомлення - рішення, а саме:
- № 0001601720/0 від 14.07.2010 року про визначення ФОП ОСОБА_1 податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 5 980 128,00 грн. у зв'язку з недотриманням вимог пп. 7.2.1, пп.7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість";
- № 0001611720/0 від 14.07.2010 року про визначення ФОП ОСОБА_1 податкового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності на суму 2 990 065,05 грн. у зв'язку з недотриманням вимог ст. 13, п. 4 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян".
Із зазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.
Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку зазначена відповідна сторона не надала належних доказів правомірності своїх рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факти вказаних порушень позивачем вимог Закону України "Про прибутковий податок з громадян" та Закону України "Про податок на додану вартість" не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді та що спростовується наступним.
Як вбачається з матеріалів справи, висновку про завищення позивачем податкового кредиту Харківська ОДПІ дійшла внаслідок визнання нікчемними за ст. 208 ЦК України з огляду на порушення публічного порядку правочинів ФО-П ОСОБА_1 із ПП "Трейдіс Групп", з чим суд не погоджується з наступних підстав.
Так, відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
При цьому пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує і акт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено вичерпний перелік обов'язкових реквізитів, що має містити податкова накладна, видана продавцем покупцю.
Зокрема, згідно з цією законодавчою нормою, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до ч. 1 пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
У пп. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 цього Закону зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для врахування податкового кредиту.
У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка І підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Із абзаца першого пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 даного Закону вбачається, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком.
Згідно абз. 2 пп. 7.2.8 п. 7.2 цієї статті платник податку веде реєстр отриманих га виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, І якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку.
Аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено єдину правову підставу для формування податкового кредиту, а саме - наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної, виписка (отримання) якої зазначається ним у відповідному реєстрі, із зазначенням у ній суми ПДВ, нарахованого (сплаченого) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Тобто позивачем були дотримані всі вимоги щодо вищенаведеного.
Також суд зазначає, згідно ч. 2, 3 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Як зазначається в акті перевірки за даними декларації про доходи, одержані за 1 - 3 кв. 2009 р., наданої позивачем до Харківської ОДПІ, ФО-П ОСОБА_1 було зазначено суму валового доходу (без ПДВ) - 26 993 998,44 грн., а суму витрат (без ПДВ) - 26 960 817,27 грн., у тому числі 19 933 766,95 грн. - по взаємовідносинам із ПП "Трейдіс Групп".
Правове обґрунтування правомірності формування позивачем податкового кредиту, а відтак і валових витрат за рахунок його господарських операцій з ПП "Трейдіс Групп" наведене вище.
Таким чином, рішення Харківської ОДПІ про зменшення валових витрат позивача на 19 933 766,95 грн. за його взаємовідносинам із ПП "Трейдіс Групп" у період 1 - 3 кв. 2009 р. та нарахування на цю суму 15% податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності, а саме - 2 990 065,05 грн., є незаконним.
Окрім того, суд зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 72 КАСУ, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
А від так, рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27.10.2009 року у цивільній справі № 2-4646/2009, яким задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання дійсними (чинними) правочинів щодо укладання договорів, з їх переліком, між ОСОБА_1 та ПП "Трейдіс Групп" є підставою для звільнення від доказування у цій справі, оскільки обставини, що мають значення для останньої, встановлені іншим судовим рішенням, яке зазначено вище.
Також, суд звертає увагу на безпідставність твердження відповідної сторони в обгрунтування своїх позовних вимог в частині порушення кримінальної справи за ознаками злочину, пов'язанного з ухиленням від сплати податків стосовно позивача та посадових осіб ПП "Трейдіс Групп", оскільки це спростовується наступним.
Так, постановою Київського районного суду м. Харкова від 27.08.2010 року скасовано постанову заступника начальника ВРКС СВ ПМ ДПА в Харківській області Овсяннікова О.К. від 29.06.2010 року про порушення кримінальної справи відносно ФОП ОСОБА_1 за умисне ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. Вказана постанова набрала законної сили та є чинною на теперішній час.
Стосовно протиправних дій посадових осіб ПП "Трейдіс Групп", якщо таке і має місце в дійсності, не стосується позивача, оскільки відповідно до загальних положень чинного законодавства України відповідальність носить особистий характер.
Виходячи з приписів ст. 19 Конституції України, то правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірними, у зв'язку з чим маються правові підстави для задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 159, 160 КАСУ, ст. 19 Конституції України, Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Законом України "Про прибутковий податок з громадян", Законом України "Про податок на додану вартість", суд, -
Позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції від 14.07.2010 року № 0001601720/0 про визначення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на загальну суму 5 980 128,00 грн.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції від 14.07.2010 року № 0001611720/0 про визначення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 податкового зобов'язання на суму 2 990 065,05 грн.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складання постанови в повному обсязі, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 17.11.10 р.
Суддя Самойлова В.В.