Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
09 листопада 2010 р. № 2-а- 5522/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Заічко О.В.
за участю секретаря судового засідання - Басовій Н.М.
за участю представників сторін:
позивача - Черепня Г.М.,
відповідача - Межерицького А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
Фірми "Дельта-С" ЛТД
до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області
про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Фірма «Дельта - С» ЛТД звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківській області № 0000202310/0 від 28.04.2010 р. про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 39595,50 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 28.04.2010 р. Державною податковою інспекцією у Зміївському районі Харківській області було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000202310/0 по акту перевірки № 422/23/23757852 від 22.04.2010 р., яке суперечить нормам чинного законодавства України, є необґрунтованим та безпідставним, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити позов.
Представник відповідача надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклав свою позицію проти доводів позивача та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем порушено вимоги п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого було встановлено було занижено податок на додану вартість на загальну суму 26395,39 грн., у тому числі: за березень 2009 р., на суму 10080,32 грн., за серпень 2009 р. на суму 7813,94 грн., за вересень 2009 р. на суму 8501,13 грн.
Заслухавши представників сторін, дослідивши подані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що 22.04.2010 р. Державною податковою інспекцією у Зміївському районі Харківській області складено акт № 422/23/23757852 про результати виїзної позапланової перевірки Фірми «Дельта-С» ЛТД (код ЄДРПОУ: 23757852), з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Електроспецтех» (код ЄДРПОУ: 34689962), з ТОВ «Схід-Профбуд» (код ЄДРПОУ: 35994015), з ТОВ «Опт-Промзапчасть Плюс» (код ЄДРПОУ: 36122612), за період з 01.03.2007 р. по 28.02.2010 р..
Відповідачем за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки встановлено порушення п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, п.18 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 30.05.1997 р. за №165 зі змінами та доповненнями, встановлено завищення задекларованої суми податкового кредиту по взаємовідносинах із ТОВ «Електроспецтех» на загальну суму 26395,39 грн., у тому числі за березень 2009 р. на суму 10080,32, за серпень 2009 р. на суму 7813,94 грн., за вересень 2009 р. на суму 8501,13 грн.
Згідно зазначеного акту відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0000202310/0 від 28.04.2010 р. про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 26395,00 грн. та 13197,50 грн. - штрафних санкцій.
На підставі наданих позивачем до суду документів встановлено, що 01.09.2008 року між Фірмою «Дельта-С» ЛТД та ТОВ «Електроспецтех» укладено договори підряду №№020309 від 02.03.2009 р., 0108 від 02.03.2009 р., 0109 від 01.09.2009 р. Після виконання робіт 23.07.2009 р. між Фірмою «Дельта-С» ЛТД та ТОВ «Електроспецтех» були підписані акти №1 за березень 2009 р., за серпень 2009 р., за вересень 2009 р. на виконаних підрядних робіт на суми 112002,29 грн., 60481,93 грн.; 46883,63 грн.; 51006,80 грн.
ТОВ «Електроспецтех» отримало від Фірми «Дельта-С» ЛТД податкові накладні №248 від 27.03.2009 року всього на суму 60481,93 грн., згідно з договором №020309 від 02.03.2009 р. на виконання робіт; №1384 від 31.08.2009 р. на загальну суму 46883,63 грн., згідно договору №0108 від 03.08.2009 р. на виконання робіт; № 1687 від 30.09.2009 р. згідно з договором № 0109 від 01.09.2009 р на загальну суму 51006,80 грн., які за своєю формою та змістом відповідають вимогам, які ставляться до податкових накладних, згідно п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки містять всі необхідні реквізити.
Сплата повної вартості робіт згідно вказаного договору підтверджується платіжними дорученнями:
· № 142 від 26.05.2009 р. на суму 10 000,00 грн., у тому числі ПДВ 1666,67 грн.
· № 143 від 27.05.2009 р. на суму 10 000,00 грн., у тому числі ПДВ 1666,67 грн.
· № 228 від 21.09.2009 р. на суму 12 481,00 грн., у тому числі ПДВ 2080,32 грн.
· № 238 від 16.10.2009 р. на суму 28 000,00 грн., у тому числі ПДВ 4666,67 грн.
· № 239 від 16.10.2009 р. на суму 46 883,00 грн., у тому числі ПДВ 7813,94 грн.
· № 243 від 22.10.2009 р. на суму 15 000,00 грн., у тому числі ПДВ 2500,00 грн.
· № 261 від 01.12.2009 р. на суму 21 006,80 грн., у тому числі ПДВ 3501,13 грн.
Вищезазначені податкові накладні №248 від 27.03.09, №1384 від 31.08.09 та №1687 від 30.09.09 рр. відображені позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за липень 2009 р. та включена до податкової декларації з податку на додану вартість №3 за березень 2009 р., №8 за серпень 2009 р., №9 за вересень 2009 р.
Посилання відповідача на порушення позивачем п.18 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 30.05.1997 р. за №165 зі змінами та доповненнями, не знайшло свого підтвердження, оскільки цей пункт Порядку вказує на те, що «Усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця». Вказані реквізити містяться в податкових накладних №248 від 27.03.09, №1384 від 31.08.09 та №1687 від 30.09.09 р.р.
Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).
Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Тобто, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).
Як зазначено в акті перевірки, Фірмою «Дельта-С» ЛТД в порушення п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, із зазначенням місця розташування юридичної особи - постачальника, яке не відповідає дійсності.
Згідно ч.1, ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.
На час складення податкових накладних Фірма «Дельта-С» ЛТД та ТОВ «Електроспецтех» рахувалися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, були зареєстровані за адресами, вказаними на виданих податкових накладних, були зареєстровані та стояли на обліку як платники податку на додану вартість, щодо них не було внесено змін чи відомостей про відсутність за юридичною адресою до ЄДРПОУ, тому посилання відповідача на те, що в податкових накладних №248 від 27.03.2009 р., №1384 від 31.08.2009 р. та №1687 від 30.09.2009 р. вказане місце розташування юридичної особи - постачальника, яке не відповідає дійсності - не може бути прийняте судом.
За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.
Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Платники податку, визначені у пп. «а», «в», «г», «д» п.10.1 ст.10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2 ст.10 Закону «Про податок на додану вартість»).
Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, а також за можливу недостовірність відомостей про продавця (постачальника робіт, послуг), включених до Єдиного державного реєстру, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.
Ці твердження суду повністю підтверджуються, зокрема, Постановою Верховного суду України від 26.09.2006 р.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість». Заборона на включення до складу податкового кредиту стосується лише тих сум, які не підтверджені податковими накладними.
З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку про відсутність законних підстав у податкового органу для нарахування податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 26395,00 грн. та 13197,50 грн. - штрафних санкцій.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Як встановлено приписами ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист прав та інтересів юридичних осіб, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а саме: Законом України "Про податок на додану вартість", а тому її дії є неправомірними.
Згідно вимог ст.8 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та ст. 9 КАСУ, де передбачено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, таким є Конституція України, що відповідає принципу верховенства права, який закріплений в ст.8 Конституції України та ст.22 Конституції України, де передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Суд вважає, що висновки відповідача щодо порушення Фірмою «Дельта-С» ЛТД п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” ґрунтуються на довільному тлумаченні норм чинного законодавства України.
За таких обставин, виходячи з приписів ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 9, ч. 3 ст. 70 КАС України, суд приходить до висновку, що прийняте Державною податковою інспекцією у Зміївському районі Харківській області спірне податкове повідомлення-рішення № 0000202310/0 від 28.04.2010 року про визначення податкового зобов"язання з податку на додану вартість у розмірі 39595,50 грн. є протиправним і повинно бути скасовано, як таке, що прийнято з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 19, 22 Конституції України , Законом України „Про податок на додану вартість", ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Фірми “Дельта - С”ЛТД до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити в плвному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківській області винесене відносно Фірми “Дельта-С” ЛТД, а саме: № 0000312310/0 від 28.04.2010 року про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 39595,50 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Фірми “Дельта-С”ЛТД витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскарженна в апеляційному порядку до Харківського апелляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 12.11.2010 року.
Суддя Заічко О.В.