Постанова
Іменем України
23 грудня 2008 року Справа № 2-18/8733-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: Смагіна Ганна Юріївна, довіреність № 57 від 22.01.08, закрите акціонерне товариство "Макрохім";
відповідача: Яковлєва Ганна Володимирівна, довіреність б/н від 09.10.08, Агропромислове товариство з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг";
розглянувши апеляційну скаргу агропромислового товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Осоченко І.К.) від 14 жовтня 2008 року у справі № 2-18/8733-2008
за позовом закритого акціонерного товариства "Макрохім" (вул. Луначарського, 4, поверх 7,Київ,02002)
до агропромислового товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" (вул. Шкільна, 2,Перове, Сімферопольський р-н,97560)
про стягнення 234131,70 грн.
Позивач, закрите акціонерне товариство «Макрохім», звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, Агропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Южная Холдинг», про стягнення 233 742,40 грн. (а.с.2-3).
Позовні вимоги вмотивовані посиланням на статті 526, 530, 625 Цивільного кодексу України та недотриманням відповідачем умов договору поставки № 1125 від 16 жовтня 2007 року, укладеного між сторонами у справі, в результаті чого за ним створилася заборгованість.
В процесі розгляду справи, 13 жовтня 2008 року, представником позивача була надана заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про збільшення суми позовних вимог, в якій він просив суд стягнути з відповідача 234 131, 70 грн., в тому числі 190 350,00 грн. основного боргу, 1 6262,68 грн. інфляційних втрат, 3 360,65 грн. 3 % річних, 24 158,37 грн. пені. (а.с. 45).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 жовтня 2008 року у справі № 2-18/8733-2008 (суддя Осоченко І.К.) позов закритого акціонерного товариства «Макрохім»задоволений у повному обсязі (а.с. 58-63).
З Агропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Южная Холдинг»стягнуто на користь закритого акціонерного товариства «Макрохім»190 350,00 грн. основного боргу, 1 6262,68 грн. інфляційних втрат, 3 360,65 грн. 3 % річних, 24 158,37 грн. пені.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду, Агропромислове сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Южная Холдинг»звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення у справі, та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Так, Агропромислове сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Южная Холдинг»у своїй апеляційній скарзі зазначає, що місцевим господарським судом не був встановлений факт поставки товару за договором, оскільки позивачем не були надані доказі отримання товару відповідачем.
Також, заявник апеляційної скарги стверджує, що, оскільки строк дії договору № 1125 від 16 жовтня 2007 року сплинув 31 січня 2007 року та поставка товару за видатковою накладною № М 0008185 від 03 березня 2008 року на суму 240 350,00 грн. здійснювалась поза межами договірних відносин, а кінцевий термін сплати товару не був встановлений, згідно з вимогами статті 530 Цивільного кодексу України, вимога про оплату відвантаженого товару від позивача не надходило, обов'язку оплатити товар у відповідача не виникло. Таким чином, стягнення судом першої інстанції сум 3 % річних та збитків від інфляції є безпідставними.
Відповідач також вважає, що судом необґрунтовано не було надано уваги його доводам про необхідність застосування статті 233 Господарського кодексу України, якою передбачена можливість зменшення розміру господарських санкцій, у разі якщо вони надмірно великі порівняно зі збитками кредитора.
В судовому засіданні представник відповідача підтвердив факт наявності заборгованості в сумі 190 350,00 грн. та погодився з наявністю підстав для стягнення з нього інфляційних втрат та 3 % річних, але тільки з моменту отримання вимоги про сплату від 04 червня 2008 року (а.с. 92-93).
Представник позивач у судовому засіданні підтримав рішення суду першої інстанції.
Переглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
16 жовтня 2007 року між закритим акціонерним товариством «Макрохім»та Агропромисловим сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Южная Холдинг»укладено договір поставки № 1125.
Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити лізин в асортименті, кількості і по цінам, викладеним в цьому договорі та в специфікації до нього, яка є його невід'ємною частиною.
Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено, що поставка продукції здійснюється окремими партіями, відповідно до поданих покупцем заявок на поставку продукції. Асортимент та кількість продукції в кожній партії покупець вказує в заявці на поставку відповідної партії продукції та подається покупцем у письмовій формі власноруч або факсимільним чи поштовим зв'язком (рекомендованим листом).
Згідно з пунктом 3.3 договору якщо інше не буде додатково визначено сторонами в додатках, поставка окремої партії продукції має бути здійснена в строк, що не перевищує п'ять робочих днів від дати погодження постачальником заявки покупця, а поставка всієї продукції -в строк до 31 січня 2008 року.
Пунктами 5.1, 5.3 договору поставки № 1125 передбачено, що ціна на продукцію встановлюється в національній валюті України - гривні та складає 12350,00 грн. за тону, у тому числі ПДВ 2058,33 грн. Загальна сума договору становить 287137,50 грн., у тому числі ПДВ 47856,25 грн., відповідно до специфікації цього договору.
Строк дії договору встановлений до 31 січня 2007 року (пункт 13.1 договору), але у судовому засіданні встановлено, що фактично договір від 16 жовтня 20007 року укладений сторонами до 31 січня 2008 року, отже в його тексті зроблена описка в частини зазначення ріку, що також підтверджується змістом пункту 3.3 договору, згідно з яким термін поставки повного обсягу продукції зазначений до 31 січня 2008 року.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач поставив відповідачу продукцію на суму 240350,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № М 0008185 від 03 березня 2008 року (а.с. 13).
Відповідно до пункту 6.1 договору, покупець зобов'язаний здійснити оплату поставленої продукції в строк, що не перевищує 14 банківських днів з дати поставки продукції.
Відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленої продукції частково виконав у сумі 50000,00 грн., що підтверджується витягами з банківського реєстру закритого акціонерного товариства «Макрохім» (а.с. 52-55). А саме: Агропромисловим сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Южная Холдінг»08 травня 2008 року сплачено 10000,00 грн., 13 травня 2008 року сплачено 10000,00 грн., 24 червня 2008 року сплачено 10000,00 грн., 03 липня 2008 року сплачено 20000,00 грн., у призначенні платежу яких вказано: лізін, метіонін, відповідно рахунку № М0007464 від 20 лютого 2008 року.
Таким чином, за відповідачем склалася заборгованість за договором поставки від 16 жовтня 2007 року № 1125 у сумі 190 350,00 грн. (240 350,00 грн. -50 000, 00 грн. = 190 350, 00 грн. )
Відмова Агропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Южная Холдинг»сплатити заборгованість у добровільному порядку з'явилась підставою для звернення закритого акціонерного товариства «Макрохім»до господарського суду із даною позовною заявою.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду виходячи з наступного.
Спірні правовідносини виниклі з приводу виконання договору поставки, у зв'язку з чим повинні регулюватися главою 54 Цивільного кодексу України та загальними положеннями про виконання господарських зобов'язань.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
З матеріалів справи вбачається, що позивач поставив відповідачу продукцію на суму 240350,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № М 0008185 від 03 березня 2008 року (а.с. 13). Проте була отримана представником відповідача Бабушкиною О.В. на підставі довіреності серії ЯОР № 924450 від 01 березня 2008 року (а.с. 91), про що є відмітка у зазначеній накладній.
Факт отримання цієї продукції також підтверджується витягами з банківського реєстру закритого акціонерного товариства «Макрохім»(а.с. 52-55), які свідчать про її часткову оплату в сумі 50 000, 00 грн., в яких містяться посилання на рахунок № М0007464 від 20 лютого 2008 року, виставленої на оплату продукції, отриманої згідно з видатковою накладною № М 0008185 від 03 березня 2008 року .
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, у відповідності до статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, враховуючи факт наявності заборгованості, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для її стягнення.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 24158,37 грн., 3% річних у сумі 3360,65 грн., та індексу інфляції у сумі 16262,68 грн., судова колегія також вважає правомірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з пунктом 6.1 договору поставки покупець зобов'язаний здійснити оплату поставленої продукції в строк, що не перевищує чотирнадцяти банківських днів з дати поставки продукції.
Датою поставки є дата передання продукції покупцю, зазначена в товарно-супровідних документах на продукцію (пункт 3.4 договору).
Виходячи з дати поставки -03 березня 2008 року, продукція повинна була бути оплаченою до 23 березня 2008 року
Пунктом 10.3 договору поставки передбачено, що у випадку порушення строку оплати продукції, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) від несплаченої суми за кожний день прострочки.
Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлює пресікательний строк нарахування пені в шість місяців.
Сума пені за період з 24 березня 2008 року по 24 вересня 2008 року складає 24158,37 грн.
Посилання відповідача на відсутність підстав для стягнення пені, оскільки поставка зазначеного товару здійснювалась поза умовами договору № 1125 від 16 жовтня 2007 року, суд апеляційної інстанції відхиляє з огляду на те, що вказані обставини не відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.
Дійсно, договір поставки № 1125 від 16 жовтня 2007 року перше складався строком до 31 січня 2008 року. Однак, поставки згідно цього договору та з посиланням на нього продовжували здійснюватися і після його закінчення. Так, у видатковій накладній № М0008185 від 03 березня 2008 року є посилання на даний договір та на рахунок-фактуру № М0007464 від 20 лютого 2008 року.
Так, судова колегія погоджується з доводами позивача проте, що відповідач продовжував дотримуватися умов, передбачених вищевказаним договором. А саме, всі часткові оплати за поставлений товар здійснювалися відповідачем згідно з рахунком № М0007464 від 20 лютого 2008 року, виставленого позивачем з посиланням на зазначений договір.
На думку апеляційної інстанції, відносини між сторонами слід розглядати з позиції існування акцепту відповідача на пропозицію продовжити договір.
Згідно з статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За період прострочення виконання зобов'язання за поставки, а саме: з 24 березня 2008 року (після 14 днів з дня отримання товару) по 08 жовтня 2008 року розмір 3% річних складає 3360,65 грн.
Сума індексу інфляції за період з 01 квітня 2008 року по 01 жовтня 2008 року становить 16262,68 грн.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову в повному обсязі.
Підстав для застосування положень статі 233 Господарського кодексу України судова колегія не вбачає. При цьому, судова колегія зазначає, що відповідачем до сумі штрафних санкцій безпідставно віднесені 3 % річних та інфляційні втрати, які стягнути судом.
Викладене свідчить про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Сільськогосподарське підприємство “Кримський виробничий рибокомбінат” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 липня 2008 року у справі № 2-15/4324-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді