Постанова
Іменем України
16 грудня 2008 року С права № 2-1/7995-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивач - ОСОБА_1, НОМЕР_1 від 28.10.01 - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1;
представник позивача - ОСОБА_2, довіреність № 2174 від 20.11.08 - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1;
представник відповідача - не з'явився - Державне комунальне підприємство "Ринок";
представник відповідача - не з'явився - Армянська міська рада;
представник третьої особи - не з'явився - Товариство з обмеженою відповідальністю "Козацький ринок";
розглянувши апеляційну скаргу Армянської міської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О.) від 09.10.2008 у справі № 2-1/7995-2008
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,96012)
до Державного комунального підприємства "Ринок" (мкрн. Корявко, 30-а, Армянськ, Красноперекопський р-н, 96012); (мкр. Корявко, 19-92, Армянськ, Красноперекопський район, 96012)
Армянської міської ради (вул. Сімферопольська, 7, Армянськ, Красноперекопський р-н, 96012)
3-тя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Козацький ринок" (96012, Армянськ, вул. Іваніщева, 22)
про визнання права власності на майно
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Державного комунального підприємства "Ринок" та Армянської міської ради про визнання права власності на об'єкт нерухомості - павільйон площею 8 кв.м.. розташований по АДРЕСА_2.
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 331, 392 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що павільйон збудований позивачем за власні кошти для здійснення підприємницької діяльності. Також вказує, що відповідно до пункту 2.2 договору, збудований павільйон є власністю позивача.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.10.2008 у справі № 2-1/7995-2008 позов задоволено.
Визнано за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 право власності на нерухомий об'єкт - павільйон площею 8кв.м., розташований по АДРЕСА_2.
Не погодившись з цим судовим актом, Армянська міська рада звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на те, що рішення господарського суду прийнято при неповному з'ясуванні обставин справи та всупереч діючому законодавству України.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 листопада 2008 року, залучено до участі у справі у якості 3-ої особи - товариство з обмеженою відповідальністю "Козацький ринок".
Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.
01.03.2004, між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Державним комунальним підприємством "Ринок" укладено договір, згідно якого Державне комунальне підприємство "Ринок" замовляє проектно-технічну документацію для будівництва торгових павільйонів, а фізична особа - підприємець ОСОБА_1 в свою чергу за власні кошти будує павільйон площею 8кв.м., який є її власністю, згідно схеми розміщення міні-ринку по АДРЕСА_2 для торгівлі на одному постійному місці, яке їй виділяє підприємство на умовах оренди.
Вказаний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє на весь час знаходження ринку на даній території.
Згідно підпункту 2.2 зазначеного вище договору, збудований павільйон є власністю підприємця ОСОБА_1.
Будівництво здійснено відповідно до розробленого та затвердженого проекту. Об'єкт прийнятий до експлуатації в 2004 році, його власнику виданий паспорт в 2004 році. Позивач сплачує вартість орендованого місця, на якому розташований її павільйон, що підтверджується Державним комунальним підприємством "Ринок" у відзиві на позов.
05 січня 2006 року, виконкомом Армянської міської ради виданий дозвіл підприємцю ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) на право розміщення об'єктів торгівлі і послуг на території міста Армянська, згідно якого фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 дозволено розміщення об'єкту торгівлі - торгівельного кіоску на території міні-ринку Державного комунального підприємства "Ринок" на підставі договору від 01 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із угод. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття його до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Однак, на думку судової колегії, жодної із вказаних підстав набуття права власності позивач в своєму позові не довів. Більш того, дії позивача щодо забудови земельної ділянки за вказаною адресою, за всіма ознаками, мають кваліфікуватися як самочинне будівництво.
Згідно статті 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, як свідчить стаття 22 Закону України "Про основи містобудування", здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Право на забудову (будівництво) полягає в можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній в порядку, встановленому законодавством, будівництво об'єктів містобудування.
Відповідно до статті 5, вищевказаного Закону, при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови.
Законодавство України про містобудування, відповідно до статті 6 Закону України "Про основи містобудування", складається з Конституції України, названого Закону, законів України "Про планування та забудову територій", "Про архітектурну діяльність" та інших нормативно-правових актів, що видаються на їх виконання.
Згідно статті 29 Закону України "Про планування та забудову територій", - дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.
За вказаною нормою Закону, здійснення будівельних робіт на об'єкті містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт вважається самочинним будівництвом.
Вказане підтверджується також пунктом 8.4. "Регіональних правил забудови і використання територій в Автономній Республіці Крим", а саме: - житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно визнаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються без належного дозволу.
Таким чином, позивачем не наведено жодних доказів, які б достовірно підтверджували законність його дій щодо забудови земельної ділянки.
Більш того, позивач всупереч існуючого законодавства та іншим нормативним актам побудував спірний об'єкт без належного оформлення права користування земельною ділянкою, без дозволу на виконання будівельних робіт, без прийняття об'єктів в експлуатацію державною технічною комісією.
Відповідно до статті 22 Закону України "Про основи містобудування" № 2780-12 від 16.11.1992, забудова земельних ділянок здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою та отримання дозволу на виконання будівельних робіт, а експлуатація об'єктів дозволяється після прийому їх державною технічною комісією, статтею 18 вказаного Закону, однак позивач, в порушення діючого законодавства, та недотримання його норм самостійно збудував спірний об'єкт.
Згідно пункту 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2007, реєстрації підлягають права власності лише на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.
Відповідно до пункту 6.6. Типових регіональних правил забудови, затверджених Наказом Держбуду України № 219 від 10.12.2001, Регіональні правила відображають механізм отримання дозволу на будівництво об'єктів фізичними або юридичними особами, які мають намір здійснити будівництво об'єктів на земельних ділянках, що належать їм за правом власності чи користування, відповідно до статті 24 Закону України "Про планування та забудову територій", згідно якої передбачено, що фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.
Відповідно до статті 29 Закону України "Про планування та забудову територій", - дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт.
Пунктом 12.3 Типових регіональних правил забудови, затверджених Наказом Держбуду України № 219 від 10.12.2001 встановлено, що дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт, який надається і реєструється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.
Безпосередньо порядок та процедури, терміни видачі, перелік необхідних документів для отримання дозволу на виконання будівельних робіт з нового будівництва, розширення, реконструкції, технічного переоснащення, реставрації та капітального ремонту об'єктів визначаються згідно з Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженим наказом Держбуду № 273 від 05.12.2000.
Крім того, згідно пункту 5.1. вищевказаного Порядку виконання будівельних робіт на об'єктах без одержання дозволу або його завчасної перереєстрації, а також виконання не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним і тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.
Виходячи з вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку, що позивач безпосередньо в протиріч діючого законодавства про будівництво самостійно, без узгодження з власником земельної ділянки, збудував спірне приміщення.
Крім цього, на думку судової колегії, господарським судом також не враховано, що позивачеві добре було відомо, що відповідно до договору оренди землі від 06.09.2007 № 028/07, який зареєстрований в Армянському відділі Кримського регіонального філіалу Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" при Державному комітеті України 14.09.2007 під № 040700300021, орендарем земельної ділянки, на якій розташований збудований позивачем торгівельний павільйон, є товариство з обмеженою відповідальністю "Козацький ринок", до компетенції якого саме входить питання розміщення павільйону, збудованого без належного дозволу. Таким чином, судова колегія вважає, що належним відповідачем у даній справі повинно бути не Державне комунальне підприємство "Ринок", а товариство з обмеженою відповідальністю "Козацький ринок", якого і потрібно було залучити до розгляду.
Однак, господарським судом в порушення статей 24, 27 Господарського процесуального кодексу України, товариство з обмеженою відповідальністю "Козацький ринок" навіть не було залучено до участі у справі.
Більш того, як вказує сам позивач, він побудував об'єкт самовільно на свій розсуд та ризик, без додержання існуючих нормативів по отриманню земельної ділянки під будівництво, будівництву та прийому його в експлуатацію посилаючись на укладений договір від 01.03.2004, згідно якого Державне комунальне підприємство "Ринок" нібито виділяє місце на умовах оренди для будівництва павільйону.
При таких обставинах, апеляційна інстанція не погоджується з висновком господарського суду про задоволення позовних вимог.
На підставі висловленого, судова колегія вважає, що рішення господарського суду прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, при неповно встановлених обставинах справи, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Армянської міської ради задовольнити.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.10.2008 у справі № 2-1/7995-2008 скасувати.
Прийняти нове рішення.
В позові фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 - відмовити.
Головуючий суддя
Судді