Постанова
Іменем України
08 грудня 2008 року С права № 5020-5/396
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Агропроект Холдинг";
відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 2213 від 15.09.08, ОСОБА_2;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агропроект Холдинг" на ухвалу господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокімов І.В.) від 23.10.2008 у справі № 5020-5/396
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агропроект Холдинг" (вул. Мечнікова, 2 БЦ "Парус", 12 поверх,м. Київ,01602; вул. Автозаводська,18, Київ,04074)
до ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
про визнання дійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Агропроект Холдинг", звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до відповідача, ОСОБА_2, про визнання дійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав в редакції попереднього договору купівлі-продажу корпоративних прав, укладеного сторонами 11.04.2008, та відповідних змін, внесених до цього попереднього договору додатковими угодами №1 від 22.04.2008, №2 від 25.04.2008, №3 від 20.05.2008.
Заявою про зміну предмету позову від 25.09.2008 (вх. № 13533) позивач просив суд стягнути з відповідача 500992,00 грн. штрафу за попереднім договором.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 23.10.2008 провадження у справі № 5020-5/396 (суддя І.В. Євдокимов) припинено на підставі частини 1 пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Не погодившись з ухвалою суду, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати.
В обґрунтування своїх заперечень позивач в апеляційній скарзі посилається на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме щодо неналежного повідомлення позивача про розгляд справи, який відбувся 23.10.2008, та необґрунтованою відмовою у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи, призначеної до слухання на 22.10.2008, у зв'язку з хворобою повноважного представника.
Крім того, позивач вказує на те, що позов був прийнятий судом до розгляду на підставі пункту 4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, тобто як спір, що виник з корпоративних правовідносин.
У зв'язку з відпусткою судді Черткової І.В. та зайнятістю в іншому судовому процесі судді Гонтаря В.І., на підставі розпорядження першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.12.2008 р. здійснено їх заміну на суддів Голика В.С. та Гоголя Ю.М.
У судове засідання, призначене на 08.12.2008, представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
З врахуванням наявних у справі доказів судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутністю позивача, оскільки явку його представника не визнано обов'язковою.
Також судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду звертає увагу й на той факт, що згідно зі статтею 101 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення (ухвали) місцевого господарського суду у повному обсязі.
При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.
11.04.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю "Агропроект Холдинг" (покупець) та фізичною особою ОСОБА_2 (продавець) був укладений попередній договір купівлі-продажу корпоративних прав в товаристві з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Раздольненський консервний комбінат”, за умовами якого продавець, володіючи у сукупності 90,1 % статутного капіталу зазначеного товариства з обмеженою відповідальністю, відповідно до своєї частки у статутному капіталі передає покупцю 90,1 % корпоративних прав та всі інші права в товаристві, а покупець приймає у продавця зазначені 90,1 % корпоративних прав продавця в товаристві та зобов'язується оплатити їх в порядку та умовах, передбаченим цим договором (т. 1, а.с. 8-16).
На виконання своїх зобов'язань за попереднім договором позивач перерахував на рахунок відповідача 500992,00 грн., однак у подальшому відповідач відмовився від виконання взятих на себе зобов'язань за договором, зокрема, укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав з його нотаріальним посвідченням та передачі цих прав позивачу, що й стало підставою для звернення позивача до господарського суду міста Севастополя із зазначеним позовом.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Згідно з частиною першою статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі -позивачами і відповідачами -можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі -підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
З наведених норм Господарського процесуального кодексу України вбачається, що, зокрема, відповідачами у господарському процесі можуть бути підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених законодавчими актами України, державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, змінивши предмет позову (а.с.94-97), позивач пред'явив вимоги про стягнення штрафу за попереднім договором до ОСОБА_2 як до фізичної особи -учасника товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Раздольненський консервний комбінат”.
Між тим, законодавчі акти України у даному випадку не передбачають можливості участі фізичних осіб у якості відповідачів у господарському процесі.
Так, встановивши, що ОСОБА_2 не є фізичною особою-підприємцем, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не значиться, що підтверджується відповідною довідкою серії НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 118), суд першої інстанції цілком правомірно дійшов висновку про припинення провадження у справі на підставі частини першої пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Заперечуючи проти обґрунтованості та законності рішення суду першої інстанції, позивач вказує на те, що позов був прийнятий судом до розгляду на підставі пункту 4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, тобто як спір, що виник з корпоративних правовідносин.
Однак, судова колегія звертає увагу на те, що пункт 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Частина третя статті 167 Господарського кодексу України передбачає, що під корпоративними відносинами розуміються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Водночас, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Вищенаведені законодавчі положення не відносять до складу сторін корпоративного спору осіб, які бажають або мають право на набуття корпоративних прав шляхом вступу до господарського товариства.
Крім того, такі висновки судової колегії грунтуються й на приписах частини 2 пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008, згідно з якою не підлягає розширеному тлумаченню пункт 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України щодо справ, пов'язаних зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарського товариства, якщо однією зі сторін у справі не є учасник господарського товариства.
Тобто, спори за участю осіб, які ще не стали учасниками господарського товариства, не є підвідомчими (підсудними) господарським судам.
В обґрунтування своїх заперечень, позивач в апеляційній скарзі посилається також на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме щодо неналежного повідомлення позивача про розгляд справи, який відбувся 23.10.2008, та необґрунтованою відмовою у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи, призначеного до слухання на 22.10.2008, у зв'язку з хворобою його повноважного представника.
Проте, погодитися з такими твердженнями не можна.
Відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді чинним законодавством не обмежується.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі довіреностей уповноважив своїх представників -ОСОБА_3 та ОСОБА_4 представляти його інтереси в усіх державних установах і органах, зокрема і в суді (т. 1. а.с.64, 65), тому у судове засідання 22.10.2008 міг прибути хоча б один із представників позивача. При цьому, підстави для подальшого відкладення розгляду справи, з врахуванням строків, передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, у суду першої інстанції були відсутні, а перерва до 23.10.2008 оголошувалась виключно для виготовлення повного тексту ухвали.
Зважаючи на вищевикладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали господарського суду першої інстанції, адже судом повно й всебічно досліджені обставини у справі і зроблені висновки, які ґрунтуються на вимогах діючого законодавства.
Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 1), 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агропроект Холдинг" залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду міста Севастополя від 23.10.2008 у справі № 5020-5/396 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді