Постанова
Іменем України
09 вересня 2008 року С права № 2-14/1350-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
представник позивача, не з'явився, Український фінансово-промисловий концерн "УФПК";
представник відповідача, не з'явився, Мале приватне підприємство фірма "Дакос";
представник відповідача , не з'явився, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т" ;
третя особа, не з'явився, ОСОБА_1;
представник третьої особи, не з'явився, Державна виконавча служба у Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Курапова З.І.) від 19.06.2008 у справі №2-14/1350-2008
за позовом Українського фінансово-промислового концерну "УФПК" (вул. Празька, 5, оф. 422, місто Київ, 02090)
(вул. Васильківська, 29-Б, місто Київ, 01004)
(вул. М. Раскової, 4а, оф. 114, м. Київ, 02002)
до
1. Малого приватного підприємства фірма "Дакос" (вул. Федотова, 25, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95017)
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т" (вул. Федотова, 25, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95017)
за участю третіх осіб:
1. ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 Крим, 95000)
2. Державної виконавчої служби у Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим (вул. Франка, 1, кв. 25, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95034)
про визнання відсутності права
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 червня 2008 року у справі № 2-14/1350-2008 (суддя Курапова З.І.) позов Українського фінансово-промислового концерну "УФПК" до приватного підприємства „Фірма "Дакос", товариства з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т" за участю третіх осіб: ОСОБА_1, Державної виконавчої служби у Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим про визнання відсутності права задоволено, визнано відсутність права у приватного підприємства “Фірма “Дакос” відчуджувати у вересні 2006 року майно, яке включено Державною виконавчою службою Київського району міста Сімферополя в акт опису та арешту майна від 17 жовтня 2006 року, яке належить приватному підприємству “Фірмі “Дакос”. Визнано відсутність права у товариства з обмеженою відповідальністю “Дакос-Т” на виключення будь-якого майна з акту опису та арешту майна від 17 жовтня 2006 року, складеного Державною виконавчою службою Київського району міста Сімферополя, яке належить приватному підприємству “Фірмі “Дакос”. Стягнуто з приватного підприємства „Фірма „Дакос”, товариства з обмеженою відповідальністю “Дакос-Т” на користь Українського фінансово-промислового концерну „УФПУ" солідарно 85,00 гривен державного мита та 118 грн. за інформаційне - технічно забезпечення судового процесу.
Не погодившись з постановленим судовим актом, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю “Дакос-Т” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати у частині відсутності у товариства з обмеженою відповідальністю „Дакос-Т” права на виключення будь якого майна з акту опису та арешту майна від 17 жовтня 2005 року.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08 серпня 2008 року апеляційна скарга прийнята до провадження суду та призначена до розгляду на 09 вересня 2008 року у складі колегії: головуючий суддя Прокопанич Г.К., судді Лисенко В.А., Котлярова О.Л..
У судове засідання 09 вересня 2008 року представники сторін не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Від представника позивача Бєлкіна Л.М. надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням юриста у відпустці.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Позивач є юридичною особою яка на свій розсуд визначає обсяг реалізації наданих їй процесуальних прав.
Крім того, позивачем не надано суду належних доказів в обґрунтування клопотання, оскільки копія договору між приватним підприємством „Пилігрім-М” та Бєлкіним Леонідом не може свідчити про обмеженість можливостей правового захисту позивача.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.09.2008 року з зв'язку з відпусткою судді Котлярової О.Л. було здійснено Ії заміну на суддю Градову О.Г.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія повторно розглянувши справу, встановила наступне.
У січні 2008 року Український фінансово-промисловий концерн "УФПК" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до малого приватного підприємства фірма "Дакос"; товариства з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т"; за участю третіх осіб: ОСОБА_1; Державної виконавчої служби у Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим про визнання відсутності права, просив: визнати відсутність права у приватного підприємтва „Фірма „Дакос” відчужувати у вересні 2006 року майно, включене Державною виконавчою службою у Київському районі міста Сімферополя в акт опису та арешту майна від 17 жовтня 2006 року; визнати відсутність права у товариства з обмеженою відповідальністю „Дакос-Т” на виключення будь-якого майна з акту опису та арешту майна від 17 жовтня 2006 року, складеного Державною виконавчою службою у Київському районі міста Сімферополя. Позивач посилався на неправомірність дій відповідачів по виконанню рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 вересня 2005 року у справі 2-14/11416.
Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т", заперечуючи проти позову, вважає його безпідставним з огляду на те, що у провадженні Київського місцевого районного суду міста Сімферополя перебуває справа № 2-27/17271-2006 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т" до Державної виконавчої служби у Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим про виключення з акту опису і арешту майна (а.с. 40).
Третя особа - ОСОБА_1 визнав позов, вважаючи, що така позиція відповідачів є спробою ввести в оману суд з приводу фактичних обставин справи, незаконними діями вивести з під арешту активи відповідача приватного підприємства „Фірма „Дакос” (а.с. 28-31).
Третя особа - Державна виконавча служба у Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим правом на надання відзиву на позов не скористалася.
Оскаржене рішення мотивоване посиланням на норми Закону України „Про судоустрій України” щодо обов'язковості судових рішень, та на Закон України „Про виконавче провадження”.
Згідно частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що рішення підлягає скасуванню у повному обсязі з огляду на наступне.
Згідно статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 вересня 2005 року позов Українського фінансово-промислового концерну „УФПК” до приватного підприємства „Фірма „Дакос” про розірвання договору та стягнення 355113,32 гривень частково задоволено. Договір купівлі -продажу порошку від 08.12.2003 року розірвано. Стягнуто з приватного підприємства „Фірма „Дакос” на користь Українського фінансово-промислового концерну „УФПК” 290904,11 гривень заборгованості, 2909,04 гривен держмита та 96,66 гривень за інформаціно -технічно забезпечення судового процесу.
На виконання зазначеного акту 26 жовтня 2005 році було видано наказ про стягнення вищенаведених сум з боржника (а.с. 9).
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Постановою від 02.08.2006 року відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого документа: виконавчого листа № 2-2341, та стягнення з боржника „Фірма „Дакос” на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 243926,08 гривень, - на користь Українського фінансово-промислового концерну "УФПК" суму у розмірі 293009,81 гривень (а.с. 38).
Актом опису й арешту майна від 17 жовтня 2006 року описано и накладено арешт на майно на суму 521370 гривень. Додатком до акта опису й арешту майна від 17 жовтня 2006 року описано і накладено арешт на майно на суму десять тисяч гривень 9а.с. 32).
Як на матеріально правову підставу задоволення заявлених вимог позивач та суд посилаються на підпункт 1 пункту 2 статті 20 Господарського кодексу України.
Однак, стаття 20 Господарського кодексу України передбачає і інші способи захисту порушеного права, у тому числі і :
- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;
- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;
- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
- присудження до виконання обов'язку в натурі;
- відшкодування збитків;
- застосування штрафних санкцій;
- застосування оперативно-господарських санкцій;
- застосування адміністративно-господарських санкцій;
- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;
- іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до частині 1 статті 85 Закону України „Про виконавче провадження”, у виконавчому провадженні на дії (бездіяльність) державного
виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні передбачених цим Законом дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до відповідного суду.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т" ініційовано позов до Державної виконавчої службі у Київському районі міста Сімферополя про звільнення майна з-під арешту, і спір перебуває на розгляді у господарському суді Автономної Республіки Крим (а.с. 101-102).
Крім того, у провадженні Київського районного суду міста Сімферополя знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до малого приватного підприємства фірми „ДАКОС”, у рамках якої застосовані заходи до забезпечення позову та накладений арешт на мале приватне підприємство фірму „ДАКОС”, арешту належіть рухоме та нерухоме майно. Заборонено малому приватному підприємству фірмі „ДАКОС” в особі його директора та єдиного засновника Качура Д.О. здійснювати будь-які дії, пов'язані з відчуженням рухомого та нерухомого майна, основних та оборотних фондів, залогом, проведенням будь-яких заходів і здійсненням дій по зміненню правової та організаційної структури юридичної особи, відкриттям нових поточних рахунків в будь-яких банківських установах.
У відповідності зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що позивачем неправильно обраний спосіб захисту права, яке він вважає порушеним, оскільки факт відсутності права на відчуження можна встановити шляхом визнання відповідної цивільно -правової угоди недійсною, а наявність чи відсутність права на виключення майна з опису повинно бути встановлено за результатами розгляду господарським судом Автономної Республіки Крим справи № 2-27/17271-2006 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Дакос-Т” до Державної виконавчої служби в Київському районі міста Сімферополя; треті особи, які не заявляють самостійних вимог: мале приватне підприємство фірма „Дакос”; ОСОБА_1; Український фінансово - промисловий концерн „УФПК” про виключення з акту опису і арешту майна.
Посилання позивача на судову практику, якою встановлювалась відсутність права на вчинення певних дій (а.с. 46-53), не можуть бути прийняти до уваги, оскільки діюче процесуальне законодавство не містить інституту прецедентного права.
Крім того, надані позивачем судові рішення прийняті стосовно іншого предмету спору, ніж у справі, що переглядається.
Згідно з пунктом 4 часті 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Оскільки оскаржене рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, воно підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.
З врахуванням вищенаведеного у позові Українському фінансово - промисловому концерну "УФПК" слід відмовити.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т" задовольнити.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.06.2008 у справі №2-14/1350-2008 скасувати.
У позові Українського фінансово-промислового концерну "УФПК" до приватного підприємтсва "Фірма "Дакос", товариства з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т" про визнання відсутності права відмовити.
Головуючий суддя
Судді
З орігіналом згідно
Головуючий суддя Г.К.Прокопанич