15.11.2010 року Справа № 39/184-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді -Тищик І.В. (доповідач)
суддів - Чимбар Л.О., Чоха Л.В.
при секретарі - Деббіш Г.В.
за участю представників сторін
позивач: Карук О.О.
відповідач: Євдокимова О.С.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2010р. у справі № 39/184-10
за позовом Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ
до комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ
про стягнення заборгованості за договором поставки газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання в сумі 7 938 958,16 грн.,
У липні 2010 року позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього суми 7 938 958,16 грн., що складалася з 5 644 999,99 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 705 757,41 грн. пені за неналежне виконання грошових зобов'язань згідно договору, 1 229 972,60 грн. інфляційних втрат та 358 228,16 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2010 року у справі № 39/184-10 (суддя Лі пінський О.В.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку про неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором та не знайшов підстав для зменшення розміру нарахованої кредитором пені.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, зменшивши розмір штрафних санкцій (пені) за невиконання підприємством обов'язків щодо сплати вартості спожитого газу. При цьому скаржник посилається на безпідставність та неправомірність висновку господарського суду про відмову у зменшенні суми нарахованої пені, оскільки відповідне зменшення передбачене нормами чинного законодавства. Доводи скаржника в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених місцевим судом обставин.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню і просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як убачається з матеріалів справи, 29.09.2008р. між ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” (Постачальник) та КП „Теплоенерго” Дніпропетровської міської ради (Покупець) був укладений договір № 06/08-1912 ТЕ-4 на поставку природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати відповідачу певні обсяги природного газу, а відповідач -прийняти та оплатити останній. В договорі сторонами узгоджені умови постачання, обліку і приймання-передачі природного газу, ціна газу і тариф на його транспортування, строки і порядок їх оплати.
Підставою для остаточного розрахунку за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу відповідно до п. 6.1 договору являються акти прийому-передачі газу.
На виконання договору протягом січня - квітня 2009р. позивачем був переданий відповідачу природний газ на загальну суму 16 598 836,51 грн., що посвідчується відповідними актами приймання-передачі, оплату якого в порушення умов договору відповідач здійснив частково у сумі 10 953 836,52 грн.; заборгованість склала 5 644 999,99 грн.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи, що відповідачем не виконані зобов'язання по оплаті отриманого газу, судова колегія вважає правомірним висновок господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача суми заборгованості.
З урахуванням приписів ст.ст. 546, 549, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.230-232 Господарського кодексу України, а також встановленого судом факту наявності заборгованості відповідача за поставлений позивачем газ в сумі 5 644 999,99 грн., місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача окрім суми заборгованості передбачену п. 7.2 договору пеню в розмірі, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення у сумі 705 757,41 грн. за період з 30.12.2009р. по 08.06.2010 року, а також втрати від інфляційних процесів та відсотки річних за період з 11.02.09р. по 12.03.10р. відповідно в сумі 1 229 972,60 грн. та 358 228,16 грн.
Посилання апелянта на необґрунтоване незадоволення його клопотання про зменшення штрафних санкцій колегія суддів вважає безпідставним
Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст.551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Однак, всупереч вказаним статтям відповідач, звернувшись до суду із проханням зменшити розмір стягуваної з нього пені не надав доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності; не надав доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобовязання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.
Одне лише посилання на складні умови господарювання, що склались на протязі 2009р. в Україні, неплатоспроможність населення та тяжкий фінансовий стан підприємства не є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.
З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування останнього являються безпідставними і не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2010 року у справі № 39/184-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий І.В. Тищик
Судді: Л.О.Чимбар
Л.В.Чоха