08.11.2010 року Справа № 21/164-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Павловського П.П.
суддів Чус О.В. (доповідач), Швеця В.В.,
при секретарі судового засідання Литвин А.П.
Представники сторін:
від відповідача: Ясногор І.В., паспорт НОМЕР_1 від 07.08.95, представник;
представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧИЖИ", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.10р. у справі №21/164-10
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-МИГ", м. Дніпропетровськ
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧИЖИ", м. Дніпропетровськ
про стягнення 30 991,86 грн. за договором постачання
В травні 2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-МИГ", м. Дніпропетровськ звернулось в господарський суд Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧИЖИ", м. Дніпропетровськ про стягнення 30 991,86 грн. за договором постачання
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.10р. по справі №21/164-10 (суддя Назаренко Н.Г.) позовні вимоги задоволенні частково.
При винесені оскаржуваного рішення господарський суд виходив з того, що позивачем доведено належним чином факту заборгованості відповідача по сумі основного боргу по договору поставки вугільної продукції від 09.02.09р.
Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, відповідач звернувся в Дніпропетровський апеляційний господарський суд з апеляційною скаргою, просить рішення суду першої інстанції скасувати та відповісти в задоволенні позову.
Відзив на апеляційну скаргу подано не було.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами був укладений договір від 09.02.09р. № 09/40-01 постачання вугільної продукції, з додатковою угодою № 1 від 09.02.09р.
Пунктом 2.6 Договору передбачено, що вугілля вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем тільки після одержання останнім оригіналів посвідчень про якість, рахунків-фактур, та підписання сторонами Акту приймання-передачі вугільної продукції.
Згідно рахунку-фактури від 10.02.09р. № 01-10-02/У, видатковій накладній від 10.02.09р. № 01-10-02/У, Акту приймання-передачі вугільної продукції та умов укладеного договору позивач як постачальник поставив, а відповідач як покупець прийняв та зобов'язався оплатити вугільну продукцію АШ 0-6 у кількості 349.600 тонн, у кількості, якості, строкам, цінам, по реквізитах, асортименті і з якісними характеристиками, приведеними в цьому Договорі .
Щодо отримання від позивача вугільної продукції по договору відповідач не заперечує.
Але в апеляційній скарзі відповідач стверджує, що він не одержував від позивача оригіналів посвідчених якості та рахунків-фактур відповідно до умов п. 2.6 договору №09/40-01, у зв'язку з чим вважає вугільну продукцію по договору не поставленою.
До того ж скаржник в апеляційній скарзі посилається на недоведеність господарським судом факту підписання акту приймання-передачі та накладної за Договором представником відповідача.
У статтях 33, 34 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Всупереч викладеному в апеляційній скарзі, відповідачем не було доведено в судовому порядку протилежного.
Пунктом 5.4. Договору передбачено, що Замовник оплачує постачальнику 100% вартості вугілля, узгодженої для кожної партії у додатковій угоді, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача на протязі 3-х банківських днів з моменту виконання Позивачем умов п.2.6. Договору.
Ст. 692 Цивільного кодексу України встановлює, що Покупець зобов'язується оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити Продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару Продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Загальна сума оплати по договору поставки за поставлений товар складає 104 450грн.
В матеріалах справи містяться банківські виписки (а.с.16,17), згідно яких відповідач перерахував позивачу 10.02.09р. 24 450,00грн., 11.02.09р. - 80 000,00грн., призначення платежу - „за вугілля по договору № 09/40-01”.
Як вірно зазначив господарський суд, частковою оплатою отриманого товару Відповідач сам підтвердив факт отримання ним продукції та надання йому Позивачем всіх документів відповідно до вимог Договору.
До того ж акт приймання-передачі вугільної продукції згідно Договору №09/40-01 від 09.02.09р.(а.с.20) підписаний представниками сторін та скріплений печатками організацій, що також підтверджує отримання відповідачем поставленої позивачем вугільної продукції.
Крім того в матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків від 01.06.10р.який також підписаний представниками сторін та скріплений печатками, що в свою чергу підтверджує факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем на спірну суму за договором поставки №09/40-01 від 09.02.09р.
Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Колегія суддів вбачає порушення відповідачем строку виконання грошового зобов'язання відповідно до умов п.5.4. договору поставки №09/40-01 від 09.02.09р., у зв'язку з чим погоджується з розрахунками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором в сумі 26 376,94грн. - основного боргу, 3 665,49грн. - інфляційних втрат та 930,06грн. - 3% річних.
Також колегія суддів вбачає апеляційну скаргу поданою без достатніх та обґрунтованих доказів, у зв'язку з чим не вбачає підстав її задоволення.
Керуючись ст. ст. 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧИЖИ", м. Дніпропетровськ - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.10р. у справі №21/164-10- залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду.
Головуючий суддя П.П.Павловський
Суддя О.В. Чус
Суддя В.В. Швець