вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua
"25" листопада 2024 р. Справа №370/2172/24
Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Білоцької Л.В., розглянувши у приміщенні суду у смт Макарів Київської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справу за позовом
ОСОБА_1 до Макарівської селищної ради про визнання права на отримання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна,
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Макарівського районного суду Київської області з позовом до Макарівської селищної ради (далі-відповідач) про визнання права на отримання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна, в якому просив: визнати за ним право на надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, а саме, за знищений об'єкт нерухомого майна - житловий будинок загальною площею 66,7 кв.м., житловою площею 33,4 кв.м., адреса розташування: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2741277632080, шляхом фінансування придбання об'єкта житлової нерухомості з використанням житлового сертифікату.
В обґрунтування позовних вимог, позивач вказав, що йому на підставі договору дарування від 21.09.1989 №2-131 належало право власності на 2/5 частини житлового будинку, загальною житловою площею (так зазначено у документі) 63,3 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Власником іншої 3/5 частини житлового будинку була мати позивача, ОСОБА_2 .
В ході численних реконструкцій житлового будинку, які здійснювались його співвласниками у період 1992 - 2010 років, загальна площа житлового будинку збільшилась до 117,1 кв.м.
В подальшому АДРЕСА_1 .
В березні 2022 під час бойових дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, внаслідок потрапляння боєприпасів та їх уламків, у вказаному будинку виникла пожежа, в результаті яких будинок було знищено.
29.05.2023 між позивачем та іншим співвласником - ОСОБА_2 укладено договір про поділ житлового будинку. Поділ було проведено у зв'язку з тим, що після набуття у спільну часткову власність житлового будинку, кожен зі співвласників в різний період часу проводив добудови, внаслідок чого змінилися як загальна та житлова площа будинку, так і порядок його фактичного користування.
В результаті такого поділу за позивачем зареєстровано право власності на об'єкт нерухомості - житловий будинок загальною площею 66,7 кв.м., житловою площею 33,4 кв.м., адреса розташування: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2741277632080.
03.06.2024 позивач звернувся до Комісії щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, Макарівської селищної ради (далі за текстом - Комісія) щодо надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна шляхом фінансування придбання об'єкта житлової нерухомості з використанням житлового сертифікату.
Рішенням Комісії від 20.06.2024 №250 у наданні компенсації позивачу було відмовлено у зв'язку з виявленням недостовірних даних, зазначених у заяві про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна.
Підставою для відмови у наданні компенсації слугували виявлені недостовірні дані, зазначені у заяві про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна.
Зокрема, 10.11.2022 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Відділу ДАБК Макарівської селищної ради через ЦНАП була подана декларація про готовність до експлуатації індивідуальних (садибних) житлових будинків, що за класом наслідків належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 , в якій зазначено про можливість надійної та безпечної експлуатації об'єкта, в той час як з інших наявних у Комісії документів вбачається, що будинок було повністю зруйновано внаслідок бойових дій, спричинених військовою агресією російської федерації.
Іншою причиною відмови слугувало те, що на підставі договору про поділ житлового будинку від 29.05.2023 №1332 виникло право власності на два нових об'єкти нерухомого майна (на повністю зруйновані будинки) та разом з тим збільшилася загальна площа обох об'єктів нерухомості на 30,6 кв.м., а саме, у ОСОБА_1 загальна площа житлового будинку складає 66,7 кв.м., у ОСОБА_2 загальна площа житлового будинку складає 50,4 кв.м.
Не погоджуючись із таким рішенням Комісії, позивач подав заперечення до виконавчого комітету Макарівської селищної ради відповідно до п. 17-1 Порядку надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна, затвердженого постановою КМ України від ЗО травня 2023 р. №600.
Однак рішенням виконавчого комітету Макарівської селищної ради від 02.07.2024 №856 «Про відмову у наданні компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна шляхом фінансування придбання житлової нерухомості з використанням житлового сертифікату» затверджено рішення Комісії від 20.06.2024 №250 про відмову у наданні позивачу компенсації за знищене нерухоме майно, оформлене протокол засідання від 20.06.2024 №22, згідно з заявою №ЗВ-03.06.2024-110076, а подані позивачем заперечення - не взято до уваги.
У зв'язку з тим, що право позивача на надання компенсації не визнається, він змушений звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 30.07.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено сторонам строки на подачу відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив, який прийнятий судом та приєднаний до матеріалів справи.
У відзиві відповідач заперечуючи проти позовних вимог вказав, що комісією прийнято законне рішення про відмову у наданні компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна шляхом фінансування придбання житлової нерухомості з використанням житлового сертифікату на підставі чинного законодавства, тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
У встановлений судом строк позивач подав до суду відповідь на відзив, яка прийнята судом та приєднана до матеріалів справи.
У відповіді на відзив позивач заперечуючи викладені відповідачем у відзиві обставини, просив позовні вимоги задовольнити з підстав викладених у позові.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Позивачу ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 21.09.1989 №2-131 належало право власності на 2/5 частини житлового будинку, загальною житловою площею (так зазначено у документі) 63,3 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Власником іншої 3/5 частини житлового будинку була мати позивача, ОСОБА_2 (а.с. 15, 16, 17).
Як вказав позивач, в ході численних реконструкцій житлового будинку, які здійснювались його співвласниками у період 1992 - 2010 років, загальна площа житлового будинку збільшилась до 117,1 кв.м.
В подальшому АДРЕСА_1 (а.с. 17).
В березні 2022 під час бойових дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, внаслідок потрапляння боєприпасів та їх уламків, у вказаному будинку виникла пожежа, в результаті яких будинок було знищено.
Вказані обставини підтверджуються актом про пожежу від 12.05.2022, актом №428 від 12.12.2022 обстеження нерухомого майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації, на території Макарівської селищної територіальної громади, витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження №12022111050005815 від 28.12.2022, талоном-повідомленням єдиного обліку №10120 від 10.01.2023 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, звітом про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій №42-22-0299-ТО (а.с. 18-29).
29.05.2023 між позивачем та іншим співвласником - ОСОБА_2 укладено договір про поділ житлового будинку (а.с. 30-). Поділ було проведено у зв'язку з тим, що після набуття у спільну часткову власність житлового будинку, кожен зі співвласників в різний період часу проводив добудови, внаслідок чого змінилися як загальна та житлова площа будинку, так і порядок його фактичного користування.
В результаті такого поділу за позивачем зареєстровано право власності на об'єкт нерухомості - житловий будинок загальною площею 66,7 кв.м., житловою площею 33,4 кв.м., адреса розташування: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2741277632080 (а.с. 31, 32-52).
03.06.2024 позивач звернувся до Комісії щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, Макарівської селищної ради (далі за текстом - Комісія) щодо надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна шляхом фінансування придбання об'єкта житлової нерухомості з використанням житлового сертифікату.
Рішенням Комісії від 20.06.2024 №250 у наданні компенсації позивачу було відмовлено у зв'язку з виявленням недостовірних даних, зазначених у заяві про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна (а.с. 53, 54-55).
Підставою для відмови у наданні компенсації слугували виявлені недостовірні дані, зазначені у заяві про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна.
Зокрема, 10.11.2022 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Відділу ДАБК Макарівської селищної ради через ЦНАП була подана декларація про готовність до експлуатації індивідуальних (садибних) житлових будинків, що за класом наслідків належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 , в якій зазначено про можливість надійної та безпечної експлуатації об'єкта, в той час як з інших наявних у Комісії документів вбачається, що будинок було повністю зруйновано внаслідок бойових дій, спричинених військовою агресією російської федерації.
Іншою причиною відмови слугувало те, що на підставі договору про поділ житлового будинку від 29.05.2023 №1332 виникло право власності на два нових об'єкти нерухомого майна (на повністю зруйновані будинки) та разом з тим збільшилася загальна площа обох об'єктів нерухомості на 30,6 кв.м., а саме, у ОСОБА_1 загальна площа житлового будинку складає 66,7 кв.м., у ОСОБА_2 загальна площа житлового будинку складає 50,4 кв.м.
Не погоджуючись із таким рішенням Комісії, позивач подав заперечення до виконавчого комітету Макарівської селищної ради відповідно до п. 17-1 Порядку надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна, затвердженого постановою КМ України від 30 травня 2023 р. №600 (а.с. 56-57).
Однак рішенням виконавчого комітету Макарівської селищної ради від 02.07.2024 №856 «Про відмову у наданні компенсації за знищений об'єкту нерухомого майна шляхом фінансування придбання житлової нерухомості з використанням житлового сертифікату» затверджено рішення Комісії від 20.06.2024 №250 про відмову у наданні позивачу компенсації за знищене нерухоме майно, оформлене протокол засідання від 20.06.2024 №22, згідно з заявою №ЗВ-03.06.2024-110076, а подані позивачем заперечення - не взято до уваги (а.с. 58).
Щодо розбіжності у загальній площі житлового будинку позивач вказав наступне.
Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належав на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 (2/5 частини) та ОСОБА_2 (3/5 частини) на підставі договору дарування від 21.09.1989 №1396.
Станом на дату укладання договору дарування від 21.09.1989 загальна житлова площа (так зазначено у документі) будинку становила 63,3 кв.м. Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду, складеного на 27.05.1989, житлова площа будинку складала 63,3 кв.м., загальна - 86,5 кв.м. (а.с. 45-47).
Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду, складеного на 09.09.1992, житлова площа будинку складала 63,3 кв.м., загальна - 104,2 кв.м. При цьому у технічному паспорті відсутні відмітки щодо наявності об'єктів самочинного будівництва (а.с. 48-49).
В подальшому рішенням виконавчого комітету Макарівської селищної ради від 29.06.1999 №102 перерозподілено ідеальні долі в житловому будинку по АДРЕСА_1 та оформлено право власності на нього за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частині за кожним (а.с. 51).
Зі змісту вказаного рішення вбачається, що співвласниками було проведено добудову гаража на підставі рішення виконавчого комітету Макарівської селищної ради від 11.05.1994 №40 (а.с. 52), у зв'язку з чим змінилося співвідношення ідеальних долей між співвласниками будинку.
В подальшому рішенням виконавчого комітету Макарівської селищної ради від 08.07.2010 №100 «Про надання містобудівних умов і обмежень» надано дозвіл ОСОБА_1 на добудову веранди до житлового будинку розміром 6,75x4,10 (а.с. 50).
Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду, складеного на 19.10.2010, житлова площа будинку складала 61,7 кв.м., загальна - 117,1 кв.м. У технічному паспорті відсутні відмітки щодо наявності об'єктів самочинного будівництва (а.с. 42).
Таким чином різниця в загальній площі будинку відповідно до даних технічної інвентаризації станом на 27.05.1989 (86,5 кв.м.) та 19.10.2010 (117,1 кв.м.) складає 30,6 кв.м.
Відповідно збільшення загальної площі будинку на 30,6 кв.м. відбулося не в результаті укладання договору про поділ житлового будинку від 29.05.2023 №1332, а внаслідок реконструкції житлового будинку, факт проведення якої зафіксовано під час технічної інвентаризації 09.09.1992 та 19.10.2010.
Також згаданий вище технічний паспорт на житловий будинок індивідуального житлового фонду, складений на 19.10.2010, свідчить про те, що житловий будинок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на час його знищення у березні 2022 року внаслідок бойових дій, спричинених військовою агресією російської федерації, мав загальну площу 117,1 кв.м., а не 63,3 кв.м., як зазначено у договорі дарування від 21.09.1989.
Щодо державної реєстрації права власності позивача на житловий будинок позивач вказав наступне.
Під час заповнення декларації відповідальною особою - ФОП ОСОБА_3 було внесено запис про можливість надійної та безпечної експлуатації об'єкта виходячи із матеріалів технічної інвентаризації, зробленої станом на 19.10.2010.
Той факт, що державна реєстрація права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загально площею 117,1 кв.м., відбулася на підставі декларації про готовність до експлуатації індивідуальних (садибних) житлових будинків, поданої 10.11.2022, не позбавляє ОСОБА_1 права на отримання компенсації за знищене майно внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.
Відповідно до преамбули Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» (далі за текстом - Закон №2923-ІХ) - цей Закон визначає правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, з дня набрання чинності Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, а також правові засади створення та ведення Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.
Відповідно до п. 1, пп. «а» п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону №2923-ІХ будинки садибного типу відносяться до знищених об'єктів нерухомого майна, за які законом передбачено право на отримання компенсації.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2923-ІХ отримувачами компенсації за пошкоджені/знищені об'єкти нерухомого майна (далі - отримувачі компенсації) є, зокрема, фізичні особи - громадяни України, які є власниками пошкоджених/знищених об'єктів нерухомого майна.
Відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 4 Закону №2923-ІХ до заяви про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна додаються: щодо знищеного об'єкта нерухомого майна, визначеного підпунктом "а" пункту 4 частини першої статті 1 цього Закону, у разі якщо отримувачем компенсації є власник об'єкта нерухомого майна, - копія документа, що підтверджує право власності на об'єкт нерухомого майна (крім випадків, якщо право власності на відповідний об'єкт нерухомого майна зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно).
Вичерпний перелік підстав для надання відмови у наданні компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна визначений ч. 6 ст. 6 Закону №2923-ІХ.
Жодна із наведених норм Закону №2923-ІХ не надає Комісії права відмовляти у наданні компенсації у випадку, якщо право власності на об'єкт нерухомого майна було зареєстровано після знищення такого об'єкту внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.
Окрім того відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Тобто набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти.
В свою чергу відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.
Державна реєстрація права власності позивача на вказаний об'єкт нерухомості здійснювалась відповідно до п. 9 розділу V «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно до якого орган державного архітектурно- будівельного контролю безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймає в експлуатацію збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 500 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 500 квадратних метрів.
Згадана вище норма до п. 9 розділу V «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» надає право особам, які здійснювали будівництво без отримання права на виконання будівельних робіт, ввести такий об'єкт нерухомості в експлуатацію та зареєструвати право власності на нього, що і було здійснено позивачем.
Норма пп. «б» п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону №2923-ІХ відносить до знищених об'єктів нерухомого майна, за які законом передбачено право на отримання компенсації, також і об'єкти будівництва (будинки садибного типу, садові та дачні будинки), в яких на момент знищення були зведені несучі та зовнішні огороджувальні конструкції (крім світлопрозорих конструкцій та заповнення дверних прорізів), щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт.
Водночас чинним законодавством не врегульовано право на отримання компенсації особами, які фактично завершили будівництво об'єкту нерухомого майна до набрання законної сили Законом №2923-ІХ і які здійснювали таке будівництво без отримання права на виконання будівельних робіт.
З матеріалів справи вбачається, що право спільної часткової власності на будинок в АДРЕСА_1 позивач набув ще 21.09.1989. В подальшому співвласниками будинку неодноразово проводилась його реконструкція, внаслідок чого збільшилась загальна та житлова площа будинку.
Виходячи із матеріалів технічної інвентаризації, зробленої станом на 19.10.2010, на той час будинок вже мав загальну площу 117,1 кв.м.
Поділ об'єкта співвласниками зазначеного житлового будинку на підставі договору про поділ житлового будинку від 29.05.2023 №1332 було проведено відповідно до фактичного порядку користування спільним майном, щоб кожен співвласник міг отримати компенсацію за знищене майно відповідно до загальної площі будинку, яка була у його користуванні.
Окрім того факт такого поділу не є підставою для відмови у наданні компенсації з огляду на зміст ч. 6 ст. 6 Закону №2923-ІХ.
За обставинами даної справи позивач разом з іншим співвласником - ОСОБА_2 - 21.09.1989 набув у спільну часткову власність зазначений вище будинок, загальна площа якого в ході проведених реконструкцій збільшилась з 63,3 кв.м. до 117,1 кв.м.
Вказаний будинок відповідав критеріям, визначеним п. 9 розділу V «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що підтверджується технічним паспортом від 19.10.2010, що давало право його співвласникам звести цей будинок в експлуатацію та зареєструвати за собою право власності на нього з врахуванням збільшення загальної площі.
Виходячи із викладеного вище, позивач як власник житлового будинку, має право на надання компенсації за його знищення внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.
Відмова в наданні компенсації з формальних міркувань, зокрема, через прогалини в Законі №2923-ІХ, поставить позивача в нерівне положення поряд із іншими суб'єктами спірних правовідносин та призведе до порушення норм статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
В даному випадку не є необхідним заявляти вимогу про визнання протиправним рішення Комісії від 20.06.2024 №250 та рішення виконавчого комітету Макарівської селищної ради від 02.07.2024 №856 «Про відмову у наданні компенсації за знищений об'єкту нерухомого майна шляхом фінансування придбання житлової нерухомості з використанням житлового сертифікату».
Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону №2923-ІХ рішення про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна отримувачу компенсації, який не подав документи, визначені частиною сьомою статті 4 цього Закону, внаслідок їх втрати або у зв'язку з необхідністю встановлення фактів, що мають юридичне значення, приймається після подання відповідних документів.
Вказана норма дозволяє надавати до комісії додаткові документи, зокрема, рішення судів, якими встановлюються певні юридичні факти, що мають юридичне значення.
Згідно положень чинного процесуального законодавства встановлення юридичних фактів можливе як в порядку окремого провадження, так і в порядку позовного провадження за наявності відповідного спору про право.
Наявність нескасованого рішення виконавчого комітету Макарівської селищної ради про відмову у наданні компенсації за знищений об'єкту нерухомого майна не є перешкодою для задоволення позовної вимоги - про визнання права на надання компенсації та не є перешкодою для звернення позивача до Комісії з новою заявою. Адже в цьому випадку у позивача буде рішення суду, яким встановлені певні юридичні факти та визнано право на отримання компенсації.
Згідно із загальнодозвільним принципом правового регулювання, який поширюється на сферу правомірних приватних відносин, громадянам України дозволено те, що не заборонено законом.
Можливість повторного звернення до Комісії прямо не заборонена Законом №2923-ІХ та Порядком надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна, а вичерпний перелік підстав для відмови у наданні компенсації визначено ч. 6 ст. 6 Закону №2923-ІХ.
А дому даний позов може бути задоволено судом без оскарження рішення Комісії від 20.06.2024 № 250 та рішення виконавчого комітету Макарівської селищної ради від 02.07.2024 №856 «Про відмову у наданні компенсації за знищений об'єкту нерухомого майна шляхом фінансування придбання житлової нерухомості з використанням житлового сертифікату».
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону №2923-ІХ для розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна виконавчий орган сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради (далі - виконавчий орган ради), військова адміністрація населеного пункту або військово-цивільна адміністрація населеного пункту утворює Комісію з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (далі - Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації), як консультативно-дорадчий орган та затверджує положення про роботу такої Комісії.
Відповідно до п. 1 Типового положення про комісію з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 травня 2023 р. № 516, Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (далі - комісія), є консультативно-дорадчим органом виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, військової адміністрації населеного пункту або військово-цивільної адміністрації населеного пункту (далі - уповноважений орган), який утворюється для розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації (далі - знищені об'єкти нерухомого майна).
Відповідно до п. 20 Типового положення рішення комісії про надання/відмову в наданні компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна може бути оскаржене до органу, що її утворив. Рішення уповноваженого органу про затвердження рішення комісії про надання/відмову в наданні компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Таким чином суд погоджується з доводами позивача, що Комісія щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, Макарівської селищної ради не має статусу юридичної особи, а тому з врахуванням змісту ч. 2 ст. 48 Комісія не може бути стороною у даній справі, а належним відповідачем є Макарівська селищна рада.
У відповідності до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ст. ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Тож, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності наданих сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 5, 76-81, 83, 95, 141, 247, 265, 354-355 ЦПК України суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Макарівської селищної ради про визнання права на отримання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право на надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, а саме, за знищений об'єкт нерухомого майна - житловий будинок загальною площею 66,7 кв.м., житловою площею 33,4 кв.м., адреса розташування: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2741277632080, шляхом фінансування придбання об'єкта житлової нерухомості з використанням житлового сертифікату.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося - з дати складання повного його тексту.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.
Повний текст рішення складено 25.11.2024 року.
Реквізити сторін:
ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Макарівська селищна рада: 08001, Київська обл., Бучанський р-н, смт Макарів, вул. Димитрія Ростовського, 30, код ЄДРПОУ 04362183.
Суддя Л.В. Білоцька