Провадження № 22-ц/803/8604/24 Справа № 214/8767/23 Суддя у 1-й інстанції - Ковтун Н.Г. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
21 листопада 2024 року м.Кривий Ріг
справа № 214/8767/23
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Остапенко В.О.
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.
сторони:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах та від імені якої діє адвокат Вако Михайла Юрійовича, на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 березня 2024 року, яке ухвалено суддею Ковтун Н.Г. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості про дату складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні,
В листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 грудня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11098930000.
У зв?язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов?язань за кредитним договром ПАТ «УкрСиббанк» у 2010 звернувся до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом про стягнення заборгованості.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області по справі №2-700/10 від 28 жовтня 2010 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 1109830000 від 21 грудня 2006 року в сумі 149 267,24 грн, судові витрати в сумі 1 612,67 грн. Всього стягнуто 150 879,91 грн.
11 травня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» (правонаступником ПАТ «УкрСиббанк») та ТОВ «ФУ «ЄФКР», відповідно до вимог чинного законодавства, за результатами відкритих рогів (аукціону), оформлених Протоколом електронного аукціону №UA-EA-2019-03-26-000011-b від 17 квітня 2019 року, був укладений договір № 1370/К про відступлення прав вимоги, згідно з яким 11 травня 2019 року відбулася заміна кредитора у зобов?язанні шляхом відступлення ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги за кредитним договором № 1109830000 від 21 грудня 2006 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 .
Відповідачем станом на дату подання позовної заяви рішення суду не виконано, заборгованість за Кредитним договором перед Товариством не сплачено, а тому позивач очікує отримати компенсацію за невиконання зобов?язання, тому позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 нараховані за період з 30 вересня 2020 року по 30 вересня 2023 року, відповідно до ст. 625 ЦК України на суму простроченої заборгованості за грошовими зобов?язаннями за кредитним договором № 1109830000 від 21 грудня 2006 року інфляційні втрати та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 85 263,51 грн, а також судовий збіру розмірі 2 684 грн
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 березня 2024 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» нараховані за період з 30 вересня 2020 року по 30 вересня 2023 року відповідно до ст. 635 ЦК України на суму простроченої заборгованості за грошовими зобов'язаннями за кредитним договором №1109830000 від 21 грудня 2006 року підтвердженими рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі № -700/10 від 28 жовтня 2010 року, інфляційні втрати та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України за період з 30 вересня 2020 року по 30 вересня 2023 року у розмірі 85 263 грн 51 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» понесені судові витрати у розмірі 2 684 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Вако М.Ю., посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно зазначив в оскаржуваному рішенні те, що відповідач по справі був палежним чином повідомлений про розгляд справи, оскільки відповідач про наявність даного спору в суді першої інстанції обізнаний не був. Зазначає, що відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_1 з 26 лютого 2022 року по теперішній час перебуває на службі в Збройних Силах України, тому висновок суду про належне повідомлення відповідача є необґрунтованим.
Також апелянт зауважує, що на виконання рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області по справі № 2-700/10 від 28 жовтня 2010 року кредиторами, протягом 14 років, не пред'являлись виконавчі листи до виконання, придбаний відповідачем за кредитні кошти автомобіль був повернутий АКІБ «УкрСиббанк», відповідач вважає, що позивачем по справі пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задовленню, з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи 21 грудня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11098930000.
У зв?язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов?язань за кредитним договором рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області по справі № 2-700/10 від 28 жовтня 2010 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 1109830000 від 21 грудня 2006 року в сумі 149 267,24 грн та судові витрати в сумі 1 612,67 грн. Всього сягнуто 150 879,91 грн.
11 травня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» (правонаступником ПАТ «УкрСиббанк») та ТОВ «ФУ «ЄФКР», відповідно до вимог чинного законодавства, за результатами відкритих рогів (аукціону), оформлених Протоколом електронного аукціону № UA-EA-2019-03-26-000011-b від 17 квітня 2019 року, був укладений договір № 1370/К про відступлення прав вимоги, згідно з яким 11.05.2019 року відбулася заміна кредитора у зобов?язанні шляхом відступлення ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги за кредитним договором №1109830000 від 21 грудня 2006 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 .
Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 вересня 2020 року у справі № 214/363/20 задоволено заяву про заміну стягувача № справі №2 -700/10 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , а саме замінено ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ'ФУ «ЄФКР».
Ухвалюючи рішення у даній справі, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна умов договору не допускається.
Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина 2 ст. 631 ЦК України визначає, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до ст. 625 ЦК України мірою відповідальності боржника за прострочене виконання грошових зобов'язань є інфляційні втрати від суми боргу та нараховані збитки у розмірі 3% річних, оскільки вони є способом захисту майнових прав, у тому числі відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 4, ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Згідно ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
З огляду на вказане, виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, а дотримання строку пред'явлення виконавчого документу до виконання є обов'язковою умовою примусового виконання зобов'язання.
Пропущення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання позбавляє права кредитора на примусове виконання зобов'язання.
Враховуючи, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, то пропущення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання є позбавлення права на судовий захист, а відтак позбавлення права на примусове стягнення грошових коштів за кредитним договором.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі №757/44680/15-ц (провадження №61-32171сво18) зазначено, що «в постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 року у справі № 3-1522гс16 зроблено висновок, що «зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК), а тому 12 квітня 2016 року (дата здійснення розрахунку за виконані роботи) і є датою, коли зобов'язання припинилося. Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв'язку з чим таке зобов'язання є триваючим. Зважаючи на викладене, висновок суду першої інстанції про сплив позовної давності за вимогами про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних у зв'язку зі спливом строку за вимогою про стягнення основного боргу - помилковий, оскільки інфляційні та річні не є додатковими вимогами в розумінні ст. 266 ЦК України». У справі № 3-1522гс16 між сторонами не існувало натурального зобов'язання і тому висновок у справі №3-1522гс16 не може бути застосований у справі, що переглядається. У справі, що переглядається ПАТ «Родовід Банк» просило стягнути з відповідача 3 % річних від суми простроченої заборгованості за тілом кредиту за період з 04 червня 2014 року по 22 жовтня 2015 року. Оскільки рішенням Печерського районного суду міста Києва від 02 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 липня 2015 року, було відмовлено у задоволенні позову АТ «Родовід Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором від 25 грудня 2006 року №15.3/СЖ-229.06.2 у зв'язку з пропуском позовної давності, то 3 % річних у справі, що переглядається, були нараховані до вимоги, яка існує в натуральному зобов'язанні».
Особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності (ч. 1 ст. 267 ЦК України).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором (ст. 625 ЦК України).
Не допускається зарахування зустрічних вимог у разі спливу позовної давності (п. 4 ч. 1 ст. 602 ЦК України).
Пропущення строку пред'явлення виконавчого документу до виконання має аналогічні наслідки як і пропущення строк позовної давності, це позбавлення права на захист.
Винесення судового рішення є лише однією із стадій судового провадження, а тому додержання строку пред'явлення такого рішення до виконання є важливою умовою отримання судового захисту.
Суд, зважаючи на вказане, бере до уваги, що у випадку пропущення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, кредитора позбавлений права на примусовий захист, його право не може бути захищене в примусовому порядку.
У даній справі предметом позову є стягнення за період з 30 вересня 2020 року по 30 вересня 2023 року суми простроченої заборгованості за грошовими зобов'язаннями, підтвердженими Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області по справі № 2-700/10 від 28 жовтня 2010 року, тобто за договором про надання споживчого кредиту про надання споживчого кредиту № 11098930000, а саме: 3 % річних та інфляційних втрат.
Як вбачається з ухвали Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі № 214/363/20 від 29 вересня 2020 року, заяву ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР» про заміну стягувача у виконавчих листах, видачу дублікатів виконавчих документів та поновлення строку для пред'явлення виконавчих документів до виконання задоволено частково, замінено стягувача у виконавчих листах, однак у видачі дублікатів виконавчих документів та поновленні строку для пред'явлення виконавчих документів до виконання відмовлено.
Таким чином, зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту № 11098930000 від 21 грудня 2006 року не може бути захищене в примусовому порядку, адже позивач пропустив строк на пред'явлення виконавчого листа до виконання та у поновленні цих процесуальних строків йому відмовлено.
Цивільне судочинство ґрунтується на засадах змагальності та диспозитивності, які передбачають, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України) і несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Статтею 613 ЦК України передбачено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.
Отже, саме стягувачу належить право пред'явлення до примусового виконання судового рішення. Не отримання стягувачем виконавчого листа та невжиття заходів для пред'явлення такого виконавчого листа до виконання у встановленому законом порядку, в тому числі пропуск стягувачем строку виконавчої давності, свідчить про фактичну відмову стягувача від примусового виконання судового рішення. Пропуск стягувачем строку виконавчої давності є підставою для покладання на нього наслідків прострочення кредитора.
Аналіз обставин спірних правовідносин свідчить, що позивач не скористався належним чином своїм правом на отримання виконавчого листа, в частині вимог про стягнення загальної суми заборгованості за кредитним договором, та пред'явлення його до примусового виконання у визначений законом строк, хоча до спливу такого строку достеменно знав про існування суми заборгованості відповідачів. Доказів поновлення строку виконавчої давності для такого виконавчого листа суду не надано.
Отже, зобов'язання відповідача з погашення кредитної заборгованості фактично є задавненим, внаслідок чого позивач позбавлений права вимагати його примусового виконання та судового способу захисту своїх інтересів.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів доходить висновку, що кредитор (стягувач), який пропустив строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, пред'являє тільки позов про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат без поновлення строків виконавчої давності для задавненої вимоги, на яку нараховуються 3 % річних та інфляційні втрати, оскільки подібна ситуація дозволяє кредитору (стягувачу) обійти застосування наслідків пропуску строків виконавчої давності, у зв'язку з чим суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відмову в задоволення позову в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що відповідно п.2 ч.1 ст. 376 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з ухваленням нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, колегія суддів стягує з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені на оплату судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 3 220,80 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах та від імені якої діє адвокат Вако Михайла Юрійовича, - задовольнити.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 березня 2024 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних - відмовити.
Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені на оплату судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 3 220 (три тисячі двісті двадцять) грн 80 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню вкасаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 21 листопада 2024 року.
Головуючий:
Судді: