Провадження № 22-ц/803/7377/24 Справа № 205/10371/23 Суддя у 1-й інстанції - Бізяєва Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
21 листопада 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача - Никифоряка Л.П.,
суддів - Космачевської Т.В., Максюти Ж.І.,
за участі секретаря судового засідання - Драгомерецької А.О.,
розглянувши відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій подана апеляційна скарга Акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк» на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2024 року, ---
У жовтні 2023року Акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк» (далі - АТ КБ “ПриватБанк») звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 в якому виклало вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 05 серпня 2010року в розмірі 94270,47грн, що утворилася станом на 23 лютого 2023року та судові витрати.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву б/н від 05 серпня 2010року. При підписанні заяви відповідач підтвердив згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Крім того, 05 серпня 2010року відповідачем була підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій також відповідач своїм власним підписом підтвердив, що ознайомлений з фінансовими умовами надання Кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів.
Відповідачу було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі зазначеному в довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, надано у користування кредитну картку та в подальшому розмір кредитного ліміту було збільшено до 77 140,00 грн. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору.
Однак, відповідач не виконував належним чином взятих на себе зобов'язань за кредитним договором та вчасно не надав грошових коштів Банку для погашення заборгованості, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 23 лютого 2023року становила 94 270,47 грн, та складалася зі заборгованості за тілом кредиту в сумі 77 115,75 грн і 17 154,72 грн заборгованості за простроченими відсотками.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2024 року позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 05 серпня 2010року станом на 23 лютого 2023року у розмірі 77115,75грн. В задоволенні решти вимог позову відмовлено.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог в частині стягнення тіла кредиту, оскільки відповідачем було допущено порушення зобов'язань з повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим виникла відповідна заборгованість, яка підлягає стягненню на користь банку.
Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками, суд виходив з того, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір та порядок сплати відсотків за користування кредитними коштами.
З рішенням суду не погодилось АТ КБ «Приватбанк», в апеляційній скарзі висловило вимогу про скасування рішення в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за простроченими відсотками з ухваленням нового в цій частині про задоволення цих позовних вимог.
Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягало у тому, що Банком надані належні та допустимі докази у справі, зокрема відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку викладеними на банківському сайті, складає між позичальником та банком кредитний договір; та суд не врахував, що відповідач, підписавши Анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та ознайомившись і скріпивши своїм підписом Паспорт споживчого кредиту погодився з умовами договору щодо розміру процентної ставки та порядком зміни процентів за користування кредитом. Обставини щодо укладення договору на певних умовах та існування заборгованості по процентах за кредитним договором у визначеному Банком розмірі підтверджено письмовими доказами, які жодним чином не спростовані.
Інша вимога апеляційної скарги заявника зводилась до того, що судом не враховано дійсних обставин з приводу вчинення відповідачем дій направлених на виконання договору та щодо не виконання останнім своїх зобов'язань належним чином, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Відповідач своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа і смс-повідомлення та отримання документів в електронному суді.
Переглядаючи справу за наявними в ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції з огляду на доводи апеляційної скарги та межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, відповідно до положень частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Враховуючи те, що рішення суду оскаржене в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками, в іншій частині заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2024 року перегляду в апеляційному порядку не підлягає.
В ході судового розгляду встановлено такі обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами.
05 серпня 2010року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.
У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
Заява позичальника про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 20 квітня 2021 року в розділах «1.2 Основні умови кредитування» та «1.3 Інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача» містить інформацію щодо суми кредиту, строку договору і строку кредитування, а також розмір процентної ставки на рівні 42,00% і 40,80% річних залежно від суми кредиту і процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту на рівні 84,00% і 81,60% річних; та вказаний документ містить дату 20 квітня 2021 року і підпис ОСОБА_1 (а.с.41-50).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача станом на 23 лютого 2023року становить загальний розмір 94 270,47 грн та складається з наступного: 77 115,75 грн - заборгованість за тілом кредиту; 17 154,72 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн - нарахована пеня; 0.00 грн - нарахована комісія.
Довідка Банку без номеру та дати видачі, містить інформацію про те, що мала місце зміна умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 по рахунку НОМЕР_1 …..1120, що стартував з 05 серпня 2010року, а саме 05 серпня 2010року встановлено кредитний ліміт 0,00 грн, 17 жовтня 2012року кредитний ліміт збільшено до 2000 грн, 09 грудня 2012року кредитний ліміт збільшено до 4 300,00 грн, 02 березня 2013року кредитний ліміт збільшено до 5 000,00 грн, 27 квітня 2015року кредитний ліміт зменшено до 4 710,00 грн, 19 травня 2015року кредитний ліміт зменшено до 4 320,00грн, 01 вересня 2017 року кредитний ліміт збільшено до 25 000 грн, 03 жовтня 2017 року кредитний ліміт збільшено до 27 000 грн, 10 грудня 2021року кредитний ліміт збільшено до 75 000 грн, 27 липня 2022року кредитний ліміт збільшено до 77 140 грн, востаннє 04 жовтня 2022року кредитний ліміт зменшено до 0,00 грн (а.с.36).
Довідка Банку без номеру та дати видачі, містить інформацію про те, що між Банком та ОСОБА_1 підписаний кредитний договір без номеру, за яким було видано кредитні картки: «Універсальна» № НОМЕР_1 …..1120, дата відкриття 05 серпня 2010року, термін дії 03/14, «Універсальна» № 5211…..6490, дата відкриття 01 березня 2013року, термін дії 10/15, «Універсальна GOLD» № 4149…..9297, дата відкриття 05 листопада 2014року, термін дії 05/18, «Універсальна GOLD з фото» № 4149…..6727, дата відкриття 15 червня 2018року, термін дії 06/22 (а.с.37).
Банківська виписка за період з 05 серпня 2010року по 01 січня 2023року містить інформацію про те, що ОСОБА_1 користувався вищевказаними картками Банку, отримував готівку в банкоматах та відділенні банку, витрачав кошти на придбання товарів та здійснював поповнення картки в терміналі і відділеннях Банку (а.с.87 -115).
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції зробив висновок про те, що Банк та відповідач уклали договір шляхом підписання заяви позичальника та суд вважав, що є підтвердженими обставини щодо отриманих позичальником кредитних коштів в розмірі згідно наданого Банком розрахунку заборгованості, які відповідачем не повернуті; наведені обставини не оскаржені сторонами та не можуть бути предметом перевірки в суді апеляційної інстанції.
Разом з тим, на думку суду позивачем не підтверджені обставини щодо існування домовленості про розмір процентів за користування кредитними коштами, оскільки надана Банком заява позичальника не містить умови щодо розміру процентів, яка була би погоджена позичальником та Банк в жодний інший спосіб не підтвердив, що було волевиявлення позичальника з приводу наведених в позовній заяві істотних умов договору з приводу процентів.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції не повно з'ясував обставини у справі щодо вимог, в задоволенні яких судом першої інстанції відмовлено.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина перша статті 633 ЦК України проголошує, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 указаного Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Визначальним у даній справі є не безпосередньо вид чи характеристика умов, які включені до заяви позичальника чи містяться в Умовах і Правилах надання банківських послуг, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов та їх погодження сторонами кредитного договору, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Для вирішення спору в даній справі обов'язковим є з'ясування обставин щодо виникнення зобов'язання боржника сплатити певну суму отриманих в кредит коштів та процентів на користь іншої сторони у строк та в порядку відповідно до цивільно-правового договору.
Позовні вимоги щодо стягнення процентів Банк обґрунтовував наявністю домовленостей про процентну ставку за кредитним договором що малася в Анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 20 квітня 2021 року та з огляду на зміст Паспорту споживчого кредиту, в яких умова щодо процентної ставки погоджена з позичальником під його підпис.
Розроблені Банком умови договору приєднання повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що інша сторона договору лише приєднується до тих умов, з якими вона ознайомлена.
Однак рішення суду не може обґрунтовуватись лише самими правовими підставами або аргументами на які робиться посилання в апеляційній скарзі - без встановлення відповідних фактів.
За недоведеності заявлених в позовній заяві фактів щодо ознайомлення позичальника ОСОБА_1 з Умовами та Правилами надання банківських послуг вірні висновки суду з приводу того, що такі Умови та Правила не були частиною договору.
Зазначення в заяві позичальника про ознайомлення позичальника з умовами надання кредиту без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає Банк.
Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. Позивач не надав доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника.
Водночас, підтверджені обставини та дії позичальника щодо погодження останнім з Банком умов про проценту ставку в певному розмірі та на умовах зазначених в письмових документах. Вираження волі позичальника відбулось вчиненням певних дій, та суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відсутні докази направленості волі та погодження сторони договору умов з приводу процентної ставки за кредитом, та умов з цього приводу відображених в Анкеті-заяві від 20 квітня 2021 року та в Паспорті споживчого кредиту.
В Анкеті-заяві від 20 квітня 2021 року, яка містить підпис відповідача ОСОБА_1 , зазначено базовий розмір процентів 42,00% і 40,80% річних. Процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту складає 84,00% і 81,60% річних.
Паспорт споживчого кредиту в розділах «3. Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача» та «4. Інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача» містить інформацію щодо суми кредиту, строку договору і строку кредитування, а також розмір процентної ставки в межах пільгового періоду на рівні 0,00001% річних, простроченої ставки за межами пільгового періоду на рівні 42,00%, 40,08% і 36,00% річних залежно від суми кредиту і процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту на рівні 84,00%, 81,60% і 72,00% річних; та вказаний документ містить дату 20 квітня 2021 року і підпис ОСОБА_1 .
Отже, умови кредитування щодо сплати процентів передбачені безпосередньо в Анкеті-заяві та Паспорті споживчого кредиту, що особисто підписані відповідачем.
Підписанням Анкети-заяви від 20 квітня 2021 року та Паспорту споживчого кредиту без будь-яких застережень відповідач підтвердив, що він обізнаний та погодився з усіма умовами такого договору. Та обставина, що відповідач тривалий час вносив плату відповідно до умов зазначеної вище угоди, вказує на вільне волевиявлення позичальника в момент укладення правочину, повну обізнаність та погодження з умовами кредитування.
Зміст зобов'язання в наведених Анкеті-заяві від 20 квітня 2021 року та Паспорті споживчого кредиту викладено досить зрозуміло, оскільки системний аналіз Анкети-заяви, наданого Банком розрахунку, банківської виписки та довідок дає підстави для висновку про те, що справжня воля сторін договору зводилась до отримання коштів, які позичальник зобов'язаний повернути, із сплатою процентів за кредитним договором в розмірі та умовах погоджених сторонами.
Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з умовами договору щодо розміру процентів за кредитним договором; наявні відомості про те, що саме ОСОБА_1 погодився з умовами з приводу процентної ставки за кредитом; та Банком доведені обставини, які давали можливість суду переконатись в тому з приводу яких відносин були складені Анкета-заява від 20 квітня 2021 року і Паспорт споживчого кредиту, та хто ознайомлений з викладеними в них умовами.
Отже, в матеріалах справи наявні докази в підтвердження обставин щодо обґрунтованості нарахування процентів за кредитним договором та встановлені обставини дають підстав для висновку відмінного від того до якого дійшов суд першої інстанції.
Суд першої інстанції не відреагував на аргументи заявника стосовно достовірності та доказового значення Анкети-заяви від 20 квітня 2021 року і Паспорту споживчого кредиту, та помилково вважав, що зазначені документальні докази не впливають на правові висновки у даній справі щодо обґрунтованості вимог Банку про стягнення з позичальника процентів за користування кредитними грошима в розмірі наведеному в розрахунку відповідно до погоджених сторонами умов.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції в частині доводів що стали предметом апеляційного оскарження не виконав вимоги про законність та обґрунтованість рішення суду, висновки суду в частині позовних вимог в задоволенні яких судом відмовлено здійснені з недотриманням норм матеріального права, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги, часткового скасування судового рішення та стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку процентів за користування кредитними коштами в розмірі 17 154,72 грн. В решті рішення суду не було предметом перегляду судом апеляційної інстанції та законність і обґрунтованість рішення суду не перевірялась.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 1,4 частини першої статті 376 ЦПК України).
За положеннями частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Приймаючи до уваги висновок суду про фактично повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору, сплаченого останнім за подачу позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 2 684 грн + 4 026 грн = 6 710,00 грн.
Керуючись статтями 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк» - задовольнити.
Заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2024 року в частині відмови в задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченими відсотками та в частині стягнення судового збору - скасувати.
Задовольнити позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченими відсотками, стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за простроченими відсотками в розмірі 17 154,72 грн та судовий збір в розмірі 6 710,00 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 21 листопада 2024року.
Судді: