Провадження № 22-ц/803/10407/24 Справа № 197/443/24 Суддя у 1-й інстанції - Нестеренко О.М. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
21 листопада 2024 року м.Кривий Ріг
справа № 197/443/24
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Остапенко В.О.
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.
сторони:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 жовтня 2024 року, яке ухвалено суддею Нестереноком О.М. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 02 жовтня 2024 року,
У серпні 2024 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 07 травня 2021 року за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в Особистому кабінету на офіційному веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», ОСОБА_1 подав Заявку на отримання кредиту № 3559532. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті URL: https://miloan.ua/.
Законодавством України передбачено, що оформлення Кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання Договору в паперовій формі власноручним підписом. Оскільки ТОВ «Мілоан» було направлено Відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого Відповідач підтверджує прийняття умов Кредитного договору № 3559532 від 07.05.2021, який також знаходиться у власному кабінеті Відповідача на офіційному веб-сайті URL: https://miloan.ua/.
Таким чином, відповідач уклав Договір про споживчий кредит № 3559532 від 07 травня 2021 року з ТОВ «Мілоан» та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 20 000 грн.
13 вересня 2021 року, згідно умов Договору відступлення прав вимоги № 07Т, ТОВ «Мілоан» було відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 3559532 від 07 травня 2021 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуто права вимоги до відповідача.
За Договором відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 78 465,40 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 18 430 грн, заборгованість за відсотками становить 58 035,40 грн, заборгованість за комісійними винагородами становить 2 000 грн, заборгованість за пенею становить 0 грн.
Позивачем, який набув права грошової вимоги на адресу відповідача, зазначену в Кредитному договорі № 3559532 від 07 травня 2021 року направлено Повідомлення про відступлення права вимоги, яке залишилось без задоволення.
На підставі наведого вище позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 3559532 від 07 травня 2021 року у розмірі 78 465,40 грн; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.
Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 жовтня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ТОВ «Діджи Фінанс» звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю та вирішити питання розподілу судових витрат у справі.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 07 травня 2021 року укладено договір про споживчий кредит № 3559532 у електронній формі за допомогою одноразового паролю -ідентифікатора.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» надана хронологію дій укладення 07 травня 2021 року договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 про споживчий кредит № 3559532, інформацію з інформаційно-телекомунікаційної системи про надсилання sms на номер ОСОБА_1 та інформацію з електронного файлу (LogFile застосування коду).
Без отримання листа на адресу електронної пошти та sms -повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» перераховано ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_1 *58 кошти в сумі 20 000 грн, при цьому надані відповідачем виписки за картковими рахунками клієнта ОСОБА_1 , відкритими в АТ «УКРСИББАНК» та АТ КБ «ПриватБанк» за період за період з 01 травня 2021 року по 31 травня 2021 року, тобто в період ймовірного перерахування коштів за кредитним договором від 07 травня 2021 року, не містяь відомостей про картковий рахунок № НОМЕР_2 .
Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» вчинено договір факторингу від 13 вересня 2021 року № 07Т.
Право вимоги за договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 про споживчий кредит 07 травня 2021 року № 3559532 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» в сумі 78 465,40 грн 92 коп відповідно до витягу з додатку № 1 до договору факторингу від 13 вересня 2021 року № 07Т, оскільки реєстр боржників містить інформацію, що становить таємницю фінансової послуги.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задовленню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем 07 травня 2021 року в особистому кабінеті на сайті ТОВ «Мілоан» https://miloan.ua/, ОСОБА_1 було подано заявку на отримання кредиту № 3559532. Вказана заява знаходиться у власному кабінеті ОСОБА_1 на сайті https://miloan.ua/.
Законодавством України передбачено оформлення Кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом.
ТОВ «Мілоан» було направлено ОСОБА_1 електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого ОСОБА_1 підтверджує прийняття умов Кредитного Договору № 3559532 від 07 травня 2021 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на сайті https://miloan.ua/.
В Анкеті-заяві на кредит № 3559532 міститься інформація в який спосіб було подано заявку на отримання кредиту, а саме в графі канал залучення: site/tengo/direct. ІР адреса з якої подано заяву.
07 травня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» (ЄДРПОУ: 40484607) було укладено Договір про споживчий кредит № 3559532, відповідно до умов якого товариство зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 20 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту.
13 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено Договір факторингу № 10Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за Кредитним Договором № 3559532 від 07 травня 2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс», та відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги за кредитними договорами.
Відповідно до Витягу з додатку № 1 до Договору факторингу №10Т ТОВ 2Діджи Фінанс» набуло право вимоги за Кредитним Договором № 3559532 від 07 травня 2021 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , заборгованість становить 78 465,40 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 18 430 грн, заборгованість за відсотками становить 58 035,40 грн, заборгованість за комісійними винагородами становить 2 000 грн, заборгованість за пенею становить 0 грн.
Також судом першої інстанції встановлено, що відповідач звертався до Відділення поліції № 6 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області з заявою про вчинення шахрайських дій, про що є копія талону-повідомлення єдиного обліку про прийняття та реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення від 20 червня 2022 року.
Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами, ТОВ «Діджи Фінанс» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним Договором № 3559532 від 07 травня 2021 року, в розмірі 78 465,40 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 18 430 грн, заборгованість за відсотками становить 58 035,40 грн, заборгованість за комісійними винагородами становить 2 000 грн, заборгованість за пенею становить 0 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи не підтверджені певними засобами доказування, зокрема, позивачем не було надано належних та достатніх доказів у підтвердження надання відповідачу кредитних коштів та користування відповідачем кредитними коштами, а також доказів наявності заборгованості саме у визначеному у позові розмірі.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною першою статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (тут і далі -в редакції, чинній на час укладення оспорюваного правочину) електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною четвертою статті 14 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб'єкта електронної комерції.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронна ідентифікація - це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. При цьому ідентифікаційні дані особи - це унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. А сама процедура ідентифікації особи є використанням ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.
Ідентифікаційні дані фізичної особи підпадають під визначення персональних даних. Правовий статус персональних даних установлює Закон України «Про інформацію» та спеціальний Закон України «Про захист персональних даних».
Відповідно до статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Підставою для ідентифікації резидентів - громадян України є: паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України із штампом реєстрації місця проживання особи (відміткою про прописку).
Судом встановлено, що зазначений у справі кредитний договір від 07 травня 2021 року підписано відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто, належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами кредитного договору.
Так, у вищевказаній анкетній заяві від 07 травня 2021 року (яка містить детальну інформацію щодо процесу оформлення та розгляду заяви почасово) та у п. 10 вищевказаного договору про споживчий кредит від 07 травня 2021 року вказано, зокрема: Позичальник ПІБ; ідентифікаційний код, паспортні дані, адреса реєстрації, номер телефону, електронна пошта; в анкеті заяві, крім того, вказано дату народження останнього.
Крім того, у вищевказаному платіжному дорученні № 45639024 від 07 травня 2021 року, яким ТОВ «Мілоан» перераховано отримувачу 20 000 грн, також вказано ідентифікаційний код останнього.
Доказів на спростування відповідності анкетних даних відповідача, окрім зазначення їх не державною мовою, в зазначених анкеті заяві та договорі матеріали справи не містять.
Згідно пунктами 9.1, 9.2 договору його укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи (ІТС) Товариства, доступ до якої забезпечується позичальнику через веб-сайт https://cashberry.com.ua. Електронна ідентифікація позичальника здійснюється при вході позичальника в особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Невід'ємною частиною цього договору є Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту затверджені Товариством. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на веб-сайті товариства https://cashberry.com.ua.
Пунктом 9.4 договору передбачено, що цей договір є укладеним з моменту його підписання та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань.
Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року, в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року, в справі № 127/33824/19 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Отже, відповідачем не спростовано належними доказами укладання кредитного договору в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував виконання обов'язку кредитора про перерахування відповідачці кредитних коштів у сумі 20 000 грн та зазначив, що позивачем при розгляді справи у суді першої інстанції не було надано належних доказів перерахування ТОВ «Мілоан» на рахунок відповідача кредитних коштів у сумі 20 000 грн. Позивач при розгляді справи у суді першої інстанції не підтвердив належними доказами перерахування ТОВ «Мілоан» на картковий рахунок відповідача кредитних коштів у сумі 20 000 грн.
Як вбачається із матріалів справи, відповідач надав суду першої інстанціі належним чином засвідчені копії виписок за картковими рахунками клієнта ОСОБА_1 , відкритими в АТ «УКРСИББАНК» та АТ КБ «ПриватБанк» за період за період з 01 травня 2021 року по 31 травня 2021 року, тобто в період ймовірного перерахування коштів за кредитним договором від 07 травня 2021 роу, які не містять інформації щодо операції з перерахування коштів за кредитним договором у зазначеному розмірі.
Тому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано суду доказів, які б підтвердили виконання ТОВ «Мілоан» обов'язку щодо перерахування відповідачу грошових коштів у сумі 20 000 грн та погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заявлених вимог.
Таким чином, позивачем ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції не надано доказів на підтвердження дійсного зарахування кредитних коштів позикодавцем на банківські рахунки відповідача (реквізити банківської платіжної картки), позивачем не доведено фактичного користування відповідачкою кредитними коштами, тому відсутні підстави задоволення позовних вимог позивача ТОВ «Діджи Фінанс».
У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
На підставі наведеного вище колегія суддів погоджується з висноками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи не підтверджені певними засобами доказування, зокрема, позивачем не було надано належних та достатніх доказів у підтвердження надання відповідачу кредитних коштів та користування відповідачем кредитними коштами, а також доказів наявності заборгованості саме у визначеному у позові розмірі.
Доводи апеляційної скарги про доведеність заявлених позовних вимог, з урахуванням встановлених у даній справі обставин, відхиляються як такі, що не знайшли свого підтвердження.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить, а наведені доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а зводяться до переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судові рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374,375,381-384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» - залишити без задоволення.
Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 21 листопада 2024 року.
Головуючий:
Судді: