21 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 160/21582/23
адміністративне провадження № К/990/42204/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.09.2024
у справі № 160/21582/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 24.07.2023 № 1368к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Дніпровського РУП ГУНП»;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 31.07.2023 №526 о/с «По особовому складу»;
- поновити капітана поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора сектору інформаційної підтримки Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.08.2023 по дату винесення судового рішення, без урахування податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 позовну заяву задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 2 наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 24.07.2023 №1368к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Дніпровського РУП ГУНП». Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 31.07.2023 №526 о/с «По особовому складу». Поновлено капітана поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора сектору інформаційної підтримки Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.08.2023 по 06.03.2024 (включно) у сумі - 162 573, 50 грн (без проведенням обов'язкових відрахувань податків і зборів).
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.09.2024 апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області задоволено. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Ухвалами Верховного Суду від 18.10.2024 та від 31.10.2024 касаційні скарги ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.09.2024 у справі № 160/21582/23 повернуто з підстав невідповідності касаційних скарг вимогам процесуального закону, а саме: відсутність належного обґрунтування у касаційних скаргах підстав касаційного оскарження, визначених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
04.11.2024 через підсистему «Електронний суд» позивачем втретє подано до Верховного Суду касаційну скаргу.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно із частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У тексті касаційної скарги заявник вказує, що підставою касаційного оскарження судового рішення у справі № 160/21582/23 є пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05.03.2020 у справі № 824/126/17-а, від 30.07.2020 у справі № 802/1767/17-а, від 16.10.2019 у справі № 802/411/17-а, від 08.05.2019 у справі № 807/196/17, від 10.04.2019 у справі № 802/1150/17-а, від 01.04.2020 у справі № 806/647/15, від 21.01.2021 у справі № 826/4681/18, від 09.02.2022 у справі № 160/12290/20.
В ухвалах від 18.10.2024 та від 31.10.2024 судом касаційної інстанції вже зверталась увага скаржника, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
За приписами частини другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Проте, подаючи касаційну скаргу до Верховного Суду втретє, скаржником знову не зазначається, яка саме норма права судом апеляційної інстанції застосовується без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у вищевказаних постановах Верховного Суду, та не вказується щодо застосування якої саме норми права в них викладено висновок.
Також заявником касаційної скарги не обґрунтовано в чому полягає подібність правовідносин у справах, у яких викладено висновок Верховного Суду щодо застосування відповідної норми права, і у цій справі.
При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Суд зауважує, що таке формальне посилання на постанови Верховного Суду (цитування окремих їх абзаців) не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті Кодексу адміністративного судочинства України.
Посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, як на підставу касаційного оскарження судового рішення, судом до уваги не приймається, оскільки касаційна скарга не містить жодних обґрунтувань позивача на вказану норму процесуального закону.
Крім того, в ухвалах Верховного Суду від 18.10.2024 та від 31.10.2024 звернуто увагу скаржника, що судом першої інстанції визначено, що цей спір належить до справ незначної складності, у зв'язку з чим постановлено розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Однак, у касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання позивача на передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України випадки.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.
Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи приписи пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, та не викладення позивачем підстав для касаційного оскарження судового рішення у даній справі, визначених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Одночасно Суд роз'яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 328, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.09.2024 у справі № 160/21582/23 - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
СуддяЖ.М. Мельник-Томенко