Рішення від 21.11.2024 по справі 910/10888/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.11.2024Справа № 910/10888/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ГРАВЕ УКРАЇНА" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 65, ідентифікаційний код 19243047)

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40, ідентифікаційний код 20782312)

про стягнення 11 064,15 грн,

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ГРАВЕ УКРАЇНА" з позовом до Приватного акціонерного товариства" Страхова компанія "ПЗУ Україна" про стягнення 11 064, 15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ГРАВЕ УКРАЇНА" на підставі договору добровільного страхування "ГРАВЕ КАСКО" № 101065848 від 18.06.2021 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля "Honda Civic" державний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "Subaru Outback", державний номер НОМЕР_2 , водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна". З метою досудового врегулювання позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування № 101065848 від 05.08.2022 в розмірі 23 765, 80 грн, проте останній прийняв рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 12 701, 65 грн. Враховуючи наведене позивач просить суд стягнути з відповідача невиплачену частину страхового відшкодування у розмірі 11 064, 15 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2024 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ГРАВЕ УКРАЇНА" було залишено без руху.

11.09.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 06.09.2024.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

30.09.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на їх безпідставність, оскільки відповідачем при розгляді вимоги про відшкодування матеріальної шкоди було встановлено, що автомобіль "HONDA" д.н.з. НОМЕР_3 мав пошкодження до ДТП, яка сталась 05.10.2021, а відтак при розрахунку вартості відновлювального ремонту пошкодженого КТЗ має бути враховано коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу, та за розрахунком відповідача така вартість дорівнює 16 801, 65 грн, і була відшкодована у повному обсязі.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив, передбаченим приписами статті 166 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

18.06.2021 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ГРАВЕ УКРАЇНА" (далі - позивач) як страховиком та ОСОБА_1 як страхувальником укладено договір добровільного страхування "ГРАВЕ КАСКО", предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом "Honda Civic" державний реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Згідно договору до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП, та вигодонабувачем є страхувальник.

Строк дії договору встановлено з 20.06.2021 по 19.06.2022.

05.09.2021 в с. Гатне Києво-Святошинського району Київської області відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки "Subaru Outback", державний реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки "Honda Civic" державний реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 .

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.11.2024 у справі №369/12691/21 провадження №3/369/7582/21 встановлено порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, у зв'язку з чим його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

08.09.2021 страхувальник звернувся до позивача із заявою №5821 про виплату страхового відшкодування.

Актом огляду транспортного засобу №8869 від 07.09.2021 (дефектна відомість) зафіксовано характер пошкоджень (назва деталі і опис ушкодження) автомобіля марки "Honda Civic" державний реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Згідно звіту №8869 від 07.09.2021, складеного СПД " Горобець Ю.М. ", та ремонтної калькуляції №8869 від 07.09.2021 вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ "Honda Civic" державний реєстраційний номер НОМЕР_3 (вартість відновлювального ремонту) станом на 07.09.2021 складає 31 199, 06 грн.

Згідно рахунку фактури №СФ-0000084 від 08.09.2021, складеного фізичною особою-підприємцем Євтуховським Євгенієм Сергійовичем, загальна вартість ремонту автомобіля марки "Honda Civic" державний реєстраційний номер НОМЕР_3 склала 27 865, 80 грн.

08.09.2021 позивачем був складений та підписаний страховий акт №11.98008278.1/KOS, згідно з яким пошкодження транспортного засобу "Honda Civic" державний реєстраційний номер НОМЕР_3 внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 23 765, 80 грн.

На підставі складеного страхового акту №11.98008278.1/KOS від 08.09.2021 позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування "ГРАВЕ КАСКО", перерахував на рахунок ФОП Євтуховського Євгенія Сергійовича 23 765, 80 грн страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням №0914107134 від 14.09.2021.

Позивач направив відповідачу заяву від 05.08.2022 вих. №101065848, в якій просив виплатити на свою користь суму страхового відшкодування у розмірі 23 765, 80 грн, оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ "СК "ПЗУ Україна".

Вимоги за даною заявою задоволені відповідачем лише частково - в сумі 12 701, 65 грн, що підтверджується, зокрема, випискою по рахунку позивача, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про виплату решти страхового відшкодування.

Статтею 27 Закону України Про страхування та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно зі статтями 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Отже, з огляду на положення ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України Про страхування підставою для набуття позивачем права вимоги щодо виплати страхового відшкодування (в порядку заміни кредитора в зобов'язанні) є факт виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.

Таким чином, до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ГРАВЕ УКРАЇНА" перейшло в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з відповіді Національної поліції України від 08.09.2021 та постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.11.2024 у справі №369/12691/21 провадження №3/369/7582/21 автомобіль марки "Subaru Outback", державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю марки "Honda Civic" державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , знаходився під керуванням ОСОБА_2 .

Доказів того, що ОСОБА_2 не мав права керування транспортним засобом марки "Subaru Outback", державний реєстраційний номер НОМЕР_4 та притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а відтак, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 на законних підставах керував вказаним транспортним засобом.

Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_2 встановлена в судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля марки "Subaru", державний реєстраційний номер НОМЕР_4 відшкодовується ОСОБА_2 , як особою, яка на законних підставах керувала транспортним засобом. Доказів наявності вини інших осіб в ДТП, що відбулася 05.09.2021, суду не надано.

Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_2 уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту, оформленого полісом серії EP №201436540 з Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна", предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки "Subaru", державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , який був діючим на момент ДТП - 05.09.2021.

Згідно пунктів 1.1, 1.4 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Отже, оскільки ОСОБА_2 керував автомобілем марки "Subaru", державний реєстраційний номер НОМЕР_4 на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля застрахована відповідачем у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Водночас, як передбачено частиною третьою статті 985 ЦК України, особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК, Законом України Про страхування , Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

При цьому, за приписами п. 2.1 ст. 2 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

За загальним правилом згідно з ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Однак, спеціальні норми Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Положеннями статті 29 цього Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Разом із тим порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 ЦК, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, відповідач, як страховик відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи, на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Враховуючи наведене, у справі, що розглядається, у відповідача, у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП), виник обов'язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми (фактичних затрат), право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, але виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, з урахуванням коефіцієнту зносу деталей, та за мінусом франшизи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 02.05.2018 у справі №910/6094/17, від 12.03.2018 у справі №910/5001/17, від 14.05.2018 у справі №910/5092/17, від 01.06.2018 у справі №910/20199/17, від 01.02.2018 у справі №910/22886/16 та від 02.10.2018 у справі №910/171/17.

Правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені статтею 22 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , згідно пункту 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Отже, страховик (Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна") за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі ст. 29 та п. 32.7 ст. 32 цього Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092).

Пунктами 8.2, 8.3 цієї Методики визначено, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = Ср + См + Сс Х (1- ЕЗ), де: Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.; См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.; Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.; Ез - коефіцієнт фізичного зносу.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Отже, пред'явлення особою, яка має право на отримання відшкодування замість потерпілого - Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ГРАВЕ УКРАЇНА", до страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" вимоги про виплату страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу є неправомірним.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №910/3650/16, №910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №910/3867/16, від 01.02.2018 у справі №910/22886/16, від 12.03.2018 у справі №910/5001/17.

При цьому, пунктами 7.38, 7.41 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, встановлено, що значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.

Значення коефіцієнта фізичного зносу, який підлягає усуненню, не може перевищувати 0,7. Для складників КТЗ зі строком експлуатації понад 12 років значення ЕЗ приймається рівним 0,7. Для КТЗ зі строком експлуатації понад 12 років у випадку виконання капітального ремонту КТЗ впродовж двох років до дати оцінки ЕЗ підлягає розрахунку за формулою (13) і його значення приймають не менше 0,5.

Винятками стосовно використання зазначених вимог є: а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний); б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм'ятин без пофарбування складової частини)); в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ; г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики; ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 до цієї Методики (пункт 7.39 Методики).

Згідно з пунктом 1.6 Методики строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.

З наявних у матеріалах справи документів, зокрема, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, вбачається, що автомобіль марки "Honda Civic" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2016 року випуску, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував строку, встановленого у пункті 7.38 Методики.

Разом із тим, відповідачем до відзиву було додано копію звіту №47-R/15/23 про величину фізичного зносу транспортного засобу HONDA Civic (державний номер НОМЕР_3 ), складеного оцінювачем Видутою Д.Ю. (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ№27 від 18.03.2017р., свідоцтво про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів №146 від 13.06.2017р.), відповідно до якого коефіцієнт фізичного зносу автомобіля марки "Honda Civic" державний реєстраційний номер НОМЕР_3 становить 0.50.

З матеріалів проведеного звіту вбачається, що він був складений, в тому числі на основі даних наявних у сервісі «Auda Нistory» та з роздруківок історії справ по автомобілю марки "Honda Civic" державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , що даний автомобіль має сліди відновлюваного ремонту більше 3 деталей.

Позивач під час розгляду справи не надав доказів на спростування висновків звіту №47-R/15/23, зокрема, щодо застосування пункту 7.38 Методики та відсутності підстав для застосування винятків з нього, що передбачені п. 7.39.

Відтак, в силу положень пункту 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, враховуючи обставини відновлювального ремонту, які не спростовані позивачем, розрахунок суму страхового відшкодування необхідно здійснювати з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля марки "Honda Civic" державний реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності та враховуючи, що позивач здійснив виплату страхового відшкодування згідно рахунку фактури №СФ-0000084 від 08.09.2021, яким визначено, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля (з урахуванням знижки 10%) складає 27 865, 00 грн, без урахування коефіцієнта фізичного зносу, суд дійшов висновку, що у відповідача, у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП), виник обов'язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком (130 000, 00 грн), і в межах суми (фактичних затрат), право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, але виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, з урахуванням коефіцієнту зносу деталей (0,50) та за мінусом франшизи (0 грн).

Отже, вартість матеріального збитку з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, вартості ремонтно-відновлювальних робіт та витратних матеріалів, в сукупності складає ((1-0,50) (коефіцієнт фізичного зносу) * 22 128, 30 (вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту) + 5 737, 50 грн (вартість ремонтно-відновлювальних робіт та необхідних для ремонту матеріалів) - 0 (франшиза) = 16 801,65 грн, що є обґрунтованою є сумою страхового відшкодування, яка вірно розрахована відповідачем.

Враховуючи, здійснення відповідачем 05.09.2022 часткової виплати зазначеної суми - у розмірі 12 701, 65 грн згідно платіжної інструкції №00081892 від 05.09.2022, обґрунтованими є вимоги позивача щодо виплати решти суми страхового відшкодування в розмірі 4 100, 00 грн; в решті позовних вимог слід відмовити, у зв'язку з їх необґрунтованістю.

У той же час, як встановлено судом, після подання позову до суду відповідач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 4 100, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №00127137 від 27.09.2024 на суму 4 100, 00 грн.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Одночасно слід зазначити, що предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, враховуючи, що відповідач оплатив решту суми страхового відшкодування в розмірі 4 100, 00 грн, яка визнана судом обґрунтованою і доведеною, спір в цій частині позовних вимог припинив своє існування під час розгляду справи.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі №910/10888/24 в частині стягнення 4 100, 00 грн, тоді як в решті позовних вимог в частині стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 6 964, 15 грн слід відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази, вимоги та заперечення учасників справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 4 100, 00 грн страхового відшкодування, в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення 4 100, 00 грн страхового відшкодування закрити.

2. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40, ідентифікаційний код 20782312) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ГРАВЕ УКРАЇНА" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 65, ідентифікаційний код 19243047) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 122 грн 07 коп.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 21.11.2024

Суддя Л.Г. Пукшин

Попередній документ
123211458
Наступний документ
123211460
Інформація про рішення:
№ рішення: 123211459
№ справи: 910/10888/24
Дата рішення: 21.11.2024
Дата публікації: 25.11.2024
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд міста Києва
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; страхування
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (21.11.2024)
Дата надходження: 04.09.2024
Предмет позову: стягнення 11 064,15 грн.