Справа № 643/6330/23
Провадження № 1-в/643/303/24
20.11.2024
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання начальника Салтівського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_3 про вирішення питання про звільнення від призначеного покарання відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого 06.11.2023 року Московським районним судом м. Харкова за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з іспитовим строком згідно ст. 75 КК України на 3 роки, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-
До Московського районного суду м. Харкова надійшло подання начальника Салтівського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_3 про вирішення питання про звільнення від призначеного покарання відносно ОСОБА_4 .
В обґрунтування подання зазначає, що на обліку Салтівського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області перебуває ОСОБА_4 , засуджений 06.11.2023 року Московським районним судом м. Харкова за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком - 3 роки. 09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким ст. 51 КУпАП «Дрібне викрадення чужого майна» викладено в такій редакції: «Дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до тридцяти годин, або адміністративний арешт на строк до п'яти діб. Дія, передбачена частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від п'яти до десяти діб. Повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частиною першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені особою, яка три і більше разів протягом року піддавалася адміністративному стягненню за дрібне викрадення чужого майна, тягнуть за собою накладення штрафу від шестисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб».
Відповідно до вимог ч. 1 ст.5 КК України Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до частини 2 статті 74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Таким чином, якщо вартість викраденого на момент вчинення злочину, менше прожиткового мінімуму для працездатної особи, який згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет», то таке діяння вважається дрібним викраденням чужого майна та буде каратися за нормами КУпАП, що призвело до декриміналізації.
Згідно Закону України «Про Державний бюджет» на 2023 рік прожитковий мінімум для працездатної особи з 1 січня 2023 року становив 2684 гривень.
Отже, ОСОБА_4 , засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, спричинив потерпілій стороні матеріалу шкоду на суму 1975,80 гривень, що на даний час вже є «дрібним викраденням», а відтак засуджений підпадає під дію Закону України № 3886-ІХ, яким фактично скасовано її кримінальну відповідальність.
Ураховуючи викладене, просить звільнити від призначеного покарання ОСОБА_4 .
Прокурор у судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, проти задоволення подання не заперечувала.
Представник Салтівського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області у судове засідання також не з'явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність. Подання підтримала у повному обсязі.
Засуджений у судове засідання не з'явився, про час і день слухання справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 5 ст. 539 Кримінального процесуального кодексу України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
За таких обставин, суд вважає за необхідне розглянути клопотання без участі представника органу пробації та інших осіб, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що подання органу пробації підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право приймати рішення про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, у межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу;
Вироком Московського районного суду м. Харкова від 06.11.2023 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки. Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_4 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
09.08.2024 року набув чинності Закон України 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року.
Відповідно до ч. 6 ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до ч.1 ст. 5 КК України, якими визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Тому наведені зміни в законодавстві, які пом'якшують кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшують становище особи, мають зворотну дію в часі.
Згідно із Законом України 3886-IX ст. 51 КУпАП викладена у новій редакції, відповідно до якої викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваного мінімуму доходів громадян є дрібним викрадення чужого майна.
Визначаючи граничний розмір дрібної крадіжки - двох неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, слід виходити із того розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, який діяв на момент вчинення діяння.
У постанові від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21 Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду зазначила, що зміну у ст. 51 КУпАП розміру коефіцієнта НМ до 2, який розмежовує адміністративну та кримінальну відповідальності за відповідні діяння, Об'єднана палата розглядає як зміну до кримінального закону, оскільки мета законодавця полягала саме у зміні диспозиції відповідних кримінальних правопорушень. Таким чином, Об'єднана палата робить висновок, що зміна до ст. 51 КУпАП, яка стосується збільшення розміру коефіцієнта НМ для кваліфікації відповідних діянь як адміністративного правопорушення, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння для діянь, предметом посягання яких було майно на суму, що не перевищує 2 НМ. У той же час суд наголошує, що визначення суми, яка дорівнює 2 НМ, здійснюється виходячи з розміру НМ, що діяв на час вчинення відповідного діяння.
У даному кримінальному провадженні діяння було вчинено у 2023 році.
Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до пп.169.1.1 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.
Станом на 01.01.2023 рік, розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» становив 2684 грн.
Отже, два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян становить 2684 грн.
Таким чином, гранична сума дрібної крадіжки станом на момент вчинення діяння за яку засуджений обвинувачений становила 2684 грн., позаяк діяння було вчинено у 2023 році.
Судом встановлено, що Московським районним судом м. Харкова вироком від 06.11.2023 року ОСОБА_4 було визнано винуватим та призначено покарання в виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки. Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_4 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок суду, після набуття ним сили, спрямовано до виконання до органу пробації - Салтівського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області.
Між тим, як видно з вироку Московського районного суду м. Харкова від 06.11.2023 року, ОСОБА_4 засуджено за таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, а також таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторного, вчиненого в умовах воєнного стану, а саме за ч. 4 ст. 185 КК України за подіями, які мали місце 26.03.2023, 23.04.2023, 02.05.2023, 17.05.2023, 26.05.2023, на загальну суму 1976,40 грн.
Отже, два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в розумінні ст. 51 КУпАП станом на 01.01.2023 складає 2684 грн., тоді як сума викраденого майна за вироком за яким було засуджено ОСОБА_4 складає 1976,40 грн., що виключає кримінальну каранність діяння, за яким засуджено обвинуваченого.
Згідно з ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
За вказаних обставин суд вважає можливим подання уповноваженого органу з питань пробації про звільнення від відбуття покарання засудженого ОСОБА_4 задовольнити, а засудженого ОСОБА_4 слід звільнити від призначеного Московським районним судом м. Харкова вироком від 06.11.2023 року, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, тобто у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлена кримінальна протиправність діяння.
На підставі ч. 2 ст. 75, ч. 1 ст. 78 Кримінального Кодексу України та керуючись ст. 369-372, 537, 539 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -
Подання уповноваженого органу з питань пробації про вирішення питання щодо звільнення від відбуття покарання ОСОБА_4 на підставі ч. 2 ст. 74 КК України у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлена кримінальна протиправність діяння - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 від покарання призначеного вироком Московського районного суду м. Харкова від 06.11.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строк на 5 років відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України - у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлена кримінальна протиправність діяння.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 7 днів з моменту її проголошення. Якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала не набрала законної сили.
Суддя - ОСОБА_1