Провадження № 33/803/2782/24 Справа № 201/10627/24 Суддя у 1-й інстанції - Гончаренко В. М. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П.
18 листопада 2024 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Піскун О. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2024 року стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
за участю:
особи, яка притягається
до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
потерпілого ОСОБА_2
Зміст оскарженого судового рішення.
Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2024 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень.
Згідно з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 05 липня 2024 року о 15 годині 42 хвилин, керуючи автомобілем «Рено», д/н НОМЕР_1 , в районі буд. № 11-а по вул. Архітектора Олега Петрова в м. Дніпрі став учасником дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пошкодив автомобіль «БМВ», д/н НОМЕР_2 , після чого залишив місце пригоди та не повідомив поліцію. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк апеляційного оскарження постанови суду, скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
В обґрунтування пропущеного строку апеляційного оскарження зазначає, що він не був присутнім в судовому засіданні, подавав до суду клопотання про об'єднання двох справ щодо нього та про відкладення, однак суд першої інстанції його проігнорував і матеріали справи його не містять. Повний текст рішення суду отримав 28 жовтня 2024 року, тому вважає причини пропуску строку поважними.
В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_1 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Суд в порушення вимог ст. 36, 268 КУпАП розглянув справу за його відсутності, проігнорувавши його клопотання про відкладення судового засідання та об'єднання двох справ за ст. 122-4 та ст. 124 КУпАП, які стосуються однієї події і надійшли в один день та були розглянуті також в один день, судові засідання по яким відбулися 02 жовтня 2024 року з 15-хвилинним проміжком часу, що унеможливило брати участь одночасно в двох справах у разі його явки.
Крім того, на його думку, поліцейський порушив вимоги ч. 2 ст. 254 КУпАП і мав скласти протокол про адміністративне правопорушення, протягом 24 годин після направлення першого повідомлення про виклик до управління патрульної поліції, що мало місце 23 липня 2024 року і відомості про це містяться в іншому провадженні за ст. 124 КУпАП. Водночас протокол був складений 31 липня 2024 о 10 годині, що в свою чергу тягне визнання його недопустимим доказом, оскільки був оформлений з порушенням порядку, встановленого цим Кодексом.
Також матеріали не містять достатньо доказів, що саме він був за кермом належного йому транспортного засобу. Стверджує, що 05 липня 2024 року він передав право керування транспортним засобом, проте суд та працівники патрульної поліції не з'ясували у потерпілого та свідка факт схожості ОСОБА_1 з особою, що зображена на скріншоті з екрана відтворення вуличної камери. Працівники поліції не оглянути його транспортний засіб на наявність ушкоджень. Також зазначає, що на його утриманні знаходяться літні батьки, які в разі позбавлення права керування транспортними засобами залишаться без допомоги.
Позиції учасників апеляційного процесу.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та з підстав, викладених в ній, просив її задовольнити, постанову суду скасувати і закрити провадження у справі за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. При цьому пояснив, що не керував в день події своїм автомобілем, а за кермом був його підлеглий, який працював в нього неофіційно і скоїв це ДТП та в цей же день, повернувши йому автомобіль, звільнився і встановити його місце знаходження не вдалося можливим. Будь-яких доказів в підтвердження своїх доводів надати не може.
Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та надав пояснення з приводу обставин дорожньо-транспортної пригоди, в якій постраждав його транспортний засіб. Пояснив, що впізнав ОСОБА_1 як особу, яка скоїла умисний наїзд на його автомобіль та одразу покинула місце ДТП, проїхавши на заборонений сигнал світлофора, при цьому перед даною подією в нього з ОСОБА_1 була словесна перепалка і він добре запам'ятав обличчя ОСОБА_1 . ОСОБА_2 одразу викликав патрульну поліцію, надав пояснення, детальний опис водія та згодом його особу встановили по камерам відеоспостереження. Стверджував, що саме ОСОБА_1 був водієм та перебував за кермом, оскільки добре запам'ятав його обличчя і в цьому достеменно впевнений, а та особа, на яку вказує ОСОБА_1 як на водія його автомобіля, більше схожа на пасажира, який з ним тоді перебував, однак він в цьому не впевнений.
Мотиви апеляційного суду.
Апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, який пропущений з поважних причин, а тому для забезпечення права особи на оскарження судового рішення клопотання підлягає задоволенню.
Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги захисника, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, доходить таких висновків.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Апеляційний суд вважає, що вищезазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався в повній мірі, а викладений в постанові висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на доказах, наявних в матеріалах справи.
Так, приймаючи рішення про доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, суд зазначив, що його винуватість підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії АБА № 121365 від 31.07.2024 року, в якому вказані обставини інкримінованого адміністративного правопорушення, рапортами поліцейських, складеними за результатами вжитих заходів щодо розшуку порушника та оформлення матеріалів за фактом ДТП; схемою місця дорожньо-транспортної події від 05 липня 2024 року, на якій з одного боку зображена ділянка дороги, де відбулась подія зіткнення, після якої залишив місце пригоди водій автомобіля «Рено», д/н НОМЕР_1 - ОСОБА_1 , у зв'язку з чим уповноваженою посадовою особою графічно було зображено лише пошкоджений автомобіль «БМВ», д/н НОМЕР_2 , також зі зворотного боку даної схеми зазначено перелік видимих пошкоджень цього транспортного засобу, механізм заподіяння яких повністю відповідає події даного зіткнення, викладеного в протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 ; фотографіями з камер зовнішнього спостереження, на яких зафіксований причетний автомобіль «Рено», д/н НОМЕР_1 ; поясненнями водія-учасника події ОСОБА_2 .
Відповідно до пояснень ОСОБА_2 від 05 липня 2024 року, останній 05 липня 2024 року о 15 годині 42 хвилини рухався на власному авто БМВ 530 по вулиці Грушевського в сторону проспекту Гагаріна, зупинившись на перехресті на заборонений сигнал світлофора, з лівого боку під'їхало авто білого кольору Рено днз НОМЕР_1 та навмисно зробив наїзд на його авто, протаранивши передні ліві двері та крило, після чого поїхав по проспекту Гагаріна в бік Дмитра Яворницького. За кермом був чоловік приблизно 45 років, одягнений в рубашку в клітинку з коротким рукавом.
Аналогічні пояснення ОСОБА_2 надав в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, при цьому підтвердив, що впізнав ОСОБА_1 як водія транспортного засобу, що скоїв наїзд на його автомобіль.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд критично оцінює твердження ОСОБА_1 , що він не керував транспортним засобом, а водієм був його колишній підлеглий, оскільки жодних підтверджень цьому не зміг надати. Натомість його доводи повністю спростовуються матеріалами справи та поясненнями ОСОБА_2 .
Відповідно до рапорту старшого інспектору відділу розшуку та ОМ УПП в Дніпропетровській області ДПП з метою розшуку невстановленого водія, який може бути причетним до ДТП з'ясовано, що згідно з наявних комп'ютерних баз даних МВС України автомобіль Renault Kango н.з. НОМЕР_1 зареєстроване на гр. ОСОБА_1 , який неодноразово притягався до адміністративної відповідальності, керуючи даним транспортним засобом. Було встановлено фото ОСОБА_1 та, провівши розшукові заходи, з'ясовано, що згідно з камерами відеофіксації “Безпечне Місто» саме він керує даним автомобілем та на час скоєння ДТП 05.07.2024 знаходився за кермом.
Зазначені вище докази є належними та допустимими в розумінні ст. 251 КУпАП, а з огляду на їх узгодженість, і достатніми для встановлення необхідних фактичних обставин справи та належного її розгляду.
Відповідно до п. 2.10 Правил дорожнього руху у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний:
а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;
в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди;
д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ставши причетним до дорожньо-транспортної пригоди, будучи зобов'язаним вчинити дії, передбачені пунктом 2.10 Правил дорожнього руху, цього не зробив і залишив місце події.
Так, згідно з п. 1.10 Правил дорожнього руху дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.
Залишення місця дорожньо-транспортної пригоди - дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 обов'язків згідно з п. 2.10 Правил дорожнього руху і залишенням ним місця пригоди, поліцейські вживали заходи для встановлення її учасника та транспортного засобу.
Так, статтею 122-4 КУпАП передбачено відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Протокол про адміністративне правопорушення складений відповідно до положень ст. 256 КУпАП, містить усі відомості, які узгоджуються з диспозицією інкримінованих ОСОБА_1 порушень Правил дорожнього руху та статті КУпАП.
Відтак, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, з'ясувавши фактичні обставини справи, переконливо дійшов обґрунтованого висновку, що своїми діями ОСОБА_1 порушив пункти 2.10 А Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 122-4 КУпАП.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення, не впливають на їх правильність та фактично зводяться до переоцінки доказів.
Твердження апелянта про залишення поза увагою судом першої інстанції при розгляді справи його клопотання щодо об'єднання двох справ за ст. 124, ст. 122-4 КУпАП та відкладення судового засідання, чим порушив його право на захист, то суд апеляційної інстанції зазначає, що, задовольнивши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження, забезпечив можливість реалізації його права на захист та участі в розгляді справи, чим він скористався, доводи якого належним чином були перевірені та спростовані апеляційним судом в ході судового розгляду справи.
При цьому КУпАП не встановлює обов'язок суду щодо об'єднання декількох справ, та за загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Крім того, незадоволення клопотання щодо об'єднання двох справ не є підставою для скасування судового рішення та не вказує на порушення вимог ст. 36 КУпАП.
Стосовно доводів апелянта про порушення поліцейським вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП щодо строку складання протоколу про адміністративне правопорушення, то з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 , після встановлення його особи, яка причетна до ДТП та залишила місце пригоди, двічі викликався до УПП в Дніпропетровській області для відібрання пояснення та складання адміністративних протоколів, однак останній не з'явився 30.07.2024 об 11 годині, у зв'язку з чим протоколи за ст. 124, ст. 122-4 КУпАП були складені 31 липня 2024 року з дотримання для цього строку.
При розгляді справи судом порушень статей 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено, а доводи апеляційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з прийнятим судовим рішення, власної оцінки доказів справи та положень КУпАП, які апелянт тлумачить на свій розсуд, ігноруючи їх сукупність.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції доходить висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, а постанову місцевого суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Задовольнити клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та поновити строк апеляційного оскарження.
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2024 року стосовно ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя О. П. Піскун