Провадження № 11-кп/803/3011/24 Справа № 201/8255/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
14 листопада 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченої ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника керівника обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2024 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка має повну середню освіту, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2024 року змінити з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Вважати ОСОБА_7 засудженою за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 (п?яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_7 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
На обгрунтування апеляційних вимог, не оспорюючи встановлені фактичні обставини вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, кваліфікацію його за ч. 4 ст. 185 КК України як таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, у той же час вказує, що вирок місцевого суду підлягає зміни в частині покладених на обвинувачену обов'язків у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 76 КК України в редакції Закону від 07.09.2016 року.
Зазначає, що суд при звільненні обвинуваченої від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України поклав на неї лише обов'язок, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 76 КК України, в той час як підлягали безумовному покладанню на неї як цей обов'язок, так і обов'язок, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Оскаржуваним вироком суду ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено їй покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_7 обов'язок повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Вирішено питання про долю речових доказів та процесуальних витрат.
ОСОБА_7 визнано винуватою та засуджено за те, що остання за обставин, встановлених судом першої інстанцій та детально викладених у мотивувальній частині оскаржуваного вироку, які в апеляційному порядку не оспорюються, в період дії воєнного стану, 25.06.2024 року, приблизно о 14:18 годин, перебуваючи у приміщенні супермаркету «Варус-56» за адресою: АДРЕСА_2 , побачила зачинену камеру для схову АДРЕСА_3 , в замковій свердловині якої знаходився ключ, та неї раптово виник умисел на таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану.
Далі ОСОБА_7 , перебуваючи у вказаний час та у вказаному місці, реалізовуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, діючи умисно, з корисливих мотивів, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, підійшла до вказаної камери схову та шляхом обернення ключа у замковій свердловині відчинила дверцята камери схову АДРЕСА_3 , звідки таємно викрала чуже майно, яке належало потерпілій ОСОБА_9 , а саме ноутбук марки «Acer Aspire3» A315-58-33XS в комплекті з зарядним пристроєм до нього, який знаходився в чорній сумці для ноутбуку.
Після чого ОСОБА_7 , утримуючи при собі викрадене майно, залишила місце скоєння кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_9 майнову шкоду в розмірі 9691 гривень.
Вищезазначені дії обвинуваченої ОСОБА_7 кваліфіковані у вироку за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
Заслухавши суддю-доповідача; прокурора який підтримав апеляційну скаргу; обвинувачену, яка не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши апеляційні доводи, колегія суддів, з урахуванням положень ст. 404 КПК України, згідно яким суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, прийшла до наступного.
Так, висновки суду першої інстанції про фактичні обставини кримінального провадження, правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК України, доведеність її вини ніким з учасників судового розгляду в апеляційному порядку не оспорюються, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст. 404 КПК України судом апеляційної інстанції не переглядаються.
Аналізуючи доводи прокурора щодо порушення вимог закону про кримінальну відповідальність, а саме ст. 76 КК України, при призначенні покарання обвинуваченій, колегія суддів вважає їх слушними, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України на засуджену при звільненні її від відбування покарання з випробуванням безальтернативно повинні бути покладенні такі обов'язки 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Відтак суд першої інстанції, поклавши на засуджену ОСОБА_7 виключно обов'язок повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність. Разом із тим, колегія суддів позбавлена можливості усунути це порушення у межах своїх процесуальних повноважень з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі прокурор просить змінити вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2024 року в частині обов'язків, які покладені на ОСОБА_7 , а саме зобов'язати останню періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Згідно із ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: 1) необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; 2) необхідності застосування більш суворого покарання; 3) скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; 4) неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Відповідно до ч. 1 ст. 418 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 407 цього Кодексу, суд апеляційної інстанції ухвалює вирок. Будь-яке інше рішення суд апеляційної інстанції приймає у формі ухвали.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що розширення складу обов'язків, які покладаються на обвинувачену у зв'язку зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, за правовою природою належить розглядати як збільшення обсягу застосованої до неї кримінально-правової санкції.
Відтак задоволення вимог апеляційної скарги прокурора тягне за собою погіршення становища засудженої, а отже згідно із ч. 1 ст. 420 КПК України, ч. 1 ст. 418 КПК України допущене порушення підлягає виправленню в апеляційному порядку шляхом скасування вироку в частині покладених на ОСОБА_7 обов'язків та ухвалення у цій частині нового вироку, яким належить покласти на останню більший обсяг обов'язків.
Оскільки прокурором в апеляційній скарзі питання про ухвалення нового вироку не ставиться, суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 404 КПК України не може вийти за межі заявлених вимог у бік погіршення становища обвинуваченої та за власної ініціативи ухвалити щодо неї новий вирок.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, зважаючи на процесуальні обмеження, позбавлена можливості усунути вказане порушення, у зв'язку з чим приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 418 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2024 року щодо ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК України - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4