Провадження № 11-сс/803/2033/24 Справа № 203/6096/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
13 листопада 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді -доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника
ОСОБА_7 , діючого в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , та прокурора Центральної окружної прокуратури м.Дніпра ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 26 жовтня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024042110000071 від 25 жовтня 2024 року, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м.Дніпропетровськ, зареєстрованого та проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України,
Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 26 жовтня 2024 року частково задоволено клопотання старшого слідчого СВ ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором Центральної окружної прокуратури ОСОБА_6 , про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового (за виключенням випадків необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та в разі виникнення надзвичайних ситуацій, які б унеможливили безпечне для життя та здоров'я перебування підозрюваного у житлі) домашнього арешту за фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком на два місяці, тобто до 23 грудня 2024 року включно. Зобов'язано відділення поліції за місцем проживання ОСОБА_8 поставити його на облік та забезпечити цілодобовий контроль за виконанням ним ухвали суду.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Разом з тим, враховуючи обставини і тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має міцні соціальні зв'язки, постійне, зареєстроване місце проживання, слідчий суддя вважав невиправданим в даному випадку застосування такого запобіжного заходу як тримання під вартою, необхідним та достатнім запобіжним заходом, який має бути застосований до підозрюваного на даному етапі досудового розслідування, забезпечить запобіганню наявним ризикам та належну процесуальну поведінку останнього, є цілодобовий домашній арешт.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги прокурор посилається на те, що слідчим суддею не було обґрунтовано, що застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту зможе запобігти встановленим у судовому засіданні ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Вказує на те, що з огляду на обставини справи, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення проти двох співробітників правоохоронних органів, даних про особу підозрюваного, наявні достатні підстави вважати, що лише застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання останнім покладених на нього обов'язків.
В апеляційній скарзі захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки через відсутність захисника призначеного державою підозрюваний не мав можливості подати апеляційну скаргу, по суті просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги захисник посилається на те, що зібрані стороною обвинувачення матеріали клопотання не містять доказів наявності обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Вказує на те, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки за місцем його постійного проживання та роботи, має на утриманні матір похилого віку, вперше притягується до кримінальної відповідальності. Наголошує на тому, що стороною обвинувачення не було обґрунтована неможливість застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який просив задовольнити вимоги його апеляційної скарги та заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, підозрюваного та захисника, які підтримали апеляційну скаргу захисника та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши надані матеріали та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до наступного.
Вирішуючи питання про дотримання захисником строку апеляційного оскарження, апеляційний суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої сторони.
Відповідно до ст. 395 КПК України апеляційна скарга може бути подана на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, - протягом п'яти днів з дня її оголошення.
З клопотання захисника слідує, що через відсутність захисника призначеного державою підозрюваний не мав можливості подати апеляційну скаргу та як тільки новий захисник приступив до повноважень, до суду було скеровано апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 26 жовтня 2024 року.
Апеляційна скарга захисником на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 26 жовтня 2024 року подана 06 листопада 2024 року. Одночасно захисником заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 26 жовтня 2024 року.
З огляду на зазначене та виходячи з положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо забезпечення права скаржника на доступ до суду та пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України про забезпечення права на апеляційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках, апеляційний суд вважає наведені апелянтом причини для поновлення строку на апеляційне оскарження поважними, а відтак клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 26 жовтня 2024 року слід задовольнити.
Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
В силу ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його проживання, в тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 § 1(с) Конвенції.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Розглядаючи клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу, слідчий суддя заслухав доводи сторін кримінального провадження і дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на строк до 23 грудня 2024 року з покладанням на нього певних обов'язків у відповідності до вимог ст.194 КПК України, посилаючись на наявність обставин, передбачених ст.178 КПК України.
Як слідує з матеріалів провадження, в провадженні СВ ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024042110000071 від 25 жовтня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України.
25 жовтня 2024 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, що виразилося в умисному заподіянні працівникам правоохоронних органів легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цими працівниками службових обов'язків.
З наданих матеріалів вбачається, що обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами: протоколами допиту свідків, потерпілих, протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, протоколом огляду відеозапису, а також іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.
Слідчий звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із можливістю визначення розміру застави.
Застосовуючи до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, відповідно до вимог ст. 178 КПК України слідчий суддя врахував вагомість доказів винуватості підозрюваного, тяжкість покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, яке передбачає покарання у виді позбавлення волі до п'яти років, доведеність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме що останній може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також те, що ОСОБА_8 раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, постійне зареєстроване місце проживання та прийшов до висновку, що доцільно обрати йому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки такий запобіжний захід на даному етапі досудового розслідування взмозі забезпечити запобіганню наявним ризикам та належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги враховує принцип призначення альтернативного запобіжного заходу, викладеного у рішеннях ЕСПЛ «Летельє проти Франції» та правову позицію ЄСПЛ у рішенні від 12 січня 2012 року у справі «Тодоров проти України», згідно якої «для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою».
У рішенні по справі "Александровська проти України" від 25 березня 2021 року ЄСПЛ відзначив, що Конвенція вимагає, щоб під час обрання запобіжного заходу суди розглядали також і не пов'язані з позбавленням свободи заходи. При цьому рішення про тримання під вартою чи його продовження не може ґрунтуватися винятково на серйозності висунутих обвинувачень, а його обґрунтування не може бути абстрактним, узагальненим чи стереотипним.
Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у його «пілотному» рішенні від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», рішенні від 29 вересня 2011 року у справі «Третьяков проти України», рішенні від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов'язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.
З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується з доводами слідчого судді та оцінює критично доводи прокурора про те, що відомості про обставини кримінального правопорушення та особу підозрюваного дають підстави для скасування застосованого до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та застосуванні до нього виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На переконання апеляційного суду зазначені в апеляційній скарзі прокурора доводи про неможливість застосування до ОСОБА_8 іншого більш м'якого запобіжного заходу та підстави, згідно з якими він просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду провадження, не аргументовані переконливими обставинами та носять формальний характер, здебільшого посилаючись на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення. Крім того, слід зазначити, що слідчим суддею зобов'язано відділення поліції за місцем проживання ОСОБА_8 поставити його на облік та забезпечити цілодобовий контроль за виконанням ним ухвали суду, що в повному обсязі забезпечить виконання останнім покладених на нього обов'язків.
Стосовно тверджень захисника про необґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_8 , слід зазначити, що повідомлення про підозру на підставі п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)», який є нижчим ніж стандарту «обґрунтованої підозри», для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри. На даній стадії кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме вирішення питання стосовно достатності і допустимості доказів для визнання особи винною.
Щодо посилання захисника про те, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки за місцем його постійного проживання та роботи, вперше притягується до кримінальної відповідальності, слід зазначити, що вказані обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки та були враховані при обранні останньому запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя при обранні запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_8 у відповідності до вимог ст.ст. 193, 194 КПК України дослідив та достатньою мірою взяв до уваги фактичні обставини, що підлягають врахуванню згідно ст.178 КПК України. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що всі обставини, враховані судом, у сукупності дають достатні підстави для обрання підозрюваному запобіжного заходу саме у вигляді домашнього арешту.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, не вбачається, обраний судом запобіжний захід щодо підозрюваного ОСОБА_8 відповідає вимогам ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, тому апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, вмотивованою і такою, що не підлягає скасуванню, а отже в задоволенні вимог апеляційних скарг захисника та прокурора слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора Центральної окружної прокуратури м.Дніпра ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Поновити захиснику ОСОБА_7 , діючому в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , строк на апеляційне оскарження ухвали Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 26 жовтня 2024 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , діючого в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 26 жовтня 2024 року про часткове задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 та застосуванні щодо нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _________________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4