Справа № 367/5670/24 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/5606/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції - ОСОБА_2
13 листопада 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуюча), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 24 вересня 2024 року,
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 24 вересня 2024 року ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 22 листопада 2024 року без визначення розміру застави.
В обґрунтування мотивів ухваленого рішення суд вказав про існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою є недостатнім для запобігання вказаних ризиків.
В апеляційній скарзі захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 вказано на незаконність ухвали суду першої інстанції з огляду на те, що висунуте обвинувачення є необґрунтованим, оскільки базується на недопустимих доказах та прокурором не доведено, що дійсно існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказав, що оскаржувана ухвала не містить належного обґрунтування щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання заявлених ризиків, а також в порушення норм міжнародного та національного законодавства не визначений розмір застави, який з урахуванням особи обвинуваченого, його майнового та соціального стану має бути встановлений в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що здатний забезпечити виконання ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків. Додатково вказав, що суд ухвалою від 14.06.2024 вже визначав обвинуваченому розмір застави, а з цього часу жодних нових ризиків не встановлено. Відтак просить суд оскаржувану ухвалу змінити та частково задовольнити клопотання прокурора, продовживши обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Також просив поновити строк на апеляційне оскарження вказаної ухвали, оскільки при оголошенні повного тексту ухвали він присутній не був, а оскаржувану ухвалу отримав лише 02.10.2024 року, коли подав відповідну заяву про видачу повного тексту ухвали, а тому вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважної причини.
Захисник ОСОБА_8 та прокурор до суду апеляційної інстанції не з'явились, були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, що, відповідно до вимог ч. 4 ст. 422-1 КПК України не перешкоджає розгляду провадження.
Вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог п. 1-1 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга подається на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті - протягом п'яти днів з дня її оголошення. За змістом ч. 3 ст. 395 КПК України для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали.
Клопотання адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду від 24 вересня 2024 року підлягає до задоволення, оскільки вказана ухвала хоч і була постановлена судом в судовому засіданні за участі сторін, однак повний текст судового рішення було оголошено без участі захисника, зі змістом вказаної ухвали він ознайомився лише 02.10.2024 року після подачі відповідної письмової заяви про видачу повного тексту ухвали та отримання її копії, що є, на думку колегії суддів, поважними причинами пропуску захисником ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , строку на апеляційне оскарження ухвали суду, а тому вказаний строк підлягає поновленню.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про незаконність ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 24 вересня 2024 року, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом ч. 2 ст. 177, ст. 197 КПК України підставою як застосування запобіжного заходу, у тому числі і у виді тримання під вартою, так і продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Частиною першою ст. 194 КПК України визначений обов'язок суду встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається із матеріалів провадження, питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою було вирішено на стадії судового розгляду. Тобто, це питання вирішувалось на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання перестала існувати і на заміну якої висунуте обвинувачення. Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у вказаному кримінальному провадженні. Таким чином, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою у суді першої інстанції на стадії судового розгляду та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції вирішальним є вирішення питання про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
У ході судового розгляду, суд першої інстанції визнав, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Оцінивши зазначені ризики, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання обвинуваченогоОСОБА_6 під вартою, належним чином мотивувавши своє рішення.
Так, колегією суддів визнається доведеним ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду. При цьому, вказаний ризик, на думку колегії суддів, є значним. Колегія суддів зважає на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна. Наявність вказаного ризику стверджується суворістю покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку доведеності його вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, що суд зобов'язаний враховувати відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України. При оцінці цього ризику, колегією суддів враховуються конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, поставленого у вину обвинуваченому, а також існування реальної можливості переховування, враховуючи ситуацію, яка існує в державі, яка викликана внаслідок військової агресії з боку Російської Федерації. Наведене указує на існування ризику переховування обвинуваченого від суду, що указує на наявність підстав для продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Обставини вчинення поставленого у вину обвинуваченому ОСОБА_6 кримінального правопорушення дають підстави стверджувати про існування ризику незаконного впливу на свідків, а враховуючи, що наразі кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, аотже свідки безпосередньо судом не допитані, то вказаний ризик на сьогодні продовжує існувати.
Також колегією суддів визнається доведеним ризик вчинення іншого кримінального правопорушення ОСОБА_6 . При оцінці вказаного ризику колегією суддів враховується той факт, що відділом поліції № 2 Одеського управління № 1 ГУНП в Одеській області направлено на розгляд до суду обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, що свідчить про наявність в нього схильності до вчинення кримінальних правопорушень. Крім того, обвинувачений не одружений, офіційно не працевлаштований та не має постійного джерела доходу, а тому може вчинити інші кримінальні правопорушення з корисливих мотивів. Обраний запобіжний захід у виді тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, на думку колегії суддів, здатний у повній мірі запобігти зазначеному вище ризику.
Наведене у своїй сукупності вказує на обґрунтованість висновків суду першої інстанції про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що вказує на наявність підстав для продовження застосованого до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що вказані обставини кримінального провадження та наявні дані, що характеризують особу обвинуваченого свідчать про неможливість застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 іншого запобіжного заходу, передбаченого ст. 176 КПК України, оскільки він не забезпечить належної поведінки останнього під час розгляду кримінального провадження.
Щодо можливості застосування до обвинуваченого інших альтернативних запобіжних заходів, то на думку колегії суддів, запобіжний захід у виді домашнього арешту не в змозі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 та попередити наявні ризики, у зв'язку із його недостатнім стримуючим впливом за наявності зазначених вище обставин, а враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненніумисного особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, то рішення суду першої інстанції про не визначення обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу у виді застави є обґрунтованим в силу положень ч. 4 ст. 183 КПК України.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» де зазначено, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Доводи захисника про необґрунтованість висунутого ОСОБА_6 обвинувачення з огляду на недопустимість доказів, які покладені в його основу, не можуть бути предметом розгляду при вирішенні питання щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у цьому кримінальному провадженні.
Таким чином, рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.
На переконання колегії суддів, таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у цьому кримінальному провадженні.
Наведене вказує на відсутність підстав для скасування ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 24 вересня 2024 року щодо ОСОБА_6 , у зв'язку із чим колегія суддів вважає за необхідне залишити ухвалу без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1КПК України, колегія суддів,
Поновити захиснику обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокату ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 24 вересня 2024 року.
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 24 вересня 2024 рокущодо ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
______________ _____________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4