1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 12 листопада 2024 року апеляційну скаргу прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 13 серпня 2024 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_5 ,
представника власника майна адвоката ОСОБА_6
Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42022102070000148 від 27.04.2022.
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора про арешт майна та накласти арешт на речі, а саме: мобільний телефон марки IPhone15 Promax, в корпусі темно-синього кольору, IMEI НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , в якому міститься сім-картка: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необгрунтованною, через невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження.
Прокурор зазначає, що ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 12 червня 2024 року накладено арешт на вказане майно, який в подальшому скасовано ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 11 липня 2024року, у зв'язку з відсутністю у ньому подальшої потреби.
Однак, вилучені речі, є знаряддями вчинення вказаного кримінального правопорушення та зберігають на собі їх сліди, а також є наявність обґрунтованих підстав вважати, що вказані речі зберегли на собі сліди та містять відомості, які будуть використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження в тому числі є об'єктом кримінальних дій.
Враховуючи наведене, прокурором у вказаному кримінальному провадженні 15 липня 2024 року повторно подано клопотання про арешт зазначеного майна.
Слідчий суддя, обґрунтовуючи рішення зазначив, що у клопотанні прокурора відсутні нові чи нововиявлені обставини, які б давала підстави для повторного накладення арешту на майно після скасування відповідного заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею.
Прокурор вважає, що в клопотанні доведено відповідність майна речовим доказам. Крім того, до клопотання долучено доручення до Департаменту кіберполіції Національної поліції України щодо вилучення інформацію у вказаному мобільному телефоні, який містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Також зазначено, що проведено огляд телефону на якому частково виявлено зміст інформації, яка досліджується у вказаному кримінальному провадженні та має вирішальне значення у кримінальному провадженні.
Серед іншого, постановою старшого слідчого СВ УП в метрополітені ГУНП у м. Києві призначено проведення комп'ютерно-технічної експертизи у вказаному кримінальному провадженні.
На переконання сторони обвинувачення, слідчим суддею фактично не надано оцінку вказаним фактам та не взято до уваги докази, які долучались разом з клопотання про арешт майна.
Посилається на те, що не накладення арешту на вказане майно, фактично унеможливлює подальше проведення досудового розслідування та може призвести до знищення доказів вчинення кримінального правопорушення, що унеможливлюватиме в подальшому встановленню обставин вчинення кримінального правопорушення шляхом проведення відповідних судових експертних досліджень, для з'ясування усіх обставин, які мають значення для кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення представника власника майна, який заперечив щодо її задоволення, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, СВ УП в метрополітені ГУНП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 27 квітня 2022 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42022102070000148, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 110-2 КК України.
У клопотанні прокурора зазначено, що службові особи ТОВ «ДЛС» та ряду підконтрольних суб'єктів господарської діяльності вказаного підприємства, серед яких ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , протягом 2022- 2024 років впровадили протиправну схему з внесення недостовірних відомостей щодо придбання, зберігання та подальшої реалізації підакцизних товарів (сигарети, електронні сигатери та без тютюнові никотиновмісні пахучі, HEETS) за готівкові кошти, без проведення їх через сертифіковані РРО та не оприбуткування їх в бухгалтерському та податковому обліку, шляхом ведення «тіньової» звітності та впроваджених систем, які використовуються з метою контролю та зміни інформації щодо придбання та реалізації товарів. Коригування звітів при звітуванні.
06 червня 2024 року, на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 24 травня 2024 року, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено, в тому числі мобільний телефон марки IPhone 15 Pro max, в корпусі темно-синього кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_4 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , в якому міститься сім-карта: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1
07 червня 2024 року постановою старшого слідчого СВ УП в метрополітені ГУНП у м. Києві ОСОБА_11 вилучений під час обшуку мобільний телефон визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
16 серпня 2024 року прокурор Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 направив до Подільського районного суду м. Києва клопотанням про накладення арешту на вилучений під час обшуку мобільний телефон, який належить ОСОБА_7 , з метою збереження речового доказу.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 13 серпня 2024 року у задоволенні клопотання прокурора відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні клопотання, слідчим суддею встановлено, що відсутні нові чи нововиявлені обставини, які б давали підстави для повторного накладення арешту на майно після скасування відповідного заходу забезпечення кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується із таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі збереження речових доказів.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слід переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення, які можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Як вбачається з матеріалів провадження, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України, зазначив мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, з якою пов'язує необхідність у накладенні такого арешту, - з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
Однак, колегія суддів вважає, що в клопотанні та долучених до нього матеріалах, не надано достатніх і належних доказів на підтвердження обставин, на які послався прокурор.
Слідчим суддею під час розгляду клопотання встановлено, що ухвалою слідчого Подільського районного суду м. Києва від 12.06.2024 (справа № 758/7068/24) вже накладався арешт на вказаний мобільний телефон.
19 липня 2024 року оперативним підрозділом проведено огляд телефону IPhone15 Pro max, синього кольору, IMEI НОМЕР_1 , про що складено протокол.
В подальшому, ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 11 липня 2024 року (справа № 758/8234/24) задоволено клопотання представника власника майна та скасовано арешт на вказаний телефон, у зв'язку із відсутністю у ньому подальшої потреби.
Досліджуючи подане прокурором клопотання, слідчий суддя вказав, що клопотання обґрунтоване обставинами, які існували на момент постановлення слідчим суддею Подільського районного суду м. Києва ухвали від 11 липня 2024 року про скасування арешту майна. Відповідні доводи перевірялися в судому засіданні, яке відбулося за участю прокурора.
Крім того, долучена до матеріалів клопотання постанова старшого слідчого СВ УП в метрополітені ГУНП у м. Києві ОСОБА_11 від 11 липня 2024 року про призначення комп'ютерно-технічної експертизи стосується іншого мобільного телефону марки IPhone13 mini, в той же час оскаржуваною ухвалою накладено арешт на IPhone15 Pro max.
Слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку, що нові чи нововиявлені обставини, які б давали підстави для повторного накладення арешту на майно після скасування відповідного заходу забезпечення кримінального провадження, відсутні.
Відтак, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 167, 170 - 173 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання прокурора з підстав недоведеності та необґрунтованості необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді в матеріалах судового провадження і зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 13 серпня 2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14
Єдиний унікальний № 758/8834/24 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_15
Провадження № 11сс/824/5988/2024 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК України