Справа № 761/28433/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/6677/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
12 листопада 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою з доповненнями захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 18 вересня 2024 року про відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Копєйськ, Челябінської області, Російської Федерації, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 18 вересня 2024 рокувідмовлено у задоволенні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 25.04.2024 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України, у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023052110000112 від 06.11.2023 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою скаргу на повідомлення ОСОБА_7 про підозру задовольнити, та скасувати повідомлення про підозру від 25.04.2024 року, складене та вручене детективом Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_8 відносно ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_9 , у кримінальному провадженні № 42023052110000112 від 06.11.2023 року за ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України.
На обґрунтування апеляційної скарги захисник посилається на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру ОСОБА_7 не може вважатись вмотивованим судовим рішенням у відповідності до вимог КПК України, оскільки, під час її постановлення допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
15 жовтня 2024 року від захисника ОСОБА_10 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких захисник вказує, що повноваження ОСОБА_7 визначені Посадовою інструкцією начальника управління по взаємодії з правоохоронними органами та мобілізаційно-оборонної роботи Департаменту громадського порядку і цивільного захисту Дніпровської міської ради, затвердженою Директором Департаменту громадського порядку і цивільного захисту Дніпровської міської ради від 11.02.2022 року.
З наведеної Посадової інструкції не вбачається, що до кола службових обов'язків ОСОБА_7 входить забезпечення належного, обґрунтованого, економічного та ефективного визначення очікуваної вартості предмета закупівлі.
Захисник вказує, що здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад регулюється положеннями Закону України «Про публічні закупівлі», з урахуванням особливостей, пов'язаних із запровадженням на території України воєнного стану.
Апелянт звертає увагу на те, що ОСОБА_7 не був уповноваженою особою на проведення процедури закупівель у Департаменті громадського порядку і цивільного захисту Дніпровської міської ради, відповідно не мав жодних повноважень, які описані в повідомленні про підозру.
Так, Наказом Директора Департаменту громадського порядку і цивільного захисту Дніпровської міської ради № 55 від 26.04.2023 року «Про призначення уповноваженої особи» призначено ОСОБА_11 , заступника начальника відділу бухгалтерського обліку, планово-економічної роботи та організації закупівель управління бухгалтерського обліку і звітності Департаменту громадського порядку і цивільного захисту Дніпровської міської ради, уповноваженою особою, відповідальною за організацію та проведення процедур закупівлі у Департаменті і саме на неї, як на уповноважену особу, було покладено обов'язки, в тому числі щодо здійснення маркетингових досліджень ринку товарів при проведенні закупівель. При цьому, безпосереднім керівником та особою, яка відповідно до посадових обов'язків повинна здійснювати контроль за плануванням та організацією проведення закупівлі товарів, робіт і послуг є начальник управління бухгалтерського обліку і звітності - головний бухгалтер Департаменту громадського порядку і цивільного захисту Дніпровської міської ради.
Захисник зазначає, що сторона обвинувачення у повідомленні про підозру посилається на єдиний документ, який нібито підтверджує факт завищення очікуваної вартості предмета закупівлі за договорами № 28 від 24.05.2023, № 30 від 29.05.2023, № 31 від 29.05.2023, № 32 від 05.06.2023, № 33 від 12.03.2023, № 34 від 12.06.2023 - це висновок експерта від 04.03.2024 року № 05/02/2024, складений ОСОБА_12 .
Разом з тим, судовий експерт ОСОБА_12 , надаючи відповіді на поставлені їй питання №№ 4, 5, 6, не вирішує завдання експертизи документів бухгалтерського обліку, оподаткування і звітності, а здійснює арифметичний розрахунок різниці між поставленим товаром та вартістю придбання відповідного товару в попереднього постачальника/ів, що не потребує спеціальних знань, та може бути здійснене будь-якою іншою особою, яка не має кваліфікації у сфері економічної експертизи.
Водночас використання експертом таких нормативних документів, на думку захисника, є необґрунтованим, оскільки структурні підрозділи Дніпровської міської ради не є державними замовниками товарів оборонного призначення.
Апелянт стверджує, що судовий експерт ОСОБА_12 , залишаючи поза увагою наявність Закону України «Про публічні закупівлі» та необґрунтовано використовуючи у своєму висновку положення Закону України «Про оборонні закупівлі», в самостійному порядку, з правової точки зору визначила, що проведені Департаментом громадського порядку і цивільного захисту Дніпровської міської ради закупівлі відносяться саме до категорій оборонних, а не публічних.
Проведення публічних та оборонних закупівель мають суттєві відмінності між собою, тому визначення наявності проведення тієї чи іншої закупівлі є виключною компетенцією фахівців в галузі права, які аналізують предмет закупівлі, вартість предмета закупівлі, суб'єкта, який проводив закупівлю та на основі дослідження нормативно-правових, підзаконних актів, тендерної документації визначає категорію проведеної закупівлі.
Апелянт вказує, що прокурор, ставлячи питання (№№ 4, 5, 6) на вирішення експерту не вказував на проведення Департаментом громадського порядку і цивільного захисту Дніпровської міської ради оборонних закупівель, а лише державних.
Таким чином, на переконання захисника, експерт порушила заборону вирішувати питання, що стосується питань права і вийшла за межі наданих їй повноважень.
Також, в доповненнях до апеляційної скарги захисник посилається на те, що між Департаментом громадського порядку і цивільного захисту Дніпровської міської ради і ТОВ «Системи Безпеки ВВК», ТОВ «ЛД ІНВЕСТ» було укладено низку договорів. Товарно-матеріальні цінності, які були отримані від ТОВ «Системи Безпеки ВВК» і ТОВ «ЛД ІНВЕСТ», в подальшому були передані Департаментом до військових частин та органів військового управління. Вказані твердження підтверджуються актами приймання-передачі, адвокатськими запитами та відповідями на них від військових частин та органів військового управління, які зазначають, що товарно-матеріальні цінності, які запитувались у Департаменту, отримані в повному обсязі, поставлені товари відповідають якісним характеристикам та задовольняють їх потреби, відповідно будь-яких претензій останні до Департаменту не мають.
Отже, з матеріалів кримінального провадження № 42023052110000112, не вбачається наявність достатніх підстав для підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України, поза розумним сумнівом.
Захисник вважає, що підозра, висунута ОСОБА_7 , ґрунтується лише на припущеннях сторони обвинувачення та без достатніх доказів на підтвердження обставин інкримінованих підозрюваному дій.
Суду першої інстанції було надано достатньо матеріалів на підтвердження доводів, викладених у скарзі на повідомлення про підозру, проте вони не були взяті належним чином до уваги.
В судове засідання прокурор, підозрюваний та його захисник не з'явились, про дату, час та місце судового засідання їх повідомлено у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, підозрюваного та його захисника, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали, які надійшли із суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається із матеріалів судового провадження, Другим відділом детективів Підрозділу детективів із розслідування кримінальних проваджень у податковій сфері БЕБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023052110000112 від 06.11.2023 року, за підозрою ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України, та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 205-1 КК України.
В рамках здійснення досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні, 25.04.2024 року детективом Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором другого відділу управління процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_9 , повідомлено про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України.
05.08.2024 року адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із скаргою на повідомлення ОСОБА_7 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України, у кримінальному провадженні №42023052110000112 від 06.11.2023 року.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 18 вересня 2024 рокувідмовлено у задоволенні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 25.04.2024 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України, у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023052110000112 від 06.11.2023 року.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги, слідчий суддя виходив з того, що обставини провадження та наявні докази про вчинення інкримінованих підозрюваному ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч. 5 ст. 191 КК України в сукупності свідчать, що обґрунтованість підозри, в контексті її розуміння Європейським судом з прав людини, присутня, а обставини, на які посилається захисник у своїй скарзі, мають бути вирішені під час судового розгляду.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до положень ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.
Згідно зі ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов'язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Повідомлення слідчого, прокурора про підозру є рішенням, оскарження якого допускається відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Таке рішення може бути оскаржено підозрюваним, його захисником чи законним представником після спливу одного місяця з дня повідомлення про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду з обвинувальним актом.
Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями глави 22 КПК України, порядок повідомлення про підозру передбачено ст. 278, випадки повідомлення про підозру передбачені ст. 276, зміст повідомлення про підозру ст. 277 вказаного закону.
Отже, підставою оскарження вказаного процесуального рішення є порушення вище вказаних процесуальних норм.
Так, відповідно до положень ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов'язанні детально роз'яснити кожне із зазначених прав.
Згідно із ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.
Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов'язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор (ст.279 КПК України).
В тому разі, якщо підставою скасування повідомлення про підозру є порушення вказаних процесуальних норм, то можна зробити висновок про недійсність повідомлення про підозру з моменту його (повідомлення) здійснення.
Відповідно до ст. 89 КПК України, визнання доказів недопустимими належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду.
На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п.175 Рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява N42310/04, рішення від 21 квітня 2011 року, остаточне 21.07.2011), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки, як допустимих.
При цьому, повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з'ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.
Як вбачається із оскаржуваної ухвали, слідчим суддею встановлено, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №42023052110000112 від 06.11.2023 року за своїм змістом повністю відповідає вимогам ст. 277 КПК України і містить усі необхідні відомості, при врученні повідомлення слідчим були дотримані вимоги ст. 278 КПК України, повідомлення про підозру здійснено за наявності достатніх доказів, які давали можливість дійти висновку, що ОСОБА_7 причетний до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України, що підтверджується сукупністю фактичних даних, які містяться в наданих матеріалах кримінального провадження.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження дійшов обґрунтованого висновку про те, що посилання захисту на те, що повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_7 є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам ст.ст. 276, 277 КПК України, є безпідставними та не ґрунтуються на матеріалах провадження. З врахуванням даних обставин вказана підозра слідчим суддею була визнана обґрунтованою, без чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого.
Питання про належність та допустимість доказів щодо причетності підозрюваного повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, а слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати такі питання та на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів має визначити, що причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.
Підстав для висновку про недотримання органом досудового розслідування вимог, визначених Главою 22 КПК України, під час складення повідомлення про підозру та порядку її вручення, колегія суддів не вбачає.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів не здобуто доказів порушення стороною обвинувачення вимог ст.ст. 276-278 КПК України, які б стали підставою для скасування повідомлення про підозру ОСОБА_7 .
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що повідомлення про підозру складено без достатніх доказів на підтвердження обставин інкримінованого діяння, а також посилання на те, що слідчим суддею не враховано докази сторони захисту, надані на підтвердження необґрунтованості підозри та про відсутність події інкримінованого ОСОБА_7 правопорушення, фактично зводяться до питань доведеності винуватості, оцінки належності та допустимості зібраних у справі доказів.
Однак, з'ясування вказаних обставин не є предметом доказування при розгляді скарги на повідомлення про підозру.
Так, перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст. 17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, в сукупності таких доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
Такий висновок узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
В апеляційній скарзі не наведено, та під час апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено даних про порушення стороною обвинувачення вимог ст.ст. 276-278 КПК України під час складення та вручення повідомлення про підозру ОСОБА_7 , які б слугували підставою для її скасування.
Доводи апелянта стосовно незаконності і необґрунтованості оскаржуваної ухвали не можуть бути визнані переконливими, оскільки слідчий суддя при розгляді скарги повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує вирішення питань, які стосуються повідомлення особи про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, про обґрунтованість такої підозри.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не виявлено.
На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, у зв'язку із чим її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 277, 278, 303, 309, 376, 404, 405, 407, 422КК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 18 вересня 2024 року- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4