справа № 752/11456/24
головуючий у суді І інстанції Бушеленко О.В.
провадження № 33/824/4767/2024
головуючий суддя Мостова Г.І.
Іменем України
30 жовтня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Мостової Г.І., за участю секретаря Лазоренко Л.Ю., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 06 серпня 2024 року
у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 06 серпня 2024 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
При розгляді адміністративної справи судом встановлено, що 19 травня 2024 року о 16:25 год. у м. Києві на території Національного комплексу «Експоцентр Україна» за адресою: просп. Академіка Глушкова, 1, м. Київ, водій ОСОБА_1 , керуючись транспортним засобом марки «Peugeot», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не впевнилася у безпечності своїх дій, не звернулася за допомогою до сторонніх осіб та скоїла зіткнення з транспортним засобом марки «Mazda», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався позаду. У результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Указаними діями ОСОБА_1 порушила вимоги пункту 10.9 ПДР України, за що передбачена відповідальність статтею 124 КУпАП.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 06 серпня 2024 року та ухвалити нову, якою визнати ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_3 перебувала на місці стоянки автомобілів перед павільйоном номер 17 з надписом «Школа Мідгард» згідно зі схемою ДТП та, виїжджаючи з місця стоянки заднім рухом, зупинилась для початку руху вперед. У момент зупинки вона відчула удар у задню частину свого автомобіля марки «Peugeot», державний номерний знак НОМЕР_1 . Через декілька метрів ліворуч від її автомобіля зупинився автомобіль марки «Mazda», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що лише її дії призвели до ДТП, оскільки здійснюючи виїзд з місця стоянки на узбіччі, яке виділено конструктивно і прилягало до краю поїзної частини, де дозволена стоянка, вона не могла передбачити рух автомобіля марки «Mazda» з дороги через узбіччя, де стояли автомобілі і яке не призначене для руху транспортних засобів.
Вказує, що дії водія ОСОБА_2 також були причиною ДТП, оскільки ОСОБА_2 не пересвідчився у безпечності маневру при здійсненні повороту праворуч на перехресті, не зупинився перед краєм перехрещуваної проїзної частини, повертаючи праворуч на перехресті, здійснив рух по узбіччю, чим порушив п. 1.10 ПДР абзац «узбіччя», не дотримався безпечної швидкості руху у 20 км/год, що встановлена пунктом 5 розділу III Правила та пунктом 12.5. ПДР.
ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги, зазначила, що вона перебувала на узбіччі, припаркувала автомобіль біля пішохідного переходу. Автомобіль марки «Mazda» знаходився у «мертвій зоні» та ОСОБА_3 не могла його бачити. Перед початком руху вона переконалася у безпечності, тому вважає, що другий учасник ДТП також винен. Вказує, що під час дії воєнного стану заборонено використання відео реєстраторів, том відеозапис із відео реєстратора, долучений ОСОБА_2 під час розгляду справи судом першої інстанції є недопустимим доказом.
ОСОБА_2 та його представник - адвокат Міщенко П.В. у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали за апеляційною скаргою, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Так, згідно зі статтею 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, в тому числі, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
За змістом частини 1 статті 9 КУпАП невід'ємною ознакою складу адміністративного правопорушення є вина особи у його вчиненні, яку зумовлює, зокрема наявність реальної можливості не вчинити дії або відвернути наслідки, які складають об'єктивну сторону правопорушення.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа), відповідно до статті 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Пунктом 10.9 ПДР визначено, що під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
У своїх письмових поясненнях, які додані до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_3 зазначила про те, що вона виїжджала з місця парковки заднім ходом, у момент зупинки та переключення передачі на першу для руху вперед відчула поштовх від удару у задню частину її автомобіля.
ОСОБА_2 у своїх письмових поясненнях зазначив, що він рухався по АДРЕСА_1 , повертав праворуч, тримаючи в увазі велосипедиста, йоли його дружина вигукнула щоб він був обережний, після чого від побачив автомобіль, що рухався на нього, повернув кермо вліво щоб запобігти аварії та відчув удар у задню праву частину.
З наявних у матеріалах справи фото місця ДТП вбачається, що місце для паркування транспортних засобів не позначене, паркувальна зона не огороджена, тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що водій ОСОБА_2 не є таким, що рухався у зоні, яка не передбачена для проїзду транспортних засобів.
Долученим ОСОБА_2 під час розгляду справи судом першої інстанції відеозаписом з відеореєстратора підтверджуються обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме: те, що ОСОБА_1 , рухаючись заднім ходом, не впевнилася у безпечності своїх дій, не звернулася за допомогою до сторонніх осіб та скоїла зіткнення з транспортним засобом під керуванням ОСОБА_2 , який рухався позаду.
Щодо доводів ОСОБА_3 про те, що наданий ОСОБА_2 відеозапис є недопустимим доказом у справі, бо використання відеореєстратора забороняється під час дії воєнного стану, апеляційний суд враховує таке.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану.
Пунктом 8 частини 7 статті 18 указаного Закону визначено, що начальник військової адміністрації видає накази та розпорядження у межах своїх повноважень, які мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради (рад). Накази, видані в межах повноважень місцевих рад, мають бути оприлюднені, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом.
На сайті Київської обласної військової адміністрації не опубліковане рішення про заборону відео реєстраторів, а наявне лише повідомлення у форматі новин
(https://koda.gov.ua/?s=%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B5%D0%BE%D1%80%D0%B5%D1%94%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82).
У свою чергу, за національним законодавством щодо відповідальності особи, може настати відповідальність за статтею 114-2 КК України тільки у разі поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, у тому числі про їх переміщення територією України, якщо така інформація не розміщувалася (не поширювалася) у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України, Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України чи Службою безпеки України або в офіційних джерелах країн-партнерів, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Враховуючи викладене, а також з урахуванням того, що долученим ОСОБА_2 відеозаписом з відеореєстратора не зафіксовано жодного військового об'єкту, а лише обставини ДТП, апеляційний суд не вбачає підстав для визнання указаного доказу недопустимим.
Усі інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення водієм ОСОБА_1 вимог пункту 10.9 ПДР, які знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку із фактом настання ДТП.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції під час розгляду справи було повно і всебічно встановлено усі фактичні обставини та надано їм належну правову оцінку, а апелянтом не наведено обґрунтованих доводів щодо наявності істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови та закриття провадження у зв'язку з відсутністю складену адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, як про це просить апелянт у своїй апеляційній скарзі.
За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтею 294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 06 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Г.І. Мостова