Справа № 296/12995/23
2/296/246/24
"11" листопада 2024 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді - Драч Ю.І.
секретаря судового засідання Алексеєнко В.В., Дальянської В.Ю.
представник позивача ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2 .А
представник відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя
ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя.
Позов обґрунтовано тим, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано за рішенням суду. Під час шлюбу, а саме 31.12.2021року сторонами в спільну сумісну власність подружжя було придбано автомобіль Daewoo Lanos, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Відповідно до висновку оцінювача ОСОБА_6 про вартість майна від 18.12.2023р., вартість спірного авто становить 81446 грн. Добровільно поділити спільне майно, яке набуте під час шлюбу, відповідач відмовляється. У зв'язку з чим виникла необхідність у поданні даного позову до суду для вирішення спору та захисту прав позивачки в судовому порядку.
Ухвалою суду від 15.01.2024 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
29.04.2024 представником відповідача подано письмові пояснення в яких зазначено, що спірний автомобіль було придбано за 3000,00 доларів США, з яких особистою приватною власністю позивача були кошти в розмірі 1900 дол. США, решта коштів - 1100 дол. США були спільною сумісною власністю подружжя. Також зазначено, що грошові кошти в розмірі 1000,00 дол. США були подаровані відповідачу його бабусею ОСОБА_7 , решта коштів в сумі 900 дол. США були особистою приватною власністю відповідача.
Крім цього, вказано, що відповідач визнає, що кошти в сумі 1100 дол. США були спільною сумісною власністю подружжя та погоджується компенсувати 1/2 вказаної суми (а.с. 45-46).
Протокольною ухвалою суду від 29.04.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.
Представник позивача, яка була присутня в судовому засідання в режимі відеоконференції позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнали частко з підстав викладених у поясненнях.
Заслухавши представника позивача, відповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України).
Частинами 1,2ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).
Зі змісту п.п. 23,24постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до п.30постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.
При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
Також, суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 26.10.2023 року (а.с. 10-13).
За час перебування у шлюбі , а саме 31.12.2021року сторонами в спільну сумісну власність подружжя було придбано автомобіль Daewoo Lanos, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 (а.с. 6).
Відповідно до висновку оцінювача про вартість майна, вартість автомобіля становить 81446,00 грн. (а.с. 9).
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 пояснила, що є бабусею відповідача по справі - ОСОБА_5 та перед його одруженням подарувала йому 1000 дол. США на машину, але договору дарування коштів не підписувала. Також зазначила, що особисто не бачила, як ОСОБА_5 передавав кошти за машину.
Відповідно до частини 3 статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оскільки будь-яких доказів існування домовленостей між сторонами щодо майна, а також інших обставин для відступлення від засад рівності часток подружжя сторонами не надано, суд вважає, що їх частки у спільному майні є рівними.
Враховуючи, що вказаний транспортний засіб було набуто 31.12.2021, тобто за час перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у шлюбі , суд дійшов висновку, що спірний автомобіль є об'єктом права спільної сумісної власності сторін по справі, а тому наявні підстави для визнання права власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 1/2 частині автомобіля за кожним.
Крім цього, суд вважає недоведеним твердження відповідача, що частина коштів, за які був приданий автомобіль були його особистою приватною власністю, пояснення свідка не можна вважати беззаперечним доказом на підтвердження обставин вказаних ОСОБА_5 . Інших доказів, які б підтверджували вказаний факт відповідачем суду надано не було.
Також слід зазначити, що оскільки відповідачем не надано заперечень щодо визначення вартості спірного автомобіля, відповідно до висновку оцінювача про вартість майна, доказів того, що вказаний автомобіль має нижчу або навпаки вищу вартість, суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування позивачу половини вартості автомобіля підлягають задоволенню.
Крім цього, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 858,88 грн. та витрати на оцінку майна в сумі 600,00 грн.
Керуючись ст. ст.258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 60,69-71 СК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 автомобіль Daewoo Lanos, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
В порядку розподілу спільного майна подружжя поділити рухоме майно, у вигляді автомобіля Daewoo Lanos, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності, наступним чином:
- виділити в натурі ОСОБА_5 в особисту приватну власність автомобіль Daewoo Lanos, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
- стягнути з ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 - НОМЕР_5 (сорок тисяч сімсот двадцять три) грн. 00 коп. грошової компенсації замість її 1 / 2 частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль, який виділено ОСОБА_5 в натурі.
Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на автомобілі Daewoo Lanos, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Стягнути з ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 витрати зі сплати судового збору в сумі 858,88 грн. та 600,00 грн. витрат на оцінку майна.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя Ю. І. Драч