Справа № 369/18602/24
Провадження №2/369/8497/24
11.11.2024 року м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Скрипник О.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 369/18602/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності.
З метою забезпечення позову разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позовних вимог, у якій він просить суд до набрання законної сили рішенням суду за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту із забороною вчинення будь-якими особами будь-яких дій, щодо об?єкту нерухомого майна - квартира АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2135610832224.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що 11 травня 2021 року в приміщенні приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Баршацької Ольги Юріївни ( АДРЕСА_2 ) було здійснено придбання квартири під номером АДРЕСА_1 у забудовника ФОП ОСОБА_3 , ЖК "Волошковий".
Згідно Договору купівлі-продажу квартири N?369, посвідченого 11 травня 2021 року була придбана квартира під номером АДРЕСА_1 (надалі - квартира).
Придбання квартири було здійснено за його особисті кошти, а саме за 57 000,00 доларів США. Вказані грошові кошти він особисто передав ОСОБА_3 .
Як вже зазначалося у позовній заяві, оформлення квартири першопочатково повинно було бути здійснено, як на нього, ОСОБА_1 , так і на ОСОБА_2 (надалі - відповідачка), проте, зловживаючи його довірою і його ставленням до останньої, відповідачка наполягла на оформленні спірної квартири виключно на її ім?я, оскільки вони були у стосунках та не збиралися їх припиняти.
Окрім цього відповідачка переконувала, що буде з ним до кінця життя, буде дбати та доглядати за ним, так як він старший за неї на 25 років.
Також за його кошти було зроблено ремонт у спірній квартирі та здійснено меблювання останньої.
У спірну квартиру вони заселилися в кінці червня 2021 року, з мінімальною кількістю меблів, та потім їх докуповували.
До цього, ми проживали у період з кінця 2016 і до червня 2021 року, тобто до придбання спірної квартири, у квартирі мого знайомого ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_3 .
Джерелом походження коштів на придбання спірної квартири є продаж мною садового будинку за 195 000 доларів США, копія якого долучена до позовної заяви.
У відповідачки коштів на придбання спірної квартири ніколи не було.
В кінці квітня 2024 року, детальніше описано в позові, відповідача повідомила, що тепер їхні стосунки зміняться, і як я вже потім зрозумів, і повністю припиняться.
17 вересня 2024 року відповідачка відправила решту його речей, які залишилися у квартирі і взагалі припинила будь-які контакти.
До цього часу, я намагався в добровільному порядку вирішити питання переоформлення квартири, проте мене ігнорують повністю, не надаючи жодних пояснень.
На сьогоднішній день йому 66 років, він відчуває себе використаним та ошуканим.
Квартиру він придбав, оформив на відповідачку, і став зайвим у її житті.
З метою доведення вище вказаних обставин, до позовної заяви долучені адвокатські запити, відповіді на які, зможуть надати суду додаткові докази придбання спірної квартири, а свідчення ОСОБА_3 - хто дійсний власник квартири.
Також, просив суд взяти до уваги той факт, що оригінали правовстановлюючих документів на вище зазначене нерухоме майно знаходяться у Відповідачки.
За правилами ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд проводить розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали цивільної справи та заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується шляхом заборони вчиняти певні дії.
Виходячи з зазначених норм чинного законодавства України, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до п. 6 вказаної Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких може бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, вживати негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
Відповідно до ч. 1ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого королівства") положення статті 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.
Позивач просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2135610832224.
Позивач ставить питання про визнання права власності на квартиру в той час, як право власності на квартиру зареєстроване за відповідачкою ОСОБА_2 , що підтверджується з інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо об'єкта нерухомого майна за № 399275412 від 15.10. 2024 року, з метою недопущення порушення права власності на квартиру.
А відтак, суд не вбачає необхідності у забезпеченні позову, так як доводи позивача не знайшли свого підтвердження, а тому безпідставне вжиття заходів забезпечення позову порушить права інших осіб.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову за безпідставністю.
Одночасно суд роз'яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.
За таких обставин, аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, доказів долучених до заяви про забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, суд приходить до висновку, що вказана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст. 149-154, 157, 258, 261, 353 ЦПК України, суд, -
У задоволенні ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 369/18602/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя: Оксана СКРИПНИК