18 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 400/13260/21
провадження № К/990/41055/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Смоковича М. І., перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Глушаниці Андрія Леонідовича на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу від 24 листопада 2021 року № 1383к; поновлення на посаді з 27 листопада 2021 року; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 27 листопада 2021 року,
28 жовтня 2024 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд».
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Автор касаційної скарги вказує на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, стверджуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано пункти 7 та 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ від 19 вересня 2019 року.
Проаналізувавши згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень» на підставі частини п'ятої статті 4 зміст оскаржуваних у цій справі рішень судів попередніх інстанцій, встановлено, що 24 листопада 2021 року наказом керівника обласної прокуратури № 1383к ОСОБА_1 звільнено «з посади прокурора та органів прокуратури у зв'язку з неподанням прокурором у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку з цим пройти атестацію на підставі підпункту 1 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцевих та перевідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» з 26 листопада 2021 року».
Варто зауважити, що в силу Закону України «Про прокуратуру» прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.
У статті 60 Закону України «Про прокуратуру» передбачені випадки та порядок звільнення прокурора з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Так, прокурор звільняється з посади особою, уповноваженою цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, за поданням відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, якщо:
1) прокурор не подав заяву про переведення до іншого органу прокуратури протягом п'ятнадцяти днів;
2) в органах прокуратури відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення;
3) прокурор неуспішно пройшов конкурс на переведення до органу прокуратури вищого рівня.
Відповідно до положень пункту 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів реформи органів прокуратури від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ (в редакції від 11 липня 2021 року) зазначено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури та місцеві прокуратури. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами та керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим законом, при реалізації функцій прокуратури та до дня їх звільнення або переведення до офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури.
Згідно з пунктом 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», яким визначено, що прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності, цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Абзацом першим пункту 19 розділу II в редакції Закону № 1554-IX від 15 червня 2021 року встановлені підстави для звільнення прокурора та слідчих органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 пункту 7 цього розділу, які звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора за умови настання однієї з таких підстав:
1) неподання прокурором чи слідчим органів прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію.
Варто зауважити, що відповідно до пункту 6 Закону № 113-ІХ з 13 жовтня 2021 року вважається таким, що персонально попереджений у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Верховний Суд неодноразово викладав правові висновки щодо застосування норм Закону № 113-ІХ.
У цій справі станом на 13 жовтня 2021 року позивач був діючим прокурором в органах прокуратури із зупиненими повноваженнями прокурора Снігурівського району. Водночас за позивачем зберігається статус прокурора в силу приписів пункту 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 113-ІХ.
Наведене свідчить про необґрунтованість покликання автора касаційної скарги на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Глушаниці Андрія Леонідовича на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року у справі № 400/13260/21 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу від 24 листопада 2021 року № 1383к; поновлення на посаді з 27 листопада 2021 року; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 27 листопада 2021 року повернути особі, яка її подала.
2. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується.
Суддя М. І. Смокович