14 листопада 2024 року
м. Київ
справа №280/2814/24
адміністративне провадження № К/990/41546/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В. М., суддів: Загороднюка А. Г., Губської О. А, перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі №280/2814/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не оформлення і невидачі йому довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, грошового атестату та довідки про вартість неотриманого речового майна за період військової служби з 26 лютого 2022 року по 04 червня 2023 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 оформити і видати йому довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, грошовий атестат та довідку про вартість неотриманого речового майна за період військової служби з 26 лютого 2022 року по 04 червня 2023 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати йому додаткової грошової винагороди, збільшеної до 100000грн за період його безперервного лікування із подальшим перебуванням у відпустках на оздоровлення, пов'язаних з важким пораненням, отриманим при захисті Батьківщини, з 27 грудня 2022 року по 09 травня 2023 року, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, та грошової компенсації вартості неотриманого речового майна за період його військової служби з 26 лютого 2022 року по 04 червня 2023 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування і виплату йому додаткову грошову винагороду, збільшену до 100000грн за період його безперервного лікування із подальшим перебуванням у відпустках на оздоровлення, пов'язаних з важким пораненням, отриманим при захисті Батьківщини, з 27 грудня 2022 року по 09 травня 2023 року, а саме за 38 днів стаціонарного лікування та 90 днів перебування у відпустках на оздоровлення;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити йому нарахування і виплату грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період його військової служби з 26 лютого 2022 року по 04 червня 2023 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити йому нарахування і виплату грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна за період його військової служби з 26 лютого 2022 року по 04 червня 2023 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити йому нарахування і виплату середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні до набрання законної сили рішенням суду по суті цього спору.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не оформлення і невидачі ОСОБА_1 довідки про вартість неотриманого речового майна за період військової служби з 26 лютого 2022 року по 04 червня 2023 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 оформити і видати ОСОБА_1 довідку про вартість неотриманого речового майна за період військової служби з 26 лютого 2022 року по 04 червня 2023 року.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, та грошової компенсації вартості неотриманого речового майна за період його військової служби з 26 лютого 2022 року по 04 червня 2023 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період його військової служби з 26 лютого 2022 року по 04 червня 2023 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна за період його військової служби з 26 лютого 2022 року по 04 червня 2023 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із оскаржуваними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
В свою чергу, відповідно до пункту другого частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
У цій справі суд першої інстанції дійшов висновку про можливість її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Однак, у касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки.
Натомість, доводи касаційної скарги зводяться до цитування норм законодавства України, а також переоцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, і ґрунтуються на незгоді з висновками цих судів щодо їхньої оцінки. Своєю чергою колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права, що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів, а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх.
У свою чергу, посилання у касаційній скарзі на пункти 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України, безпідставні, оскільки заявником лише процитовано зазначену норму, однак відповідачем жодним чином не обґрунтовано підстави касаційного оскарження.
Отже, скаржник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду справи.
Відтак, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі №280/2814/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. М. Соколов
Судді А. Г. Загороднюк
О. А. Губська