22 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/14798/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Кругового О.О., Олефіренко Н.А.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 р. (суддя Олійник В.М) в адміністративній справі №160/14798/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, про визнання протиправним та скасувати рішення. зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо винесення рішення від 24 травня 2024 р. про відмову у перерахунку її пенсії та скасувати це рішення; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок їй пенсії по інвалідності та призначити пенсію по втраті годувальника за статтею 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" після смерті ОСОБА_2 , з моменту її звернення - 29 січня 2024 р.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 26 січня 2016 р. та отримує пенсію по інвалідності на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2024 р. у справі №185/1990/24 встановлено факт її постійного проживання за однією адресою разом з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановлено факт її знаходження на його утриманні. Водночас, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 24 травня 2024 р. №31811/03-16 їй відмовлено у переході на пенсію по втраті годувальника, з підстав її не перебування у шлюбі з годувальником ОСОБА_2 .
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024р., ухваленим за результатами розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, позов ОСОБА_1 задоволено. Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області "Про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 " №31811/03-16 від 24 травня 2024 р. та зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 29 січня 2024 р. пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішення суду оскаржено в апеляційному порядку Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, скаржник просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 26 січня 2016 р. та отримує пенсію за по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Передумовою виникнення права на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника, як встановлено статтею 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є підтвердження родинних стосунків члена сім'ї. Шлюб між позивачкою та ОСОБА_2 був розірваний 15 березня 2011 р., законні підстави для задоволення заяви позивачки відсутні.
Письмові відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходили.
Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до положень статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і
обґрунтованим. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 26 січня 2016 р. та отримує пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_1 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб 27 січня 2001 р. ОСОБА_1 прізвище змінено на ОСОБА_1 . 29 січня 2024 р. ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №912160199421 від 05 лютого 2024 р. ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника, з підстав відсутності факту спільного проживання з годувальником. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2024 р. в справі №185/1990/24 встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 за однією адресою: АДРЕСА_1 та встановлено факт її знаходження на його утриманні. 15 травня 2024 р. ОСОБА_1 вдруге звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_2 , яка передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, який рішенням №31811/03-16 від 24 травня 2024 р. відмовив ОСОБА_1 у переході на пенсію по втраті годувальника, з підстав її не перебування у шлюбі з годувальником ОСОБА_2 .
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника ОСОБА_2 , що встановлено рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2011 р. у справі № 2-1349/11, тому відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вона має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Колегія суддів зазначає наступне.
Умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника визначені статтею 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Закон № 1058-ІУ).
Відповідно до цієї норми, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Отже, для визначення права позивачки на отримання пенсії по втраті годувальника вона має відповідати наступним умовам: 1) бути членом сім'ї ОСОБА_2 , 2) бути непрацездатною; 3) перебувати на утриманні ОСОБА_2 . У свою чергу, у ОСОБА_2 на день смерті має в наявності страховий стаж, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності.
ОСОБА_1 на підтвердження права на отримання пенсії по втраті годувальника надала рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2024 року в справі №185/1990/24, яке набрало законної сили 10 травня 2024 р. (а.с.14).
Цим рішенням встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 за однією адресою: АДРЕСА_1 та встановлено факт знаходження ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 .
Верховний Суд України у постанові від 10 березня 2015 р. у справі № 21-615а14 сформулював правовий висновок, який полягає у наступному:
У розумінні пункту 1 частини другої статті 36 Закону № 1058-IV право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника мають чоловік або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі. Жінка та чоловік, які на час смерті померлого годувальника проживали однією сім'єю без шлюбу та/або утримували один одного, не є подружжям, і після смерті того з них, хто за життя утримував другого, той, хто залишився жити, не набуває права на призначення йому пенсійних виплат у зв'язку із втратою годувальника. Встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім'ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Ужиті в Законі № 1058-IV поняття «чоловік» та «дружина» позначають одного з подружжя. За частиною першою статті 21 Сімейного кодексу України подружжя утворюється тільки на підставі шлюбу - добровільного сімейного союзу жінки та чоловіка, зареєстрованого в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Згідно зі статтею 36 Сімейного кодексу України саме шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя. Відповідно до частини другої статті 21 Сімейного кодексу України проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Таким чином, встановлений юридичний факт постійного проживання із померлим за однією адресою та перебування на його утриманні, за відсутності відповідності заявнеика критеріям, встановленим статтею 36 Закону № 1058-ІУ, правом на отримання пенсії по втраті годувальника не наділяє.
Додатково колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року N 5-рп/99 надано більш широке тлумачення терміна "член сім'ї", ніж те, що застосовано у статті 36 Закону України № 1058-ІУ. Проте, таке тлумачення здійснено Конституційним Судом в контексті застосування у Законах України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про міліцію" та "Про пожежну безпеку", а практична необхідність в офіційній інтерпретації положення "член сім'ї", який перебуває на утриманні військовослужбовця, виникла у зв'язку із реалізацію права на пільгову оплату жилої площі та комунальних послуг.
Також, відповідно до частин другої та четвертої статті 3 Сімейного Кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Як зазначив Верховний Суд в постанові від 31 березня 2020 року у справі N 205/4245/17, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що обсяг критеріїв поняття "член сім'ї" залежить від характеру правовідносин і може відрізнятися в залежності від останнього.
У спірних правовідносинах позивачка не належить до кола членів сім'ї ОСОБА_2 , в розумінні статті 36 Закону № 1058-ІУ, тому права на отримання пенсії по втраті годувальника після його смерті не має.
Неправильне тлумачення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвели до ухвалення незаконного рішення, є підставою для його скасування, як це передбачено статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, та прийняття нового рішення у справі про відмову у задоволенні адміністративного позову з підстав, наведених вище.
Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 р. в адміністративній справі №160/14798/24 - скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 22 жовтня 2024 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя О.О. Круговий
суддя Н.А. Олефіренко