Справа № 755/21889/21
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/14072/2024
16 жовтня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.
при секретарі Кононовій Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Андрєєва Ігоря Петровича на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 23 травня 2024 року (суддя Катющенко В.П.) про призначення судової експертизи у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 , треті особи: Подільський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ляпунова Ярослава Анатоліївна про встановлення факту батьківства, визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину та визнання права власності в порядку спадкування,
встановив:
у грудні 2021 року позивачка звернулась до суду з позовом, у якому просила:
встановити факт батьківства, визнавши померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рідним батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
внести зміни до актового запису про народження № 1718 від 27 серпня 2014 року (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 від 27 серпня 2014 року, видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві), а саме у графі «Відомості про батька» вказати батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виключивши відомості про батька - ОСОБА_5 ;
визнати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 19 квітня 2021 року спадкоємцю ОСОБА_1 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляпуновою Я.А., серія та номер 373, частково недійсним, у частині права власності на частину нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 ;
зупинити державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , індексний номер: 57727922 від 19 квітня 2021 року, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ляпунова Я.А.;
визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності у порядку спадкування за законом на частину нерухомого майна за адресою:
АДРЕСА_1 ;
визнати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 19 квітня 2021 року спадкоємцю ОСОБА_1 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляпуновою Я.А., серія та номер 372, частково недійсним, у частині права власності на частину нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , індексний номер: 57726534 від 19 квітня 2021 року;
визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності в порядку спадкування за законом на частину нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 .
Мотивуючи позовні вимоги, позивачка зазначала, що з листопада 2012 року по листопад 2014 року проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час їх спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_4 в них народилась дитина - ОСОБА_3 . ОСОБА_4 піклувався про дочку, надавав матеріальну підтримку, забирав із пологового будинку, у подальшому продовжив спілкування з донькою, цікавився її життям, регулярно відвідував, однак ІНФОРМАЦІЯ_1 несподівано помер.
Позивачка посилалася на те, що встановлення факту батьківства та внесення відповідних змін до актового запису про народження їх доньки ОСОБА_3 є необхідним для захисту її майнових та немайнових прав, та законних інтересів, зокрема отримання спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 .
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23 травня 2024 року в межах розгляду даної цивільної справи призначено посмертну судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: чи являється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір'ю якої є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ?
Проведення експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, попереджено експертів про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України.
Доручено експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи провести ексгумацію трупа ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , похованого на кладовищі в селі Хотів, Києво-Святошинського району, Київської області з відібранням біологічних зразків, необхідних для судової молекулярно-генетичної експертизи, та передання таких зразків для проведення вказаної експертизи до Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
Доручено Феодосіївській громаді Обухівського району Київської області та Обухівському відділу поліції ГУНП в Київській області сприяти експертам (забезпечити належні умови та безпеку) при вилученні з місця поховання біологічного матеріалу трупа ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , похованого на кладовищі в селі Хотів, Києво-Святошинського району Київської області.
Ухвалено ексгумацію трупа ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , похованого на кладовищі в селі Хотів, Києво-Святошинського району Київської області, з відібранням біологічних зразків, необхідних для судової молекулярно-генетичної експертизи, проводити без отримання дозволу родичів та/або користувачів місця поховання ОСОБА_4 .
Зобов'язано експертів Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи завчасно, не пізніше ніж за десять днів, повідомити суд, учасників справи, Феодосіївську громаду Обухівського району Київської області та Обухівський відділ ГУНП в Київській області про проведення ексгумації трупа ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язано ОСОБА_2 забезпечити явку малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, за їх викликом, для надання останньою на вимогу експертів необхідних біологічних зразків.
Витрати про проведенню експертизи та ексгумації трупа ОСОБА_4 покладено на позивачку ОСОБА_2 .
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Андрєєв І.П. просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Представник відповідача посилається на те, що у даній справі вже призначалась судова експертиза, неодноразово змінювались експертні установи. Так, Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи посилалось на неможливість вирішення питання біологічної спорідненості по батьку між ймовірними братом та сестрою, у зв'язку з відсутністю відповідних методик. Не було проведено вказану експертизу і Медико-генетичним центром «МАМА-ПАПА».
Представник відповідача вважає, що стороною позивачки здійснюється безпідставне затягування судового розгляду шляхом ініціювання судових експертиз, що не виконуються з об'єктивних підстав. Суд першої інстанції не врахував відсутність, з боку позивачки, належного обґрунтування заявленого клопотання, при цьому жодних фактичних обставин, які б свідчили про ймовірність родинних зв'язків між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 стороною позивачки не наведено. Твердження про те, що ОСОБА_1 ухилявся від проведення експертизи, зокрема відібрання в нього біологічних зразків, є необґрунтованим, оскільки в день, на який експерт призначив відібрання зразків, сама позивачка з дитиною перебувала за кордоном та не могла здати такі зразки.
Також, представник відповідача вважає, що судова експертиза призначається виключно у випадках, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, разом з тим, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не обґрунтував необхідність призначення зазначеної судової експертизи та чергового зупинення провадження у справі. Більше того, сторона позивачки не довела, що вжила усіх заходів для доказування своєї позиції більш гуманним способом, ніж проведення посмертної експертизи з ексгумацією трупа ОСОБА_4 , що є виключним заходом у даній справі.
Представник відповідача вважає, що матеріали справи не містять достатніх та допустимих доказів, які б свідчили про зв'язок між позивачкою та померлим, крім фото та певних медичних документів, в тому числі і тих, що пов'язані з пологами позивачки. При цьому, медичні працівники вносять відомості до індивідуальної картки вагітної і породіллі зі слів пацієнта, тому зазначення в такому документі прізвища померлого ОСОБА_4 , в якості чоловіка вагітної позивачки, номеру його телефону та домашньої адреси не може свідчити про те, що він дійсно був присутній під час пологів та перебував у стосунках із позивачкою. Також, позивачка не заперечує, що дізналась про смерть ОСОБА_4 з телефонного дзвінка працівника поліції, що спростовує її доводи про тісні стосунки між ними і після народження дитини позивачки.
Крім цього, представник відповідача посилається на те, що суд першої інстанції помилково вказав в оскаржуваній ухвалі, що задовольнив клопотання позивачки у повному обсязі, тоді як зі змісту цієї ухвали вбачається, що клопотання задоволене частково, зокрема обрано іншу експерту установу, якій доручено проведення експертизи.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Бурячок М.А. просить у її задоволенні відмовити, ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на те, що попередня ухвала про призначення експертизи не була виконана виключно у зв'язку з небажанням відповідача здати біологічні зразки для дослідження, оскільки позивачка разом з донькою прибули у визначений експертом час задля здачі зразків. Матеріали
справи містять докази того, що позивачка проживала з померлим ОСОБА_4 в одній квартирі, вела з ним спільне господарство, при цьому останній був присутній під час народження їх дитини та сам забирав її з пологового будинку.
Також представник позивачки зазначає, що суд першої інстанції правомірно зазначив в оскаржуваній ухвалі про задоволення клопотання про призначення експертизи у повному обсязі, оскільки з прохальної частини останнього вбачається, що позивачка просила доручити проведення експертизи Комунальній установі Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи або будь-якій іншій державній експертній установі.
Представник позивачки стверджує, що стороною позивачки були вжиті всі можливі заходи аби не проводити ексгумацію трупа ОСОБА_4 , однак в силу позиції відповідача, який відмовлявся від здачі власних біологічних зразків, проведення такої експертизи лишилося єдиним можливим засобом доказування у даній справі. Більше того, саме сторона відповідача постійно затягує вирішення даного спору, подаючи необґрунтовані апеляційні та касаційні скарги на процесуальні ухвали суду першої інстанції.
Треті особи, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду апеляційної скарги (с.с.105-107 т.3), у судове засідання не з'явились, клопотань про його перенесення не подали, тому відповідно до положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у їх відсутність.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Андрєєва І.П., який апеляційну скаргу підтримав, представника ОСОБА_2 - адвоката Бурячка М.А., який заперечував проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про призначення посмертної судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, суд першої інстанції виходив з того, що для з'ясування обставин, які мають значення для справи, необхідні спеціальні знання, в інший спосіб, ніж той, що просить позивачка, необхідно обставини щодо предмета доказування встановленні бути не можуть.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах матеріального і процесуального права.
Частинами 1 та 3 ст.126 Сімейного кодексу України визначено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Вона може бути подана як до, так і після народження дитини до органу держреєстрації актів цивільного стану.
Згідно з частиною 1 та 2 ст.128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст.126 СКУ, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Частиною першою статті 130 СК України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Згідно із статтею 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Предметом доказування у справах про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.
Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК
України (стаття 128 СК України).
У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц зазначено, що доказами у вказаній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Частиною третьою статті 12, частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
У справі "Міфсуд проти Мальти" (заява № 62257/15, рішення набуло статусу остаточного 29 квітня 2019 року) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звертав увагу, що хоча найважливіше завдання статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) захист особи від довільних дій державних органів, можуть також існувати позитивні зобов'язання, пов'язані з ефективною "повагою" до приватного чи сімейного життя. Ці позитивні зобов'язання можуть передбачати вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя, навіть у сфері міжособистісних стосунків людей (справа "Мікулич проти Хорватії" та справа "С. Х. та інші проти Австрії"). Окрім того, повага до приватного життя вимагає, щоб кожна людина мала змогу встановити подробиці свого особистого походження, а право особи на таку інформацію має важливе значення в контексті впливу на його чи її особистість, які визначають розвиток людини. Таке встановлення передбачає отримання інформації, необхідної для розкриття істини щодо важливих аспектів особистого походження, як-от особистість батьків (справа "Келін та інші проти Румунії" № 25057/11).
У рішенні, ухваленому 13 липня 2006 року в справі "Яггі проти Швейцарії", ЄСПЛ постановив, що мало місце порушення статті 8 Конвенції, яке виявилося у відмові проведення аналізу ДНК останків можливого батька заявника. При цьому Суд зазначив, що людина, яка намагається встановити своє походження, реалізує життєвий інтерес, який захищається Конвенцією. Цей інтерес полягає в отриманні правдивої інформації, котра може допомогти встановити факт, що торкається важливого аспекту її особистої ідентичності.
У контексті застосування термінів для порушення провадження щодо батьківства Суд визнавав, що інтерес ймовірного батька в захисті від скарг щодо фактів, які виникли багато років тому, не можна відхилити, і, на додаток до цього конфлікту інтересів між передбачуваним батьком і дитиною, можуть з'явитися інші інтереси, як-от інтереси третіх осіб, особливо родини ймовірного батька, та загальний інтерес правової визначеності (справа "Лааксо проти Фінляндії" № 7361/05, § 46, 15 січня 2013 року; справа "Константінідіс проти Греції" № 58809/09, § 52, 3 квітня 2014 року).
Згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що
займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
ЄСПЛ у рішенні від 07 травня 2009 року в справі "Калачова проти російської федерації" (заява № 3451/05), зауважував, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.
У справі "Міфсуд проти Мальти" (заява № 62257/15, рішення набуло статусу остаточного 29 квітня 2019 року) ЄСПЛ повторив, що ДНК-тест - це науковий метод, наявний (у той час - на початку 2000-х і донині) для точного визначення батьківства дитини, а його доказове значення значно переважає будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування біологічного батьківства.
Таким чином, висновок судової молекулярно-генетичної (судово-біологічної, судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства.
Враховуючи, що предметом позову є встановлення факту батьківства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доцільність призначення у справі судової молекулярно-генетичної експертизи, оскільки для з'ясування обставин, які мають суттєве значення для справи, необхідні спеціальні знання.
Доводи апеляційної скарги, що за клопотанням позивачки у даній справі вже призначалися судові експертизи, неодноразово змінювалися експертні установи та не було проведено експертизу Медико-генетичним центром «МАМА-ПАПА», що свідчить про безпідставне затягування позивачкою судового розгляду, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що саме з метою уникнення проведення посмертної судово-генетичної експертизи, яка потребує ексгумації трупа ОСОБА_4 , позивачкою та її представником заявлялося клопотання про призначення судово-генетичної експертизи у Медико-генетичному центрі «МАМА-ПАПА». Однак, саме у зв'язку із відмовою відповідача здати біологічні зразки, призначена судом експертиза проведена не була.
Посилання представника відповідача, що позивачка не з'явилася до Медико-генетичного центру для здачі біологічних зразків та не забезпечила явку дитини, проживаючи за межами України, спростовуються матеріалами справи, які містять відомості, що позивачка разом з дитиною біологічні зразки для проведення експертизи здала, а також оплатила проведення експертизи.
Твердження в апеляційній скарзі, що позивачкою не надано належних та достатніх доказів у підтвердження її позовних вимог та тверджень, що померлий ОСОБА_4 є батьком її дитини, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки докази сторонами надаються у процесі судового розгляду і тільки суд у судовому рішенні може оцінити належність та достатність наданих позивачем доказів у підтвердження своїх позовних вимог.
При цьому, висновок експертизи є одним із належних доказів у підтвердження позовних вимог і суд не має правових підстав для відмови стороні у призначенні такої експертизи, якщо її проведення передбачено нормами діючого законодавства.
Доводи апеляційної скарги, що судом в ухвалі зазначено про задоволення клопотання у повному обсязі, хоча суд призначив проведення експертизи іншій експертній установі, ніж про це просив представник позивачки у клопотанні, колегія суддів вважає надуманими і такими, що не можуть бути підставою для скасування ухвали суду та відмови у задоволенні клопотання про призначення експертизи у справі.
Крім того, представник позивачки правильно зазначив у відзиві на апеляційну скаргу, що у своєму клопотанні він просив доручити проведення експертизи Комунальній
установі Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи або будь-якій іншій державній експертній установі.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції, постановлючи ухвалу про призначення у даній справі посмертної судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, норми процесуального права не порушив, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Андрєєва Ігоря Петровича залишити без задоволення, ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 23 травня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.І. Ящук