з питань забезпечення адміністративного позову
Справа № 500/6759/24
13 листопада 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Войнарського Андрія Йосифовича про забезпечення позову, подану до суду до подання позовної заяви,
ОСОБА_1 через представника адвоката Войнарського Андрія Йосифовича звернувся до суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій просить у порядку забезпечення майбутнього позову винести ухвалу, якою заборонити Військовій частині НОМЕР_1 в особі її посадових/службових осіб вчиняти дії щодо направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби за межі навчального центру чи до іншого місця служби або іншої військової частини до набранням законної сили судовим рішенням у відповідній адміністративній справі.
Заявник у заяві про забезпечення позову визначив особу, яка може отримати статус учасника справи, Військову частину НОМЕР_1 , вказавши її відповідачем.
Заява про забезпечення позову обґрунтована наступними обставинами.
05.10.2024 ОСОБА_1 був затриманий службовими особами та доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; у примусовому порядку пройшов військово-лікарську комісію; мобілізований до лав Збройних Сил України та доставлений до Військової частини НОМЕР_1 .
При цьому ОСОБА_1 заперечував та не погоджувався із висновками військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки медичний огляд був проведений не в повному обсязі (за відсутності відповідних профільних лікарів), без врахування його скарг щодо стану здоров'я та проведення додаткового професійного медичного огляду. Висновку військово-лікарської комісії заявник не отримав, адвокатські запити про його надання разом з іншими документами стосовно проходження медичного огляду залишилися на даний час без відповіді.
Представник заявника вказує, що відсутність відповідей від ІНФОРМАЦІЯ_1 та від Військової частини НОМЕР_1 позбавляє можливості звернутися до суду щодо оскарження висновку військово-лікарської комісії з метою захисту порушених прав ОСОБА_1 . У майбутньому буде пред'явлений позов до суду про визначання протиправним та скасування постанови військово-лікарської комісії щодо придатності військовозобов'язаного ОСОБА_1 для проходження військової служби за станом здоров'я.
На даний час відповідно до мобілізаційного розпорядження ОСОБА_1 знаходиться у Військовій частині НОМЕР_1 (навчальний центр) та по закінченню проходження базової загальновійськової підготовки буде направлений в іншу військову частину для проходження безпосередньо військової служби.
Представник заявника зазначає, що у подальшому виконання рішення суду у разі скасування висновку військово-лікарської комісії може бути ускладнено чи унеможливлено, оскільки ОСОБА_1 буде вже проходити військову службу у військовій частині та для його звільнення будуть слугувати підстави, передбачені в статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а не підстави, передбачені в статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що не є тотожними, і в такий спосіб неможливо буде здійснити ефективний захист порушених (оспорюваних) прав заявника.
За таких обставин представник заявника просить винести ухвалу про забезпечення позову шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 в особі її посадових/службових осіб вчиняти дії щодо направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби за межі навчального центру чи до іншого місця служби або іншої військової частини до набранням законної сили судовим рішенням у відповідній адміністративній справі.
Заява про забезпечення позову надійшла до суду 12.11.2024 через систему «Електронний суд», у якій була зареєстрована 11.11.2024.
Частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову (частина друга статті 154 КАС України).
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк (частина третя статті 154 КАС України).
Суд, ознайомившись з заявою про забезпечення позову та доданими до неї документами, дійшов висновку, про можливість її розгляду без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову згідно з частиною другою статті 150 КАС України допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина четверта статті 150 КАС України).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Частиною першою статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом:
зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення;
зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці (пункти 5, 10 частини третьої статті 151 КАС України).
Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (частина перша статті 90 КАС України).
Відтак, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою та надати докази на підтвердження існування обставин, що є підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 05.10.2024 перебуває на військовій службі за призовом по мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до відомостей обліково-послужної карточки до військового квитка серії НОМЕР_2 заявник військову присягу прийняв 31.08.2017, присвоєно військове звання солдат, з 05.10.2024 призваний ІНФОРМАЦІЯ_3 .
До заяви про забезпечення позову долучено копію мобілізаційного розпорядження, виданого 05.10.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 , команда № НОМЕР_1 .
При цьому у заяві про забезпечення позову представник заявника вказує, що ОСОБА_1 проходив медичний огляд військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 , з висновками якої він не погоджується та буде оскаржувати до суду при отриманні відповідної постанови військово-лікарської комісії разом з іншими її медичними документами.
Також представник заявника зазначає, що позовні вимоги будуть стосуватися дій та рішень військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , натомість у заяві про забезпечення позову представник заявника відповідачем вказав Військову частину НОМЕР_1 .
Обґрунтування заяви про забезпечення позову фактично зводиться до того, що ОСОБА_1 вже проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 (навчальний центр) і виконати рішення суду у разі задоволення його позову буде неможливо.
Надаючи таким обставинам та обґрунтуванням правову оцінку, суд враховує, що забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту заявнику до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженим Законом України від 03.03.2022 року №2105-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закону №3543-ХІІ, тут і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно із статтею 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій (частина восьма статті 4 Закону №3543-ХІІ).
Стаття 22 Закону №3543-ХІІ визначає обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені. Частиною першою цієї статті передбачено, що громадяни зобов'язані, серед іншого, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
За правилами частини третьої статті 22 Закону №3543-ХІІ військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Частиною п'ятою статті 22 цього ж Закону передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України (частина п'ята статті 22 Закону №3543-ХІІ).
Відповідно до частини десятої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402).
Згідно із пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це, серед іншого, визначення ступеня придатності до військової служби.
Представник заявника вказує, що ОСОБА_1 не погоджується з висновком військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , через що й буде ініціювати судове оскарження відповідної постанови.
Виходячи з того, що ОСОБА_1 на даний час проходить військову службу, то прийнята постанова військово-лікарської комісії, вочевидь, вказувала на його придатність до військової служби. Представник заявника зазначає, що військово-лікарською комісією не враховано скарг заявника на стан здоров'я, медичний огляд проведено не у повному обсязі.
Суд зауважує, що постанова військово-лікарської комісії може бути предметом оскарження, проте при вирішенні питання про наявність підстав для забезпечення позову до набрання законної сили судовим рішенням у такій справі, виходячи з наведеної представником заявника мотивації, суд не може керуватися лише припущеннями про неврахування скарг на стан здоров'я військовозобов'язаного, без жодних доказів (наприклад, попередніх медичних документів, висновків лікарів тощо), які б вказували про незадовільний стан здоров'я заявника чи інші обставини підстав майбутнього позову.
Жодних доказів щодо наявності очевидних ознак протиправності рішення військово-лікарської комісії суду не надано, заявником не зазначено про наявність ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом. При цьому заява про забезпечення позову містить ряд неузгодженостей та недоліків, які не дозволяють встановити, яка саме комісія проводила медичний огляд ОСОБА_1 військово-лікарська комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 чи військово-лікарська комісія ІНФОРМАЦІЯ_4 . При цьому у заяві про забезпечення позову представник заявника вказав відповідачем взагалі Військову частину НОМЕР_1 , рішення якої не буде предметом оскарження.
Щодо негативних наслідків, які можуть настати для заявника, то суд зауважує, що забезпечення мобілізації в Україні є надважливим завданням у воєнний час. У даному випадку мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави. Віднайти такий баланс у разі спору можливо лише за наслідками розгляду справи по суті та прийняття судового рішення.
Варто також відмітити, що зупинення дії чи заборона вчиняти будь-які дії відповідно Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не входить до повноважень адміністративного суду та не може бути реалізовано в рамках розгляду заяви про забезпечення позову, на що вказав Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 15.10.2024 у справі № 500/4997/24.
Сама лише незгода заявника із рішенням суб'єкта владних повноважень та майбутнє звернення до суду з позовом про визнання такого рішення протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
З огляду на наведене суд резюмує, що представником заявника не наведено аргументованих доводів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, виходячи з предмету майбутнього позову.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та наведені позивачем доводи на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову. Доводи заявника щодо наявності підстави для забезпечення позову з огляду на існування ймовірної загрози унеможливлення ефективного захисту для поновлення його порушених прав ґрунтуються на припущеннях та не приймаються судом до уваги.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність передумов для вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись статтями 150-157, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Войнарського Андрія Йосифовича про забезпечення позову, поданої до суду до подання позовної заяви, відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Повний текст ухвали складено та підписано 13 листопада 2024 року.
Суддя Чепенюк О.В.