Справа № 500/5096/24
13 листопада 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до Тернопільської міської ради (далі - відповідач, або рада) у якому просить ухвалити рішення, яким визнати незаконним і скасувати рішення тридцять дев'ятої сесії восьмого скликання Тернопільської міської ради від 06.07.2024 року за №8/39/139 «Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 ».
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що в грудні 2023 року звернувся до Тернопільської міської ради з заявою і необхідними документами з проханням надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0040 га для встановлення земельного сервітуту для влаштування проїзду до будівлі магазину за адресою АДРЕСА_1 . Листом виконавчого комітету міської ради від 08.01.2024 року №315/2024 його повідомлено, що немає законних підстав для задоволення цього клопотання. У подальшому оскаржуваним рішенням ради, яке прийнято на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі №500/1048/24, у задоволенні його заяви відмовлено. Вважає це рішення ради незаконним, оскільки на час його прийняття рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі №500/1048/24 не набрало законної сили.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнає. Заперечуючи проти позову, вказує на відсутність підстав для встановлення земельного сервітуту для облаштування проїзду до належної позивачу на праві власності будівлі магазину, оскільки до цієї будівлі наявний доступ транспорту з трьох сторін, а саме зі сторони вулиці 15 Квітня та зі сторони вулиці Куліша.
Рух справи у суді
Ухвалою суду від 23.08.2024 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.
Копію ухвали про відкриття спрощеного провадження від 23.08.24 відповідач отримав 24.08.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в його електронний кабінет.
Ухвалою суду від 21.10.2024 провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №500/1048/24.
Ухвалою суду від 13.11.2024 провадження у справі поновлено.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
26.12.2023 ОСОБА_1 звернувся до Тернопільської міської ради із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0040 га для обслуговування (будівництва) земельного сервітуту для влаштування проїзду до будівлі магазину, за адресою: АДРЕСА_2 в.
Листом від 08.01.2024 №315/2024 Виконавчий комітет Тернопільської міської ради повідомив позивача про те, що законних підстав для задоволення його клопотання немає.
Також у даному листі зазначено що рішенням Тернопільської міської ради від 13.03.2020 №7/47/163 відмовлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в наданні дозволу на укладення договору земельного сервітуту на земельну ділянку площею 0,0040 га для влаштування проїзду до магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 .
Дані обставини встановлені рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі №500/1048/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2024, а тому в силу частини четвертої статті 78 КАС України доказуванню не підлягають.
Вказаним рішенням суду, яке набрало законної сили 23.10.2024, визнано протиправною бездіяльність Тернопільської міської ради, яка полягає у не належному розгляді заяви ОСОБА_1 від 26.12.2023. Зобов'язано Тернопільську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.12.2023 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0040 га для обслуговування (будівництва) земельного сервітуту для влаштування проїзду до будівлі магазину, за адресою: АДРЕСА_2 в, та прийняти відповідне рішення передбачене ч.3 ст.124-1 Земельного кодексу України (арк. справи 5-10).
Оскаржуваним рішенням Тернопільської міської ради від 07.06.2024 №8/39/139 відмовлено ОСОБА_1 у надані дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0040га для встановлення земельного сервітуту для влаштування проїзду до будівлі магазину за адресою АДРЕСА_1 (арк. справи 13-16).
Не погодившись із вказаним рішенням ради, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Мотивувальна частина
Предметом спору у даній справі є рішення відповідача щодо відмови позивачу у надані дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0040 га для встановлення земельного сервітуту для влаштування проїзду до будівлі магазину за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, в цій справі суд має оцінити оскаржувану відмову через призму верховенства права та критеріїв законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які наведені в частині другій статті 2 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма Основного Закону означає, що діяльність суб'єктів владних повноважень здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом.
Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Правові засади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання адміністративних послуг визначено Законом України «Про адміністративні послуги» від 6 вересня 2012 року № 5203-VI (далі - Закон № 5203-VI).
Відповідно до статті 1 цього Закону адміністративна послуга це результат здійснення владних повноважень суб'єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов'язків такої особи відповідно до закону.
Частинами першою, третьою, четвертою статті 10 Закону № 5203-VI унормовано, що граничний строк надання адміністративної послуги визначається законом. У разі якщо законом не визначено граничний строк надання адміністративної послуги, цей строк не може перевищувати 30 календарних днів з дня подання суб'єктом звернення заяви та документів, необхідних для отримання послуги. У разі надання адміністративної послуги суб'єктом надання адміністративних послуг, який діє на засадах колегіальності, рішення про надання адміністративної послуги або про відмову в її наданні приймається у строк, визначений частиною першою або другою цієї статті, а в разі неможливості прийняття зазначеного рішення у такий строк - на першому засіданні (слуханні) після закінчення цього строку.
Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст. 3 Земельного кодексу України).
Порядок встановлення земельних сервітутів на землях державної, комунальної власності визначено статтею 124-1 Земельного кодексу України.
У відповідності до частини першої статті 124-1 Земельного кодексу України, особа, заінтересована у встановленні земельного сервітуту на землях державної, комунальної власності, звертається з клопотанням у разі, якщо:
а) земельна ділянка не передана у користування або у разі необхідності встановлення земельного сервітуту на землях, не сформованих у земельні ділянки, - до органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності;
б) земельна ділянка перебуває у користуванні - до органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності, або до землекористувача.
У клопотанні має бути зазначена мета встановлення земельного сервітуту.
До клопотання додаються:
а) копії документів, що підтверджують право власності заявника на будівлі, споруди, що розташовані на земельній ділянці (за наявності);
б) письмове погодження землекористувача (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки, яка перебуває у користуванні, за договором з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності), справжність підпису на якому засвідчується нотаріально;
в) проект договору про встановлення земельного сервітуту (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки);
г) графічні матеріали із зазначенням орієнтовного місця розташування та площі земельної ділянки, яку передбачається сформувати з метою встановлення земельного сервітуту (у разі необхідності формування земельної ділянки державної, комунальної власності з метою встановлення земельного сервітуту);
ґ) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, що розробляється без одержання дозволу на її розроблення (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки).
Відповідно до частини третьої статті 124-1 Земельного кодексу України у разі необхідності формування земельної ділянки державної, комунальної власності з метою встановлення земельного сервітуту орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування протягом одного місяця з дня отримання клопотання приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
У рішенні органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має зазначатися вичерпний перелік підстав для такої відмови з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
З аналізу вищенаведеного слідує, що у випадку встановлення земельного сервітуту на несформованій земельній ділянці особа звертається із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою встановлення земельного сервітуту до органу місцевого самоврядування, в якому зазначає мету встановлення земельного сервітуту.
При цьому, за результатами розгляду вказаного клопотання, нормами чинного законодавства чітко визначено обов'язок суб'єкта владний повноважень щодо прийняття рішення про надання відповідного дозволу, або ж прийняття рішення про відмову у наданні такого дозволу із зазначенням вичерпного переліку підстав для такої відмови з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Статтею 144 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до положень статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно із пунктом тридцять четвертим статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Частинами першою-третьою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.
Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення на пленарному засіданні.
Системний аналіз наведених положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що органи місцевого самоврядування повинні діяти відповідно до закріпленої імперативної норми щодо розгляду земельних питань виключно на пленарному засіданні ради. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.
Отже, рішення ради про надання чи відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є результатом надання адміністративної послуги, яка повинна бути надана протягом одного місяця з дня отримання відповідного клопотання, або ж на першому пленарному засіданні ради після закінчення цього строку.
Повертаючись до обставин цієї справи, суд зауважує, що позивач 26.12.2023 звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за наслідками розгляду якої відповідач, як суб'єкт владних повноважень, мав би протягом місяця, або ж на першому пленарному засіданні ради після закінчення цього строку, прийняти відповідне управлінське рішення в силу вищевказаних норм законодавства та незалежно від набрання рішенням суду законної сили.
Матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався до відповідача з проханням зупинити розгляд його заяви про надання дозволу на складання про проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до набрання рішенням суду законної сили.
При цьому, оскаржуване у даній справі рішення ради містить мотивувальну частину з посиланням на фактичні обставини та норми законодавства, якими відповідач керувався приймаючи рішення за результатами розгляду заяви позивача, що відповідає положенням частини третьої статті 8, частини першої статті 71, статті 72 Закону України «Про адміністративну процедуру».
З огляду на зазначене, суд приходить до переконання, що відповідач, здійснюючи розгляд заяви позивача від 26.12.2023 та приймаючи оскаржуване у даній справі рішення до набрання законної сили судовим рішенням у справі №500/1048/24, не порушив прав та законних інтересів позивача.
Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.
Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.
Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.
Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2024 року у справі № 990/29/24.
Враховуючи те, що позивач обґрунтовує позовні вимоги виключно однією підставою, якій судом надана правова оцінка, суд не вважає за необхідне досліджувати наявність/відсутність підстав для встановлення сервітуту на спірну ділянку відповідно до статей 401-406 Цивільного кодексу України та статей 98-100 Земельного кодексу України, оскільки такі не наведені у позовній заяві та можуть бути самостійною підставою звернення до суду з відповідним позовом.
Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій/бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Відтак, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено, позаяк підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду. Порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року у справі №826/5982/18.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позивач, в межах заявленої підстави позову, не довів порушення відповідачем його прав та законних інтересів при прийнятті рішення від 07.06.2024 №8/39/139, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати
Згідно частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат.
Оскільки у цій справі судом відмолено у задоволенні позову повністю, ним не присуджується та не стягується судові витрати на користь будь-якої із сторін.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 13 листопада 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Тернопільська міська рада (місцезнаходження: вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46001, код ЄДРПОУ 34334305).
Головуючий суддя Юзьків М.І.