Україна
Донецький окружний адміністративний суд
11 листопада 2024 року Справа№200/6203/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні (у письмовому провадженні) адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправною бездіяльність командування військової частини та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), в якому просив:
визнати протиправним та скасувати відповідача (по стройовій частині) №191 від 04.04.2022, щодо зняття позивача з усіх видів забезпечення;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення грошове забезпечення з 04.04.2022 по 19.05.2022.
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди позивачу за період перебування в полоні російської федерації з 19.05.2022 по 31.01.2024;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення та додаткову грошову винагороду позивачу за період перебування в полоні російської федерації з 19.05.2022 по 31.01.2024;
визнати протиправним та скасувати Наказ відповідача (з основної діяльності) про результати службового розслідування №1221 від 13.05.2024, в частині невиплати позивачу додаткової винагороди та грошового забезпечення;
Ухвалою суду від 11.09.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 31.01.2024, при проведенні обміну військовополоненими був повернутий з полону. Вказує, що після проходження лікування та реабілітації, не отримавши жодних виплат передбачених чинним законодавством за весь час перебування в полоні та намагаючись розібратись щодо причини невиплати коштів, позивач в усній формі був повідомлений про існування наказу (по стройовій частині) №191 від 04.04.2022, яким, позивачу водія-електрика відділення матеріально-технічного забезпечення взводу забезпечення полігону військової частини НОМЕР_1 , було знято з усіх видів забезпечення та припинено виплати. Станом на 04.09.2024, позивачу у встановленому законом порядку так і не було ознайомлено з даними наказами, що істотним чином вплинуло на можливість захисту власних прав.
Вважає Наказ (по стройовій частині) №191 від 04.04.2022, незаконним та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а отже підлягає скасуванню.
Зазначає, що у відповідача були відсутні правові підстави для призупинення військової служби, припинення всіх видів забезпечення та виведення в розпорядження позивача, як станом на 04.04.2022 так і в будь який період до моменту фактичного звільнення останнього з військової служби, оскільки жодних відомостей до ЄРДР щодо нібито вчинення ним кримінального правопорушення передбаченого ст.ст.407, 408 КК України за весь час проходження служби не було і немає, а отже відповідний наказ є незаконним.
Вказує, що загально відомим фактом є те, що з 20-х чисел лютого 2022 року, місто Маріуполь Донецької області потрапив в облогу окупаційних військ російської федерації, внаслідок чого місто було окуповано, велика частина військовослужбовців Збройних Сил України, Національної Гвардії України та інших підрозділів загинули або потрапили через відсутність належного забезпечення, координації дій з боку військового командування країни. Як зазначено в поясненнях позивача та ОСОБА_2 15.03.2022 при виконанні наказу командира останні разом з військовослужбовцями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 потрапили на засідку окупаційних військ на БТР та в значно переважаючій кількості, прийнявши нерівний бій вони були змушені відступити та в подальшому прийняти заходи для збереження власного життя та здоров'я з метою подальшого проходження військової служби. Враховуючи окупацію міста, неможливість повернення до місця тимчасової дислокації частини, відсутністю комунікації з командуванням частини, позивач разом з іншими військовослужбовцям вчинив дії щодо збереження життя та здоров'я та вчинили спробу самостійного виходу з оточення. Таким чином, позивачем та іншими військовослужбовцями було вчинено дії в стані крайньої необхідності.
Вважає, що має право на виплату грошового забезпечення, яке припинено та має право, як особа яка знаходилась у полоні на додаткову грошову винагороду відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168.
25.09.2024 до суду надійшов відзив, в якому відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає своє рішення правомірним з огляду на те, що умовами виплати додаткової винагороди військовослужбовцю, який захоплений в полон, є відсутність доказів добровільної здачі в полон та відсутність факту самовільного залишення військової частини, місця служби (дезертирства).
Вказує, що з матеріалів службового розслідування встановлено, що позивач з 15.03.2022 не вийшов з окупованої території у визначені райони дислокації військової частини НОМЕР_1 та був відсутній за місцем служби. Вказує, що дії військової частини НОМЕР_1 щодо призупинення виплати грошового забезпечення відповідають приписам Порядку №260.
Вказує, що доводи позивача щодо того, що він був захоплений в полон під час виконання ним обов'язків військової служби (готувався виїжджати до місця служби) не слід брати до уваги, оскільки не є тими правовими підставами, які чітко визначені постановою №168 та розширеному тлумаченню не підлягають. Таким чином вважає, що позовні вимоги в частині зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення з 04.04.2022 по 19.05.2022, за період перебування в полоні російської федерації з 19.05.2022 по 31.01.2024, а також визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) про результати службового розслідування від 13.05.2024 №1221, в частині невиплати позивачу додаткової винагороди та грошового забезпечення не підлягають задоволенню.
У відповіді на відзив представник позивача вказав, що відсутні кримінальні провадження відносно позивача, за фактом вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого ст.407,408 КК України, а отже відсутні підстави для припинення всіх видів забезпечення.
Вказує, що наявність ідентичних показань дає ґрунтовні підстави вважати, що службове розслідування не було своєчасним, об'єктивним, повним та всебічним. З огляду на зазначене, вважає, що службове розслідування було упередженим та несправедливим щодо Позивача, та призвело до порушення прав останнього. Зазначає, що згідно відзиву на позовну заяву відповідачем зазначається наступне: «з матеріалів службового розслідування встановлено, що позивач з 15.03.2022 не вийшов з окупованої території у визначені райони дислокації військової частини НОМЕР_1 та був відсутній за місцем служби». Вважає, що дане твердження, як і всі матеріали службових розслідувань не відповідають дійсності та жодним чином не доводять вчинення позивачем будь-яких протиправних дій. В матеріалах службових розслідувань відсутні будь-які накази, повідомлення, директиви щодо порядку дій військовослужбовців, в тому числі і позивача, які внаслідок відсутності адекватного командування потрапили в облогу та були змушені приймати самостійні рішення щодо механізму виходу з окупації та повернення на службу.
Враховуючи відсутність дійсно доведеного факту самовільного залишення військової частини, відсутність факту добровільної здачі в полон у командування були відсутні будь-які правові підстави щодо ненанрахування на невиплати грошового забезпечення на додаткової винагороди позивачу. Вказує, що позивач був захоплений в полон та перебував у полоні і був повернутий з полону саме через свою приналежність до військовослужбовців Збройних Сил України, що підтверджується відповідними документами, а саме: довідкою Державного Підприємства «Український Національний Центр Розбудови Миру» №09-07/1369 від 06.02.2024, зазначається що в ході збройної агресії російської федерації проти України, солдат в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував у полоні держави-агресора та був звільнений 31.01.2024 та Довідки Служби Безпеки України №33/7-Н-381д від 08.02.2024, солдат ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно в період з 19.05.2022 по 31.01.2024 перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України.
Вказує, що позивач, як військовослужбовець Збройних Сил України, що потрапив в полон саме через окупацію частини території України, належність до особового складу Збройних Сил України, бездіяльність командування Збройних Сил України щодо належної організації евакуації особового складу з оточеної території, має всі законні права та підстави для отримання належного грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди за час перебування в полоні.
У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача вказав, що за фактом виявлення самовільного залишення частини, на підставі повідомлення старшого в постійному пункті дислокації вх.№4126 від 04.04.2022, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.04.2022 №191 позивач, вважається таким, що вчинив дезертирство та зняти з усіх видів забезпечення, а також припинити виплати з 15.03.2022. Вказує, що спірним наказом встановлено факт дезертирства позивачем і він є розпорядчим документом, для внесення відповідних відомостей про військову службу військовослужбовця до його облікових документів. Питання про призупинення військової служби позивача спірним наказом не вирішувалось.
Вказує, що спірний наказ не породжує для позивача негативних наслідків, а лише констатує факт дезертирства, а зняття з усіх видів забезпечення передбачено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства Оборони України від 07.06.2018 № 260.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з 15.04.2020 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія електрика. (Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №152 від 15.04.2020).
Згідно з повідомленням від 06.02.2024 №09-07/1369 Державного підприємства “Український Національний Центр Розбудови Миру», позивач в ході збройної агресії Російської Федерації проти України перебував у полоні та був звільнений 31.01.2024.
У наказі наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №191 від 04.04.2022, зазначено вважати позивача таким, що вчинив дезертирство, зняти з усіх видів забезпечення та припинити виплати з 15.03.2022.
Підстава: повідомлення старшого в постійному пункті дислокації вх. №4126 від 04.04.2022, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 04.04.2022.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №271 від 14.05.2022 наказом позивач вважається таким, що вчинив дезертирство в зоні збройного конфлікту, при здійснені ним заходів із забезпеченням національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванням збройної агресії російської федерації в Донецькій області, при захисті Батьківщини під час воєнного стану, зарахувати в розпорядження командира військової частини з 14.05.2022.
Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 14.05.2022 №87-PC.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) N40 від 08.02.2024 позивача, який перебував в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 вважати таким, що в ході збройної агресії російської федерації проти України перебував у полоні та був звільнений 31.01.2024 та з 31.01.2024 перебуває на реабілітації у Медичному центрі "Нові Санжари" Національної гвардії України.
Підстава: рапорт підполковника ОСОБА_5 №5359 від 08.02.2024, довідка Державного підприємства "Український національний центр розбудови миру" від 06.02.2024 No09-07/1369.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19.02.2024 №528 було призначено службове розслідування з метою встановлення причин та умов що сприяли самовільному залишенню військової частини позивачем. Службове розслідування призначено відповідно до вимог ст.85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони від 21.11.2017 №608 та на підставі рапорту заступника командира з морально - психологічного забезпечення начальника відділення з морально - психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 від 17.02.2024 вх. №6822.
За наслідками проведення службового розслідування було складено акт службового розслідування від 28.03.2024, в якому заначено наступне.
З рапорту заступника командира з морально - психологічного забезпечення начальника відділення з морально - психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 від 17.02.2024 вх. №6822 та підставі письмових пояснень військовослужбовців, які були звільнені з полону (старшого сержанта ОСОБА_6 , штаб - сержанта ОСОБА_7 , солдата ОСОБА_8 ), стало відомо, що Позивач на початку повномаштабного вторгнення країни - агрессора на територію України самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 .
Згідно з письмовими поясненнями позивача, він по команді поїхав до міста Маріуполь. Позивач ніс службу в Маріупольській загальноосвітні школі №20, де знаходився пункт тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 . Згодом підрозділ позивача було передислоковано на завод ім. Ілліча в м. Маріуполь.
На заводі ім. Ілліча позивач виконував завдання з доставки дизельного пального. Побачивши бронетранспортер та піхоту військ РФ позивач вирішив відступити в укриття та переховувався. Зв'язку не було, з командиром зв'язатись не було можливості. Позивач самостійно прийняв рішення перевдягнутись в цивільний одяг, спробувати залишити м. Маріуполь. Проїхавши блок пост незаконних збройних формувань позивач переїхав в м. Бердянськ Донецької області де переховувався на своїй квартирі а згодом був затриманий спецназом військ РФ.
Згідно з письмовими поясненнями сержанта із матеріального забезпечення полігону військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_6 , начальника директриси вогневого містечка полігону військової частини НОМЕР_1 штаб - сержанта ОСОБА_7 , начальника вогневого містечка полігону військової частини НОМЕР_1 майстра - сержанта ОСОБА_9 , оператора електрика військового стрільбища полігону військової частини сержанта ОСОБА_10 , старшого електрика-оператора військового стрільбища полігону військової частини молодшого сержанта ОСОБА_11 стало відомо, що 15.03.2022 позивач залишив тимчасове розташування особового складу військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 на заводі ім. Ілліча зі зброєю.
Враховуючи викладене, слід дійти висновку, що позивач самостійно прийняв рішення залишити тимчасове місце розташування військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 .
В акті зазначено, що зв'язок правопорушення з виконанням обов'язків військової служби наявний та виявляється у недисциплінованості, недбалому ставленні до своїх обов'язків, як військовослужбовця ЗСУ.
За наслідками проведення службового розслідування запропоновано наступне (п.10 акту).
10.2 За особисту недисциплінованість, неналежне виконання службових обов'язків, порушення вимог ст. 4,11,14,16,127,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, вимог Кримінального кодексу України, а саме : ч.4 ст.408 КК України та на підставі п. «г» ст.48. ст.55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України позивача після повернення до військової частини притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення: «попередження про неповну службову відповідність».
10.3 Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 :
10.3.1. З 15.03.2022 припинити виплати позивачу згідно наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про порядок виплат грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
10.3.2. Внести до книги обліку нестач відповідача загальну суму переплати грошового забезпечення позивача за березень 2022 року у розмірі 19354,84 грн.
10.3.3. Внести до книги обліку грошових стягнень і нарахувань відповідача загальну суму переплати грошового забезпечення позивача за березень 2022 року у розмірі 19354,84 грн. та облікувати за позивачем.
10.3.4. Утримати з позивача загальну суму переплати за березень 2022 року у розмірі 19354,84 грн.
Згідно з наказом відповідача від 31.03.2024 №777 «Про результати службового розслідування» наказано:
2. За особисту недисциплінованість, неналежне виконання службових обов'язків, порушення вимог ст. 4,11,14,16,127,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, вимог Кримінального кодексу України, а саме : ч.4 ст.408 КК України та на підставі п. «г» ст.48. ст.55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України позивача після повернення до військової частини притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення: «попередження про неповну службову відповідність».
3. Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 :
3.1. З 15.03.2022 припинити виплати позивачу згідно наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про порядок виплат грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
3.2. Внести до книги обліку нестач відповідача загальну суму переплати грошового забезпечення позивача за березень 2022 року у розмірі 19354,84 грн.
3.3. Внести до книги обліку грошових стягнень і нарахувань відповідача загальну суму переплати грошового забезпечення позивача за березень 2022 року у розмірі 19354,84 грн. та облікувати за позивачем.
3.4. Утримати з позивача загальну суму переплати за березень 2022 року у розмірі 19354,84 грн.
4. Начальнику полігону військової частини НОМЕР_1 , завірені належним чином копії матеріалів службового розслідування та повідомлення про вчинення кримінального правопорушення щодо солдата ОСОБА_1 направити до Територіального управління Державного бюро розслідування розташованого у м. Краматорськ та ІНФОРМАЦІЯ_2 , для прийняття правового рішення.
В матеріалах службового розслідування наявне повідомлення відповідача про вчинення кримінального правопорушення у порядку ст.214 КПК України від 28.03.2024 №0989/3/3781 адресоване Директору ТУ ДБР у м. Краматорськ та до відома Начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За фактом звільнення з полону позивача відповідачем на підставі наказу №397 від 13.02.2024, було проведено службове розслідування за результатам якого складено Акт службового розслідування (затверджений 11.05.2024).
У п.10 Акту, за наслідками проведеного розслідування пропоновано наступне.
10.1. Службове розслідування за фактом повернення з полону водія-електрика відділення матеріально-технічного забезпечення взводу забезпечення полігону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , вважати завершеним.
10.2. Вважати водія-електрика відділення матеріально-технічного забезпечення взводу забезпечення полігону військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_1 , таким що самовільно залишив місце служби з 15.03.2022 по 18.05.2022, та в його діях, вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України. За даним наказом командира військової частини НОМЕР_1 призначено службове розслідування від 13.02.2024 № 397, результати якого будуть передані до Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Краматорськ Донецької області для прийняття правового рішення по суті.
10.3. Під час службового розслідування було встановлено факт переплати грошового забезпечення та додаткової винагороди за березень 2022 у розмірі 19354,84 грн. солдату ОСОБА_1 .. Згідно наказу №777 від 31.03.2024 про завершення службового розслідування за особисту недисциплінованість, неналежне виконання службових обов'язків, порушення вимог ст. 4, 11, 14, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, вимог Кримінального кодексу України, а саме: ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України та на підставі п. “г» ст. 48, ст. 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдата ОСОБА_1 після повернення до військової частини НОМЕР_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення: «попередження про неповну службову відповідність».
10.4. Вважати водія-електрика відділення матеріально-технічного забезпечення взводу забезпечення полігону військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_1 таким, що перебував в полоні з 19.05.2022 по 31.01.2024, але заходів щодо проведення відповідних виплат не здійснювати, до прийняття законного рішення в рамках кримінального правопорушення.
10.5. Начальнику фінансово-економічної служби-головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 врахувати факт переплати грошового забезпечення та додаткової винагороди за березень 2022 у розмірі 19354,84 грн. солдату ОСОБА_1 у зв'язку з ознаками кримінального правопорушення передбаченого з ч 5 ст 407, ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України. Внести в книгу нестач загальну суму переплати 19354 гривні 84 копійки.
Внести в книгу нарахувань та стягнень суму переплати грошового забезпечення та додаткової винагороди у розмірі 19354 гривні 84 копійки, облікувати за солдатом ОСОБА_1 та утримувати 20% від грошового забезпечення до повного погашення.
Врахувати факт визволення з полону водія-електрика відділення матеріально-технічного забезпечення взводу забезпечення полігону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 при нарахуванні грошового забезпечення.
10.6. Начальнику полігону військової частини НОМЕР_1 , підготувати пакет документів для виготовлення солдату ОСОБА_1 військового квитка замість втраченого.
10.7. Начальнику медичної служби військової частини НОМЕР_1 , надати солдату ОСОБА_1 довідку про обставини травми, (поранення, контузії, каліцтва) передбачену додатком 5 “Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» затверджене наказом Міністерстві оборони України 14.08.2008 за № 402, зареєстроване у Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800.
За результатами службового розслідування відповідачем було прийнято наказ (по стройовій частині) від 13.05.2024 №1221, в якому зазначено наступне.
В ході службового розслідування встановлено, що на початку повномасштабного вторгнення держави-агресора на територію України 24.02.2022 позивач за наказом начальника полігону військової частини НОМЕР_1 , виїхав з особовим складом полігону на оборону до пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 .
Спираючись на письмові пояснення військовослужбовців, старшого сержанта ОСОБА_6 , прапорщика ОСОБА_7 , стало відомо, що 15.03.2022 колишній водій-електрик відділення матеріально-технічного забезпечення взводу забезпечення полігону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 під час початку повномасштабного вторгнення країни-агресора на територію України самовільно залишив пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 на заводі ім. Ілліча зі зброєю. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №528 від 19.02.2024 було призначене службове розслідування з метою встановлення причин та умов що сприяли самовільному залишенню військової частини НОМЕР_1 колишнім водієм-електриком відділення матеріально-технічного забезпечення взводу забезпечення полігону військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 ..
З письмових пояснень позивача та старшого солдата ОСОБА_2 , які перебувають у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , стало відомо, що 24.02.2022 військовослужбовці полігону військової частини НОМЕР_1 перемістились у АДРЕСА_1 у підпорядкування військової частини НОМЕР_3 . Вранці 25.02.2022 вони переїхали до загальноосвітньої школи № НОМЕР_4 АДРЕСА_1 , де заступили на бойове чергування. 15.03.2022 після того як загальноосвітня школа опинилася під ворожим авіаційним обстрілом, в той день був наказ вивезти машини із заводу ім. Ілліча щоб не було скупчення та не демаскувати позиції. Він зі старшим солдатом ОСОБА_2 , молодшим сержантом ОСОБА_3 та солдатом ОСОБА_4 вивозили автомобілі з території заводу ім. Ілліча. Повертаючись до розташування підрозділу, який базувався на заводі ім. ОСОБА_12 вони потрапили в засідку російських військових, які їхали на БТР. Почалась стрілянина. Відступивши в укриття через деякий час вони повернулися до солдата ОСОБА_4 додому. Переховуючись три доби у солдата ОСОБА_4 , вони прийняли рішення переодягнутися в цивільний одяг. Форму, автомати, військові квитки та магазини скинули до ями, яку викопали в солдата ОСОБА_4 вдома на городі. Зброя, майно та особисті документи знаходяться на тимчасово окупованій території доступ до якої обмежений.
18.03.2022 приїхав батько дружини солдата ОСОБА_4 та повідомив, що дорога до заводу ім. Ілліча контролюється російськими військовими. Також повідомив, що є виїзд з м. Маріуполь Донецької області на підконтрольну території України. Зв'язку з командиром не було. Було прийнято рішення виїжджати з міста з метою подальшого повернення до розташування військової частини НОМЕР_1 .
19.03.2022 позивач, молодший сержант ОСОБА_3 , солдат ОСОБА_4 та старший солдат ОСОБА_2 автомобілем почали виїжджати в сторону Бердянська Запорізької області. Доїхавши до околиці м. Маріуполь вони натрапили на блокпост, встановлений російськими військовими. На блокпосту в них перевірили документи, старшого солдата ОСОБА_2 зняли з машини, у нього не було документів, сказали що з'ясують його дані та відпустять, а інших пропустили через блокпост у напрямку м. Бердянськ Запорізької області. Вони приїхали в с. Новопетрівку Запорізької області до молодшого сержанта ОСОБА_3 , пересиділи у нього два дні, потім позивач поїхав до м. Бердянськ Запорізької області і переховувався на квартирі яку нещодавно купив. Він шукав як виїхати на територію України. Перевізники вже не бралися перевозити людей, тому що на блокпостах вимагали військові квитки і проводили фільтрацію. Переховуючись в себе на квартирі 19.05.2022, зі слів солдата ОСОБА_1 , він був затриманий спецназом військ російської федерації. Після затримання, позивача тримали в слідчому ізоляторі, а потім перевезли до Бердянської колонії № НОМЕР_5 , де він знаходився 1 рік. Потім позивача 15.07.2023 перевезли до м. Горлівка Донецької області, до колонії №4, де він перебував до обміну.
Згідно довідки №142 позивач, перебував на лікуванні у медичному центрі Нові Санжари Національної гвардії України з 31.01.2024 по 29.02.2024.
Враховуючи вищевикладене, з 15.03.2022 по 18.05.2022 колишній водій-електрик відділення матеріально-технічного забезпечення взводу забезпечення полігону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 самовільно залишив пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , після чого 19.05.2022 потрапив у полон, де перебував до 31.01.2024.
З метою недопущення подібних випадків у подальшому, наказано:
2. Вважати водія-електрика відділення матеріально-технічного забезпечення взводу забезпечення полігону військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_1 , таким шо самовільно залишив місце служби з 15.03.2022 по 18.05.2022, та в його діях, вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України. За даним наказом командира військової частини НОМЕР_1 призначено службове розслідування від 13.02.2024 № 397, результати якого будуть передані до Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Краматорськ Донецької області для прийняття правового рішення по суті.
3. Під час службового розслідування було встановлено факт переплати грошового забезпечення та додаткової винагороди за березень 2022 у розмірі 19354 гривні 84 копійки (дев'ятнадцять тисяч триста п'ятдесят чотири гривні вісімдесят чотири копійки) солдату ОСОБА_1 . Згідно наказу №777 від 31.03.2024 про завершення службового розслідування за особисту недисциплінованість, неналежне виконання службових обов'язків, порушення вимог ст 4, 11, 14, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, вимог Кримінального кодексу України, а саме: ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України та на підставі п. “г» ст. 48, ст. 55 Дисциплінарного статуту' Збройних Сил України солдата ОСОБА_1 після повернення до військової частини НОМЕР_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення: «попередження про неповну службову відповідність»
4. Вважати водія-електрика відділення матеріально-технічного забезпечення взводу забезпечення полігону військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_1 таким, шо перебував в полоні з 19.05.2022 по 31.01.2024, але заходів щодо проведення відповідних виплат не здійснювати, до прийняття законного рішення в рамках кримінального правопорушення.
5. Начальнику фінансово-економічної служби-головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 врахувати факт переплати грошового забезпечення та додаткової винагороди за березень 2022 у розмірі 19354 гривні 84 копійки солдату ОСОБА_1 у зв'язку з ознаками кримінального правопорушення передбаченого з ч 5 ст 407, ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України. Внести в книгу нестач загальну суму переплати 19354 грн. 84 коп. Внести в книгу нарахувань та стягнень суму переплати грошового забезпечення та додаткової винагороди у розмірі 19354 грн. 84 коп., облікувати та солдатом ОСОБА_1 та утримувати 20% віл грошового забезпечення до повного погашення.
Врахувати факт визволення з полону водія-електрика відділення матеріально-технічного забезпечення взводу забезпечення полігону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 при нарахуванні грошовою забезпечення.
6. Начальнику полігону військової частини НОМЕР_1 , підготувати пакет документів для виготовлення солдату ОСОБА_1 військового квитка замість втраченого.
7. Начальнику медичної служби військової частини НОМЕР_1 , надати солдату ОСОБА_1 довідку про обставини травми, (поранення, контузії, каліцтва) передбачену додатком 5 “Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» затверджене наказом Міністерстві оборони України 14.08.2008 за № 402, зареєстроване у Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800.
Згідно з витягом з наказу відповідача від 26.05.2024 №148 позивача вважати таким, що перебував в самовільному залишенні частини в період з 15.03.2022 по 18.05.2022.
Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про результати службового розслідування» від 13.05.№1221.
Наказом відповідача від 03.06.2024 позивача звільнено з військової служби.
Наказом відповідача від 12.06.2024 №165 позивача виключено зі списків особового складу частини та зняти з усіх видів забезпечення.
З довідки СБУ від 08.02.2024 №33/7-71/381д вбачається, що позивач дійсно в період з 19.05.2022 по 31.01.2024 перебуває в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України.
Зі змісту листа №13-07-21187/24-кр від 09.08.2024 ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську вбачається, що розглянуто адвокатський запит щодо надання інформації про внесення відомостей до ЄРДР відносно військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Повідомлено, що станом на 08.08.2024 в провадженні слідчих Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську відсутні кримінальні провадження відносно військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 ..
Згідно з довідкою відповідача від 18.02.2024 №0989/10/620 про нарахований позивачу дохід за період служби з 01.01.2022 по 31.12.2023, вбачається, що з березня 2022 (окрім винагороди відповідно до ПКМУ від 28.02.2022 №168 - 19354,84 грн) по грудень 2023 грошове забезпечення позивачу не нараховувалось та не виплачувалось.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закон № 2232-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до ч.4 ст.85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до п.«г» ч.2, п.«г» ч.3, п.п.«д» п.1, п.п.«в» п.2 ч.4, п.п.«е» п.1 і 2, п.п. «в» п.3 ч.5 та п.п.«е» п.1, п.п. «д» п.2, п.п.«в» п.3 ч.6 ст.26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.
Військовослужбовці, яким призначено кримінальне покарання у вигляді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених ст.47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до п.п. «ґ» п.1 ч.4, п.п.«д» п.1 та 2 ч.5 та п.п.«д» п.1, п.п. «ґ» п. 2 ч.6 ст. 26 цього Закону.
Для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до п. 1, 2, 3 ч.1 ст.284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.
Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби.
Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджено Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі Положення).
Відповідно до п.144-1 Положення, для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до ч.4 ст.85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Відповідно до ст.144-2 Положення військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України.
Згідно з п.144-4 Положення, у разі прибуття до місця служби військовослужбовця, військову службу якого призупинено, командир (начальник) військової частини з'ясовує підстави його відсутності і негайно інформує про це орган досудового розслідування та орган управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням. Командування військової частини або орган управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України здійснює супроводження військовослужбовця до органу досудового розслідування.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб, правил внутрішнього порядку у військовій частині визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджено Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІV (далі Статут).
Відповідно до ст.26 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Ст.83 Статуту визначено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (ст.84 Статуту).
Відповідно до ч.1 ст.85 Статуту, службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування (ч.4 ст.85 Статуту).
За ст.86 Статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів) визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 13.12.2017 за №1503/31371 (надалі - Порядок № 608).
Пунктом 1 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування може призначатися у разі:
невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;
невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;
неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;
дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;
втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;
порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;
недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;
внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;
повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;
скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.
Відповідно до п.2 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування не призначається:
у разі надходження анонімних повідомлень, заяв, скарг, за винятком випадків, визначених в абзаці тринадцятому пункту 1 цього розділу;
якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.
Службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння) ( п.3 розділу ІІ Порядку № 608)
Відповідно до абз.1 п.1 Розділу III Порядку рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
На підставі п.1-4 розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування. В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення. У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
За результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу (пункт 2 розділу VI Порядку).
Отже, враховуючи наведені вище положення, слідує висновок:
- військова служба для військовослужбовців, які самовільно залишають військову частину або місце служби, дезертирують із Збройних Сил України або добровільно здаються в полон, призупиняється з дня, коли відомості про самовільне залишення військової частини, дезертирство або здачу в полон внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Це стає можливим на підставі заяви та повідомлення командира (начальника) військової частини про скоєння кримінального правопорушення військовослужбовцем;
- військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад і вважаються особами, які не виконують обов'язків військової служби. У цей період контракт про проходження військової служби, а також виплати та забезпечення (грошове, продовольче, речове тощо) для таких військовослужбовців призупиняються;
- час призупинення військової служби не зараховується до строку військової служби, виплати у військовому званні та до виплати років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії;
- військовослужбовці, військову службу яких призупинено, не мають права на пільги та соціальні гарантії, які передбачені законодавством для військовослужбовців.
- з метою встановлення вини військовослужбовця, причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення може призначатися службове розслідування.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування відповідача (по стройовій частині) №191 від 04.04.2022, щодо зняття позивача з усіх видів забезпечення, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №191 від 04.04.2022, зазначено вважати позивача таким, що вчинив дезертирство, зняти з усіх видів забезпечення та припинити виплати з 15.03.2022.
Підстава: повідомлення старшого в постійному пункті дислокації вх. №4126 від 04.04.2022, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 04.04.2022.
Зі змісту листа ТУ ДБР розташованого у м. Краматорську №13-07-21187/24-кр від 09.08.2024, вбачається, що станом на 08.08.2024 в провадженні слідчих Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську відсутні кримінальні провадження відносно позивача.
Відповідно до ст.408 Кримінального кодексу України, дезертирством є самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез'явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу.
Тобто є кримінальним правопорушеням.
Відповідно до ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Відповідно до ст.124 Конституції України, Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються
Таким чином, без правових на те підстав визнав позивача у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ст.408 КК України, тим самим привласнив функції судів на себе, що є неприпустимим.
Згідно п.15 Розділу І Наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі Порядок №260), грошове забезпечення не виплачується: за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати; якщо виплачуються академічні стипендії; за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки; за час тимчасового виконання обов'язків понад два місяці за новими посадами у зв'язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату); за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом; за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби.
Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Суд не приймає довід відповідача, що не породжує для позивача негативних наслідків, а лише констатує факт дезертирства, а зняття з усіх видів забезпечення передбачено Порядком № 260.
Оскільки факт дезертирства не може бути встановлений наказом відповідача, відповідно й наслідків передбачених п.15 Розділу І Порядком № 260 зняття з усіх видів забезпечення він не може мати, дана норма передбачає призупинення виплати грошового забезпечення у разі самовільного залишення військової частини або місця служби.
Відповідачем суду не надано жодних доказів про проведення відповідачем службового розслідування з цього приводу або будь яких інших доказів. Всі дії щодо встановлення причин та умов, що сприяли залишенню військової частини позивачем були проведені у березні 2024 року.
Таким чином, суд дійшов висновку, що наказ відповідача в частині що стосується позивача від 04.04.2022 №191 прийнято не в спосіб та порядок визначений законодавством, підлягає скасуванню та відповідно позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування Наказу відповідача (з основної діяльності) про результати службового розслідування №1221 від 13.05.2024, в частині невиплати позивачу додаткової винагороди та грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
За фактом звільнення з полону позивача відповідачем на підставі наказу №397 від 13.02.2024, було проведено службове розслідування за результатам якого складено Акт службового розслідування (затверджений 11.05.2024).
Спірний наказ було прийнято за результатами службового розслідування.
У п. 2 резолютивної частини наказу вказано, вважати позивача, таким шо самовільно залишив місце служби з 15.03.2022 по 18.05.2022, та в його діях, вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України. За даним наказом командира військової частини НОМЕР_1 призначено службове розслідування від 13.02.2024 № 397, результати якого будуть передані до Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Краматорськ Донецької області для прийняття правового рішення по суті.
У п 3. резолютивної частини наказу вказано, що під час службового розслідування було встановлено факт переплати грошового забезпечення та додаткової винагороди за березень 2022 у розмірі 19354,84 грн. позивачу. Згідно наказу №777 від 31.03.2024 про завершення службового розслідування за особисту недисциплінованість, неналежне виконання службових обов'язків, порушення вимог ст 4, 11, 14, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, вимог Кримінального кодексу України, а саме: ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України та на підставі п. “г» ст. 48, ст. 55 Дисциплінарного статуту' Збройних Сил України солдата ОСОБА_1 після повернення до військової частини НОМЕР_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення: «попередження про неповну службову відповідність»
4. Вважати позивача таким, шо перебував в полоні з 19.05.2022 по 31.01.2024, але заходів щодо проведення відповідних виплат не здійснювати, до прийняття законного рішення в рамках кримінального правопорушення.
5. Начальнику фінансово-економічної служби-головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 врахувати факт переплати грошового забезпечення та додаткової винагороди за березень 2022 у розмірі 19354 гривні 84 копійки солдату ОСОБА_1 у зв'язку з ознаками кримінального правопорушення передбаченого з ч 5 ст 407, ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України. Внести в книгу нестач загальну суму переплати 19354 грн. 84 коп. Внести в книгу нарахувань та стягнень суму переплати грошового забезпечення та додаткової винагороди у розмірі 19354 грн. 84 коп., облікувати та солдатом ОСОБА_1 та утримувати 20% віл грошового забезпечення до повного погашення.
Врахувати факт визволення з полону позивача при нарахуванні грошовою забезпечення.
Судом встановлено, наказом відповідача від 19.02.2024 №528 було призначено службове розслідування з метою встановлення причин та умов що сприяли самовільному залишенню військової частини позивачем. За результатами службового розслідування відповідачем було прийнято наказ від 31.03.2024 №777 «Про результати службового розслідування» у п. 4. резолютивної частини якого наказано начальнику полігону військової частини НОМЕР_1 , завірені належним чином копії матеріалів службового розслідування та повідомлення про вчинення кримінального правопорушення щодо позивача направити до Територіального управління Державного бюро розслідування розташованого у м. Краматорськ та ІНФОРМАЦІЯ_2 , для прийняття правового рішення.
В матеріалах службового розслідування наявне повідомлення відповідача про вчинення кримінального правопорушення у порядку ст.214 КПК України від 28.03.2024 №0989/3/3781 адресоване Директору ТУ ДБР у м. Краматорськ та до відома Начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У п.4 спірного наказу вказано вважати позивача таким, шо перебував в полоні з 19.05.2022 по 31.01.2024, але заходів щодо проведення відповідних виплат не здійснювати, до прийняття законного рішення в рамках кримінального правопорушення.
Докази внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення суду не надані.
Позивач зазначає, про необгрунтованість наведених висновків в акті службового розслідування, упереджене ставлення уповноважених осіб до Позивача та необ'єктивність результатів службового розслідування.
Позивач зазначає, що не враховані пояснення безпосередніх учасників подій які трапились в період з 15.03.2022 по 18.05.2024, а саме Позивача та ОСОБА_2 , але як вбачається з акту службового розслідування, пояснення позивача та ОСОБА_2 були досліджені під час проведення службового розслідування про що зазначено в акті.
Звертає увагу, що особи, які були допитані при проведенні службового розслідування, а саме прапорщик ОСОБА_7 та старший сержант ОСОБА_6 , взагалі не приймали участі в виконанні наказу на переміщення автомобільної техніки в місті Маріуполі, а отже не можуть мати жодної об'єктивної та достовірної інформації щодо подій які мали місце починаючи з 15.03.2022, а повідомлення про факт нібито самовільного залишення військової частини є таким що не відповідає дійсності. Вищезазначені факти свідчать про невиконання відповідальними особами своїх прямих обов'язків при проведенні службового розслідування, а також упереджене ставлення до Позивача та зумисне викривлення фактів з метою притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності.
Вказує про необгрунтованість наведених висновків, упереджене ставлення уповноважених осіб до Позивача та необ'єктивність результатів службового розслідування, що знову ж таки свідчить про невиконання уповноваженими особами своїх посадових обов'язків, всупереч ст. 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України
З цього приводу суд зазначає, що в спірному наказі вказано вважати позивача, таким що самовільно залишив місце служби з 15.03.2022 по 18.05.2022, та в його діях, вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України. Вважати позивача таким, що перебував в полоні з 19.05.2022 по 31.01.2024, але заходів щодо проведення відповідних виплат не здійснювати, до прийняття законного рішення в рамках кримінального правопорушення.
Таким чином, на час розгляду справи питання щодо виплат фактично не вирішено.
Позивач просить визнати протиправним та скасувати Наказ відповідача від 13.05.2024, в частині невиплати позивачу додаткової винагороди та грошового забезпечення. Однак, не виплата грошового забезпечення є наслідком того, що було встановлено вході службового розслідування, а вирішення питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діях позивача передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України не здійснюється в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування Наказу відповідача (з основної діяльності) про результати службового розслідування №1221 від 13.05.2024, в частині невиплати позивачу грошового забезпечення не підлягають задоволенню, оскільки заявлені передчасно.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення грошове забезпечення з 04.04.2022 по 19.05.2022.
Припинення виплат з 15.03.2022 позивачу згідно наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про порядок виплат грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» було наказом від 31.03.2024 №777 «Про результати службового розслідування», правомірність якого позивачем не оскаржується.
Відповідно в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо вимог про визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди позивачу за період перебування в полоні російської федерації з 19.05.2022 по 31.01.2024 та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення та додаткову грошову винагороду позивачу за період перебування в полоні російської федерації з 19.05.2022 по 31.01.2024, вже було досліджено вище та не підлягає задоволенню оскільки остаточно питання щодо виплати позивачу грошового забезпечення ще не вирішено.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Надаючи оцінку всім доводам сторін, суд також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі “Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що “…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу не вирішується, оскільки повний розрахунок понесених позивачем витрат, як зазначено в позовній заяві, буде надано відповідно до вимог ч. 7 ст. 139 КАС України протягом п'яти діб з дня проголошення рішення суду.
Тому, питання про розподіл вказаних судових витрат може бути вирішено шляхом ухвалення додаткового рішення після надання позивачем доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат в порядку та строки передбачені ст. ст. 139, 143, 252 КАС України.
Відповідно до положень ст.139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач, є звільненим від сплати судового збору на підставі п.п.8 п.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір».
Керуючись ст. 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд:
Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (адреса АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправною бездіяльність командування військової частини та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати п.8 наказу Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №191 від 04.04.2022, щодо визнання ОСОБА_1 таким, що вчинив дезертирство та зняття з 15.03.2022 з усіх видів забезпечення.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення складено 11.11.2024.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Шинкарьова