05 листопада 2024 року
м. Черкаси
Справа № 712/9328/21
Провадження № 22-ц/821/1637/24
категорія: 305010900
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,
секретаря - Ярошенка Б. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Геращенко Людмили Герасимівни на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у складі: головуючого судді Токової С. Є.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги мотивув тим, що 29.03.2021 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої був пошкоджений його автомобіль Volkswagen Touareg реєстраційний номер НОМЕР_1 , чим йому заподіяно матеріальну та моральну шкоду.
Зазначав, що постановою Соснівського районного суду міста Черкаси від 22.06.2021 ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи № 47 від 24.06.2021, розмір матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП його автомобілю, складає 575114 грн.
Зазначав, що також ним були понесені витрати на транспортування автомобіля, на проведення розукомплектування для експертного дослідження, оплачено автотоварознавче дослідження та витрати на послуги адвоката.
Вказував, що страхового відшкодування не отримував.
Також йому було завдано моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з пошкодження його майна. Протягом тривалого часу він був вимушений самостійно шукати кошти для ремонту свого автомобіля, через що тривалий час не міг спати вночі. Сімейний бюджет доводилось спрямовувати на ремонт автомобіля, що спричинило виникнення пригніченого стану. Внаслідок чого постраждали, крім нього, і члени його родини, що призвело до розладу стосунків у родині.
Просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь 599534 грн відшкодування матеріальної шкоди, 30000 грн моральної шкоди та 6295,35 грн понесених судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 квітня 2023 року позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 453934 грн та 3000 грн компенсації моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач повинен відшкодувати матеріальну шкоду, завдану внаслідок вчинення ним ДТП, однак, сума відшкодування такої шкоди належить до зменшення на суму 130000 грн, яка вказана у полісі страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та яка повинна бути сплачена страховиком.
Судом зазначено про відсутність можливості при розгляді цієї цивільної справи встановлювати вину водія ОСОБА_1 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, а тому не взяв до уваги доводи відповідача про встановлення вини позивача ОСОБА_1 на підставі висновку експертного дослідження Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 03 червня 2021 року № КЕД-19/124-21/7020, оскільки питання щодо наявності/відсутності вини у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та притягнення особи до адміністративної відповідальності не є компетенцією суду в цій справі.
Визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 3000 грн суд виходив з того, що позивачу завдано моральних страждань, у зв'язку з пошкодженням його автомобіля, та неможливістю користування ним протягом тривалого часу.
Відмовляючи у стягненні витрат на правову допомогу, суд виходив з того, що дані витрати документально не підтверджені позивачем.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача - адвокат Геращенко Л. С. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 квітня 2023 року та залишити позовну заяву без розгляду.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позовна заява була залишена без руху, а позивачу надано строк десять днів для усунення недоліків, натомість, позивач подав заяву про усунення недоліків майже через два місяці без долучення клопотання про продовження строку на усунення недоліків, на що суд першої інстанції не звернув уваги та не повернув позовну заяву.
Зазнчає, що суд першої інстанції відкрив провадження у справі не надавши значення, що позовна заява складена без додержання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України, а саме, що до позовної заяви адвокатом Лавріненком Є. Ю. долучено ордер про надання правової допомоги в Корсунь-Шевченківському районному суді Черкаської області, а не в Соснівському районному суді м. Черкаси.
Крім того, в договорі про надання правової допомоги від 25.05.2021 визначено детальний перелік повноважень адвоката, однак, в переліку не вказано повноваження на підписання та звернення з позовною заявою.
Тому вважає, що позовна заява подана та підписана адвокатом Лавріненком Є. Ю. за відсутності належних у нього повноважень на ведення справи у Соснівському районному суді м. Черкаси, тобто позовна заява подана особою, яка не мала повноважень на її подачу та на ведення справи в Соснівському районному суді м. Черкаси
На думку скаржника, висновок автотоварознавчої експертизи, який надано позивачем на підтвердження розміру матеріального збитку, містить недостовірну інформацію, оскільки відповідач не запрошувався на огляд автомобіля на 29.04.2021.
Крім того, 21.07.2021 відповідач отримав від позивача повідомлення про проведення експертного огляду автомобіля 26.07.2021.
Тобто огляд автомобіля не проводився 29.04.2021, а висновок експерта № 47 від 24.06.2021 складений заднім числом, з метою позбавлення можливості відповідача бути присутнім при огляді транспортного засобу та у зв'язку із закінченням 06.07.2021 дії свідоцтва експерта ОСОБА_3 , який проводив автотоварознавчу експертизу.
Також зазначає, що огляд автомобіля проведено не відразу після ДТП, а після спливу одного місяця і невідомо, де знаходився автомобіль весь цей час і що з ним відбувалось.
Вважає не доведеним факт спричинення позивачу матеріального збитку в сумі 575114 грн, оскільки в протоколі огляду місця події від 29.03.2021 не зафіксовані пошкодження транспортного засобу позивача, які потім зазначені в протоколі огляду автомобіля від 29.04.2021.
Зауважує, що суд необґрунтовано стягнув матеріальну шкоду в розмірі 453934 грн, включивши в суму матеріального збитку вартість за проведення автотоварознавчої експертизи в сумі 5000 грн, яка відноситься до судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Вважає також незаконною ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 травня 2022 року про відмову у зупиненні провадження у справі, яка вмотивована тим, що представник відповідача не надала доказів про перебування ОСОБА_2 у лавах Збройних сил України хоча суду були надані належним чином завірена копія військового квитка і повісток на його відправку, згідно яких станом на 26.02.2022 ОСОБА_2 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 просив залишити апеляційну скаргу адвоката Геращенко Л. Г. без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 квітня 2023 року - без змін.
Вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими. Суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, таку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Зазначає, що ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2021 року про залишення його позову без руху він отримав 27 жовтня 2021 року, недоліки апеляційної скарги було усунуто в межах 10 днів, а саме 05.11.2021. Тому, у суду першої інстанції були відсутні підстави для повернення його позовної заяви.
Вказує, що повноваження адвоката Лавріненка Є. Ю. були підтверджені не лише ордером, де була допущена технічна помилка, а й договором про надання правової допомоги № 25/05/2021 від 25.05.2021, який є належним й достатнім підтвердженням його правомочності для виконання договору.
Ані в ордері, а ні в договорі про надання правової допомоги не містяться обмеження прав адвоката Лавріненка Є. Ю. звертатися від його імені з позовною заявою до суду.
21.04.2021 позивачем було надіслано відповідачу запрошення на огляд автомобіля, проте ОСОБА_2 не скаристався своїм правом та не прибув на відповідний огляд.
Пошкодження автомобіля позивача були зафіксовані одразу після ДТП і повністю співпадають з пошкодженнями виявленими під час проведення огляду 29.04.2021.
Також вважає, що скаржником не доведено неповноту та необґрунтованість висновку судової автотоварознавчої експертизи, а витрати на її проведення не підлягають під критерій витрат, пов'язаних із розглядом справи, а є збитками, які він мусив зробити для відновлення своїх прав.
Щодо відмови у зупиненні провадження зазначає, що відповідачем не було надано суду першої інстанції належних доказів перебування ОСОБА_2 на військовй службі в лавах ЗСУ.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 18 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 квітня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. Постанова мотивована тим, що суд першої інсанції, вирішуючи спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зробив висновки про права та обов'язки страховика (страхової компанії) - особи, яка не була залучена до участі у справі, як співвідповідач, тим самим, порушуючи принципи змагальності та диспозитивності цивільного судочинства.
Постановою Верховного Суду від 20 серпня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Черкаського апеляційного суду від 18 липня 2023 року скасовано, а саправу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова мотивована тим, що відсутні підстави для висновку, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та обов'язки ТОВ «СК «Ю.Ес.АЙ». Апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, не перевірив законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 .
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року дану цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Геращенко Л. Г. на рішення Соснівського районного суду им. Черкаси від 04 квітня 2023 року прийнято до свого провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
29 березня 2021 року о 11:30 год на перехресті вулиць Надпільної та Франка у м. Черкаси сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Volkswagen Touareg», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля «Opel Vektra», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 .
Протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, був складений щодо ОСОБА_2 .
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 червня 2021 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа ? Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в Черкаській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність старшого інспектора з особливих доручень відділу розшуку та опрацювання матеріалів ДТП управління патрульної поліції в Черкаській області майора поліції Клочка О. П. у частині не складення щодо водія автомобіля «Volkswagen Toureg» ОСОБА_4 протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи від 24 червня 2021 року, складеного СПД ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Volkswagen Touareg», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 29 березня 2021 року складає 575114 грн (т.1 а.с. 25).
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Opel Vektra», реєстраційний номер НОМЕР_3 , застрахована ТДВ «СК.Ю.ЕС.АЙ» відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/4270695 від 25 вересня 2020 року (т. 1 а.с. 147).
Відповідно до полісу ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну потерпілому, складає 130000 грн, франшиза - 2600 грн.
Відповідно до повідомлення Національного банку України ТОВ «СК «Ю.Ес.АЙ» виключено з Державного реєстру фінансових установ. Проте таке виключення та анулювання ліцензії не звільняє страхову компанію від обов'язку виконувати свої зобов'язання за договором страхування (т. 1 а.с.77-79).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно з ч. 1ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ЗУ «Про страхування», ЦК України та іншими законодавчими актами.
Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом указаної норми, за загальним правилом, шкода підлягає відшкодуванню, по-перше, в повному обсязі, по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.
Проте, крім загального правила, є спеціальні, передбачені законом. Одним із таких спеціальних правил є норми про страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) і доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 ЗУ «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст. 980 ЦК України).
Згідно зі ст. 999 ЦК України до відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Саме на забезпечення таких зобов'язань було ухвалено ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП відшкодування заподіяної шкоди.
Згідно зі ст. 3 ЗУ «Про обов 'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 5 указаного Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно зі ст. 6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, та/або майну потерпілого.
При цьому Розділом ІІІ ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено порядок здійснення страхового відшкодування на території України.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (п. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Разом із тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» наголошено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто цей Закон спрямований насамперед на захист прав осіб, потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоди не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (ст. 3 цього Закону).
Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована відповідальність винної особи. А тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону № 1961-IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20).
У постанові від 20 серпня 2024 року, у даній справі, Верховний Суд також акцентував, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20)).
З матеріалів справи вбачається, що 29 березня 2021 року о 11 год. 30 хв. на перехресті вулиць Надпільної та Франка у м. Черкаси сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Volkswagen Touareg реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Opel Vektra д.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 .
Постановою Соснівського районного суду міста Черкаси від 22 червня 2021 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законно сили є обов'язковою для суду що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову з питань чи мали місце дії ( бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Щодо рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.10.2021, яким частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, то колегія суддів враховує те, що ОСОБА_1 не брав участі у розгляді наведеної справи, тому обставини встановлені даним судовим рішенням не звільняють ОСОБА_2 від обов'язку доведення у даній справі тих обставин на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Тобто, правова оцінка надана судом певному факту при розгляді справи, за викладеного, не є обов'язковою для суду.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відхилення доводів представника відповідача про встановлення вини позивача ОСОБА_1 рішенням Черкаського окружного адміністративного суду, при ухваленні якого було враховано висновок експертного дослідження Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 03.06.2021 №КЕД-19/124-21/7020 та відповідно до якого в діях водія автомобіля Volkswagen Touareg д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_4 (позивача у справі) вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України.
Згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи від 24 червня 2021 року СПД ОСОБА_3 вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Volkswagen Touareg реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП, яка сталася 29.03.2021 складає 575114 грн.
З висновку вбачається, що експертиза прийнята до виконання згідно ст. 106 ЦПК України , де передбачена можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи.
Висновок експертизи підготовлено для подання до суду, а експерт обізнаний про кримінальну відповідальність згідно з ст. 384, 385 КК України.
Вказаний висновок судової автотоварознавчої експертизи складено у відповідності до ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національного стандарту № 1 оцінки майна «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року, Методики № 142/5/2092 зі змінами та доповненнями.
Апеляційний суд зауважує, що висновок автотоварознавчої експертизи про розмір завданих збитків завданих власнику в разі пошкодження КТЗ є належним засобом доказування (правові висновки з приводу цього викладені у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 753/21177/16-ц, постанові Верховного Суду від 03 червня 2021 року в справі № 461/2217/19). При цьому клопотання про проведення експертизи відповідачем в порядку і строки, передбачені ст. 83 ЦПК України, разом із відзивом на позовну заяву, не заявлялося, не поданий і власний висновок експерта на спростування доказу позивача.
Є неспроможними та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що відповідача ОСОБА_2 не запрошували та не повідомляли жодними засобами зв'язку про дату, місце та час проведення огляду автомобіля на предмет фіксації його пошкоджень, з огляду на положення п. 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, згідно якого виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження у разі потреби, тобто обов'язкового виклику заінтересованих осіб вимогами Методики № 142/5/2092 не передбачено.
На ряду з цим, слід зазначити, що позивачем надано суду докази повідомлення відповідача ОСОБА_2 та ТДВ СК «Ю.ЕС.АЙ» про дату, час та місце огляду об'єкту дослідження, а саме: лист-повідомлення та докази його відпрвлення Укрпоштою.
Доводи апеляційної скарги, що в протоколі огляду місця події від 29.03.2021 не зазначений обсяг пошкоджень транспортного засобу позивача, спростовуються його змістом, де зазначено, що пошкодження локалізовані в передній частині автомобіля.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Opel Vektra д.н. НОМЕР_3 застрахована ТДВ «СК.Ю.ЕС.АЙ» відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/4270695 від 25.09.2020.
Встановлено, що як позивач, так і відповідач звертались до страхової компанії із заявами про настання страхового випадку, проте відповіді не отримали.
Виплату страхового відшкодування ТДВ «СК «Ю.ЕС.Ай.» не провело, винуватець ДТП різницю фактичного розміру шкоди і страхового відшкодування позивачу не повернув.
За повідомленням Національного Банку України ТОВ «Страхова компанія «Ю.Ес.АЙ» виключено з державного реєстру фінансових установ. Проте, таке виключення та анулювання ліцензії, не звільняє Страхову компанію від обов'язку виконувати свої зобов'язання за договором страхування.
Статтею 39 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктами 49.1, 49.2 ст. 49 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності має право здійснювати страховик, який має ліцензію на здійснення діяльності із страхування за відповідними ризиками у межах відповідного класу страхування; є членом МТСБУ.
У разі припинення страховиком членства в МТСБУ Уповноважений орган зобов'язаний протягом одного місяця з дня такого припинення прийняти рішення про звуження дії ліцензії страховика на здійснення діяльності із страхування за відповідними ризиками у межах відповідного класу страхування.
У пунктах 52.1., 52.5 ст. 52 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що членство страховика в МТСБУ припиняється у разі виключення такого страховика із членів МТСБУ або втрати цим страховиком статусу асоційованого члена МТСБУ. Виключення страховика з членів МТСБУ та/або позбавлення статусу повного члена МТСБУ здійснюється рішенням загальних зборів членів МТСБУ за поданням дирекції МТСБУ з таких підстав: д) ліквідація страховика - члена МТСБУ як юридичної особи; е) наявність заборгованості страховика - члена МТСБУ з оплати перестрахувальних платежів за договорами перестрахування, укладеними відповідно до вимог МТСБУ, понад шість місяців. Страховик, членство (у тому числі повне) якого припинено, зобов'язаний виконати свої зобов'язання згідно з укладеними ним договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
У постанові Великої палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц зроблено правові висновки, що МТСБУ як організація, що створена задля відшкодування шкоди, зобов'язане відшкодувати шкоду, спричинену потерпілим, за певних умов, зокрема, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом № 1961-IV, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (п. «ґ» ч. 1 ст. 41 Закону № 1961-IV), а за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду у разі недостатності коштів та майна страховика - повного члена МТСБУ у таких самих випадках (п. «а» п. 41.2 ст. 41 Закону № 1961-IV).
Відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 19 липня 2023 року у справі № 910/16820/21 Основна функція МТСБУ у правовідносинах щодо відшкодування шкоди за договорами страхування замість страховика, що ліквідується і майна якого недостатньо для виконання цих зобов'язань, фактично зводиться до забезпечення у будь-якому разі отримання потерпілою особою належного їй відшкодування.
Отже, МТСБУ приймає на себе зобов'язання із відшкодування шкоди страховика, що визнаний банкрутом та ліквідується, лише за зобов'язаннями, для погашення яких у цього страховика недостатньо майна, тобто у цьому разі виступає спеціальним суб'єктом у сфері обов'язкового страхування, що фактично гарантує постраждалій особі (потерпілому) отримання належної їй регламентної виплати попри банкрутство та ліквідацію страховика, майна якого виявилося недостатньо для погашення акцептованих вимог кредиторів у процедурі банкрутства.
Встановлено, що ТДВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.Ай.» перебуває в стані припинення та на даний момент відомості щодо її ліквідації або банкрутства у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні.
Незважаючи на те, що ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» позбавлений ліцензії та перебуває в стані припинення, він зобов'язаний виконати всі договірні зобов'язання з відшкодування шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільної відповідальності, укладеними до позбавлення ліцензії, оскільки рішення про банкрутство ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» прийнято не було.
Отде суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сума, яка підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача підлягає зменшенню з 575114 грн до 445114 грн, тобто на 130000,00 грн, оскільки ліміт відповідальності страхової компанії згідно з полісом становить 130000,00 грн, тобто цю суму позивач має право отримати від страхової компанії.
На ряду з цим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1800 грн за транспортування пошкодженого автомобіля, 2020 грн витрати за проведення розукомплектовуючих робіт для проведення експертного дослідження та витрати за проведення автотоварознавчої експертизи в розмірі 5000 грн.
Щодо моральної шкоди, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
В постанові Верховного Суду від 01 березня 2021 року в справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18) викладено правовий висновок, згідно якого, по своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
Абзац 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційній скарзі жодним чином не спростовується визначений судом першої інстанції розмір стягнутого відшкодування моральної шкоди.
Вирішуючи позовні вимоги щодо розміру моральної шкоди, яка полягала у душевних стражданнях, які позивач зазнав внаслідок пошкодження його майна, суд першої інстанції виходив із засад розумності і справедливості і визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню із відповідача, 3000 грн.
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час розгляду справи апеляційний суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Щодо доводів скаржника про порушення вимог ЦПК України при подачі позову.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2021 року позовну заяву було залишено без руху (т. 60).
Вказану ухвалу отримано позивачем 28 жовтня 2021 року (т. 1 а.с. 62),
Недоліки позовної заяви було усунуто в межах 10 днів, а саме 05.11.2021 (т.1 а.с. 64).
З викладеного вбачається, що відсутні порушення щодо порушення строків усунення недоліків позову ОСОБА_5 та наявність підстав для відкриття провадження судом першої інстанції.
Тому, у суду першої інстанції були відсутні підстави для повернення його позовної заяви.
Щодо повноважень представника позивача - адвоката Лавріненка Є. Ю. слід зазначити наступне.
За ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 26 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
З матеріалів справи вбачається, що повноваження адвоката Лавріненка Є. Ю. підтверджені наступними доказами: ордером про надання правничої допомоги, договором на надання правової допомоги від 25 травня 2021 року № 25/05/2021 та свідоцтвом на право зайняття адвокатською діяльністю (т. 1 а. с. 6-9).
Договором про надання правової допомоги повноваження адвоката не обмежуються.
Крім того, за наявності інших доказів повноважень, передбачених ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та в подальшому усунення відповідної помилки не спростовують підтвердження повноважень адвоката.
Тому у відповідності до ст. 26 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» судом першої інстанції правомірно прийтято позов та залучено адвоката Лавріненка Є. Ю. до участі в розгляді справи.
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).
Згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише регламентованим, але й реальним. Надмірний формалізм під час вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Враховуючи вказані обставини, оскільки представник позивача виправив недоліки в ордері, за наявності договору про надання правової допомоги, дії позивача та його представника не мають характеру зловживання процесуальними правами, а суд першої інстанції дійшов вірного висновку про прийняття до розгляду даного позову.
Щодо відмови у зупиненні провадження, то слід зазначити наступне.
23.05.2022 представник відповідача адвокат Геращенко Л. Г. звернулась до суду із заявою про зупинення провадження у справі, мотивуючи заяву перебуванням ОСОБА_2 на військовій службі у Збройних Силах України.
На підтвердження перебування відповідача у складі Збройних Сил України, представником відповідача подано копії повісток ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження військової комісії та поновлення облікових даних, довідку з Військової частини та копію військового квитка.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 2 ч. 1 ст. 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Отже, процесуальний закон пов'язує необхідність зупинення провадження у справі не з наявністю воєнного стану в Україні, а із фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, в матеріалах цивільної справи мають бути докази не лише перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а й докази того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема приймають участь у виконанні бойових завдань.
Доказів того, що ОСОБА_2 на час розгляду справи перебував у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, які були переведені на воєнний стан, зокрема приймають участь у виконанні бойових завдань у матеріалах справи відсутні.
Тому суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, підстави для скасування або зміни постановленого судом першої інстанції рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - адвоката Геращенко Людмили Герасимівни - залишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 квітня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 14 листопада 2024 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
О. М. Новіков