14 листопада 2024 року
м.Черкаси
Справа № 695/3285/24
Провадження № 22-ц/821/1708/24
Категорія: скарга на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої Карпенко О.В.
суддів Василенко Л.І., Новікова О.М.
за участю секретаря Мунтян К.С.
учасники справи:
заявник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Холд Лімітед»,
представник заявника : Тітаренко Іван Андрійович,
боржник : ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд Лімітед» - Тітаренка Івана Андрійовича на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13 вересня 2024року (постановлену під головуванням судді Ушакової К.М. в приміщенні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області) у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд Лімітед» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, -
02 вересня 2024 року ТОВ «Холд Лімітед» звернулося до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області із заявою про видачу судового наказу, в якій просило суд видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Холд Лімітед» заборгованості за спожитий газ у сумі 39 794,39 грн.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13 вересня 2024 року відмовлено у видачі судового наказу за заявою ТОВ «Холд Лімітед» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово - комунальні послуги.
Ухвала суду мотивована, зокрема, тим, що заява про видачу судового наказу не відповідає вимогам п. 2, 4, ч. 1 ст. 163 ЦПК України, а саме: не містить відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у боржника та не надано інших документів або їх копій, що підтверджують обставини, якими заявник обгрунтовує свої вимоги.
При цьому, суд звернув увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ТОВ «Холд Лімітед» - Тітаренко І.А. оскаржив її в апеляційному порядку, подавши через систему «Електронний суд» 30 вересня 2024 року апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі представник ТОВ «Холд Лімітед» - Тітаренко І.А., вважаючи ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13 вересня 2024 року незаконною, необгрунтованою, прийнятою із порушенням норм процесуального права, просив її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обгрунтування апеляційної скарги представник ТОВ «Холд Лімітед» - Тітаренко І.А., зокрема, вказує, що суд необгрунтовано відмовив у видачі судового наказу, пославшись на те, що до матеріалів справи не додано розрахунку заборгованості боржника, проведеного первісним кредитором ТОВ «Черкасигаз збут».
Відповідно до п. 1 1 Договору 05/07-24 ТОВ «Черкасигаз збут» відступило ТОВ «Холд Лімітед» право вимоги заборгованості до споживачів природнього газу за переліком та у сумах, що зазначені в додатку № 1 до цього Договору. Інформація щодо заборгованості ОСОБА_1 була надана ТОВ «Черкасигаз збут» на виконання п. 3.1 Договору №05/07-24 акту приймання -передачі права вимоги від 19.08.2024.
Вказує, що твердження суду про відсутність відомостей у поданій товариством заяві про наявність чи відсутність електронного кабінету у боржника, не відповідає дійсності, оскільки заявником у заяві зазначено, що у боржника немає зареєстрованого Електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Твердження, що до суду не надані документи, необхідні для реалізації права вимоги, не відповідають дійсності. Товариством до заяви про видачу судового наказу додано договір про відступлення права вимоги №05-07-24, Акт приймання-передачі права вимоги від 19.08.2024 до Договору про відступлення права вимоги №05-07-24 та витяг з реєстру боржників від 19 серпня 2024 року до акту приймання-передачі права вимоги від 19 серпня 2024 року до Договору про відступлення права вимоги №05-07-24 від 05 липня 2024 року.
Є помилковими посилання суду, що у поданій заяві відсутній період, за який виникла заборгованість, оскільки інформація міститься у розрахунку заборгованості, який додано до заяви , відповідно, період нарахування заборгованості становить з 01.01.2021 по 31.07.2024.
Крім того, зазначає, що товариство в заяві просило не застосовувати строки позовної давності до своїх вимог.
Вказує, що висновок суду, що надані докази не відображають безспірність вимоги заявника, не відповідає вимогам процесуального закону.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тобто апеляційна скарга на ухвалу суду про відмову у видачі судового наказу (п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.
Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Відмовляючи у видачі судового наказу за заявою ТОВ «Холд Лімітед» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово - комунальні послуги, суд першої інстанції виходив із того, що заява про видачу судового наказу не відповідає вимогам п.2, 4, ч. 1 ст. 163 ЦПК України.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Наказне провадження - це особливий спрощений вид цивільного процесу, спрямований на швидкий та ефективний захист безспірних прав осіб шляхом видачі судового наказу, що одночасно є судовим рішенням та виконавчим документом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу.
В частині першій статті 161 ЦПК України передбачено вимоги, за якими може бути видано судовий наказ. Зокрема, згідно пункту 3 цієї частини судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
При цьому, слід враховувати, що у наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог, тобто таких, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин. Наказне провадження не передбачає участі боржника при розгляді заяви.
Вимоги до форми і змісту заяви про видачу судового наказу встановлені ст. 163 ЦПК України.
У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Як вірно зазначено судом першої інстанції та не спростовано скаржником в апеляційній скарзі, подана заява про видачу судового наказу не містить відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у боржника.
Стаття 165 ЦПК України передбачає, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заява подана з порушенням вимог ст. 163 ЦПК України, заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; заявлено вимогу, яка не відповідає ст. 161 цього Кодексу; наявні обставини, передбачені ч. 1 ст. 186 цього Кодексу; з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою; судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. п. 3-6 ч. 1 цієї статті; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; заяву подано з порушенням правил підсудності.
Отже, стаття 165 ЦПК України містить вичерпний перелік підстав для відмови у видачі судового наказу.
Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Холд Лімітед» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Холд Лімітед» заборгованості за спожитий газ у сумі 39 794,39 грн.
На підтвердження доводів заяви про видачу судового наказу було долучено: заяву- приєднання до умов договору постачання природнього газу побутовим споживачам, яка підписана ОСОБА_1 ; копію Типового договору постачання природнього газу побутовим споживачам, розрахунок боргу, копію договору №05/07-24 про відступлення права вимоги від 05 липня 2024 року, копію акту приймання-передачі права вимоги до договору про відступлення права вимоги №05/07-24 від 19 серпня 2024 року, копію витягу з реєстру боржників та копію листа-повідомлення, адресованого ОСОБА_1 , який не містить підпису директора ТОВ «Черкасигаз збут».
Згідно наданого розрахунку боргу вбачається, що період нарахування вказаний із січня 2021 року по липень 2024 року.
Як вірно зазначено судом, заявником до матеріалів справи не додано розрахунку заборгованості боржника, проведеного первісним кредитором ТОВ «Черкасигаз збут», що могло б підтвердити право вимоги, що позбавляє суд можливості перевірити, чи пред'явлено вимоги в межах строку позовної давності.
Крім того, згідно наданого заявником розрахунку боргу, вбачається, що станом на січень 2021 року борг ОСОБА_1 уже складав 20 943,72 грн, а тому доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що заявник вказував період нарахування боргу в межах позовної давності, на переконання колегії суддів є необгрунтованими, оскільки із наданого розрахунку вбачається, що борг у ОСОБА_1 перед заявником виник до початку відліку позовної давності.
Висновки суду першої інстанції, що до суду не надано документи, які зазначені в акті-приймання передачі права вимоги до договору про відступлення права вимоги № 05/07-24 від 05.07.2024, первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв документи, що підтверджують право вимоги до боржників, зазначених у реєстрі, а також інші документи, необхідні для реалізації права вимоги, є вірними, і колегія суддів з ними погоджується.
Отже, враховуючи, що заява про видачу судового наказу подана з порушенням вимог ст. 163 ЦПК України, то на підставі п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України у видачі судового наказу судом правомірно відмовлено.
Судом першої інстанції дотримано вимоги процесуального закону при вирішенні заяви про видачу судового наказу.
Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви про видачу судового наказу та роз'яснив право заявника на звернення до суду з такою самою заявою, після усунення її недоліків.
Також колегія суддів зауважує, що долучена до заяви про видачу судового наказу копія листа-повідомлення від 10 липня 2024 року, адресованого ОСОБА_1 не містить підпису директора ТОВ «Черкасигаз збут», що може свідчити про те, що вказаний лист не був направлений боржнику для відома.
Доводи скаржника в апеляційній скарзі, що у зв'язку із запровадженими карантинними обмеженнями та введенням воєнного стану відбувалося зупинення перебігу строку позовної давності, є необгрунтованими, оскільки встановлення обставин зупинення перебігу строку позовної давності виходить за межі інституту наказаного провадження. Так, стаття 165 ЦПК України не містить вимог щодо з'ясування судом обставин зупинення позовної давності.
Пропуск позовної давності свідчить про наявність спору між заявником та боржником, а тому підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.
При вирішенні питання про стягнення вказаної заборгованості з боржника в порядку наказного провадження, останній буде позбавлений можливості звернутися до суду з відповідною заявою про застосування позовної давності, чим можуть бути обмежені його права.
З урахуванням вказаних обставин, заявлені вимоги не є безспірними, оскільки з'ясування питання щодо дотримання позовної давності можливо лише в порядку позовного провадження.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з ухвалою суду, переоцінки висновків ухвали суду та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, постановлена з дотриманням норм процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргупредставника Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд Лімітед» - Тітаренка Івана Андрійовича - залишити без задоволення.
Ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13 вересня 2024року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд Лімітед» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
О.М. Новіков