Справа №:755/17170/23
Провадження №: 2/755/10562/24
"12" листопада 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Згідно заявлених вимог, позивач просить суд стягнути зі ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 11 036,80 грн, щомісячно, починаючи стягнення з 05 листопада 2023 року і до повноліття дитини.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_3 . Позивач зазначає, що 20 травня 2023 року сторони розірвали відносини і почали проживати окремо, їх син залишився проживати з позивачем, на її утриманні. Позивач вказує, що сторони мали усну домовленість про те, що відповідач буде підтримувати матеріально сина та частково забезпечувати його потреби (в одязі, їжі, розвитку та ін.), зокрема на її прохання, якщо виникне така необхідність. Але відповідач не дотримується усної домовленості сторін про спільне забезпечення потреб дитини. Також позивач зазначає, що дитина має розлад аутичного спектору, на сьогодні йому присвоєно четвертий рівень підтримки, він має відвідувати садочок лише за наявності асистента вихователя і асистента дитини, рекомендовано відвідувати заняття з психологом, дефектологом та логопедом. Однак інвалідність не оформлена, оскільки відповідач відмовлявся надавати згоду на проведення психіатричної експертизи синові. Позивач вказує, що, крім уваги, дитині потрібно досить багато додаткових занять, які потрібні задля його нормального розвитку, стабілізації психіки, запуску мовлення і соціалізації, що необхідно щоб він адаптувався до соціуму, не відставав від ровесників і мав змогу вести нормальне життя. Позивач вважає законним визначити розмір аліментів виходячи із прогнозованого розрахунку витрат на дитину 22 073,61 грн, враховуючи потреби дитини та рекомендації лікарів, а саме в розмірі 11 036,80 грн.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва від 27 листопада 2023 відкрито провадження у цій справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
28 грудня 2023 року відповідачем ОСОБА_2 направлено до суду відзив на позовну заяву в якому він визнає позовні вимоги частково - в розмірі 2500,00 гривень щомісячно. По суті позовних вимог відповідач зазначає, що позивач ототожнює аліменти і додаткові витрати на дитину, посилається на те, що позивач надає суду неправдиву інформацію щодо фінансового стану відповідача та утримання сина сторін. Вказує на те, що не відмовляється від утримання дитини та зазначає, що спілкування з позивачем щодо виховання та забезпечення дитини дається важко. Заперечує своє ухилення від виконання батьківських обов'язків та зазначає про перерахування ним коштів на утримання спільної дитини сторін в розмірі не менше половини прожиткового мінімуму. Зазначає, що 30 листопада 2023 року він був працевлаштований водієм та його посадовий оклад складатиме 6 750,00 грн. Крім того, на утриманні відповідача перебуває неповнолітній син від першого шлюбу - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання якого він щомісяця сплачує 1 000,00 грн, та мати відповідача - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є пенсіонером. Відповідач вважає, що позивачем не доведено як заявлений до стягнення розмір аліментів, так і спроможність відповідача сплачувати аліменти в зазначеному розмірі. (а.с.97-101)
18 січня 2024 позивачем ОСОБА_1 подана до суду черес систему «Електронний суд» відповідь на відзив в якій позивач наводить обґрунтування щодо пропуску відповідачем строку на подання відзиву. За доводами відповіді, враховуючи стан здоров'я дитини, позивач не погоджується з доводами відповідача про те, що позивач ототожнює аліменти і додаткові витрати на дитину. Посилається на те, що заявлений позивачем розмір аліментів є співмірним з урахуванням діагнозу дитини та додаткових потреб при його вихованні та утриманні. Зазначає, що вказаний відповідачем розмір доходу не відповідає дійсності, крім того відповідач отримує додатковий дохід від оренди землі та має обов'язкові виплати за договором лізингу в розмірі 6 000,00 грн на місяць. Також позивач робить висновок, що на утриманні відповідача не перебуває ані старший син ані мати пенсіонерка. (а.с.107-109)
Крім того у відповіді на відзив викладено клопотання про витребування доказів, яке є необґрунтованим, за формою та змістом не відповідає вимогам ст. 183 ЦПК України, тому не підлягає задоволенню.
Також суд не вбачає підстав для залишення без розгляду відзиву на позовну заяву, оскільки відсутні підстави вважати, що відзив поданий до суду з пропуском визначеного судом строку.
Так, в матеріалах справи наявні довідки про доставку електронного листа - ухвали суду про відкриття провадження, 04.12.2023, проте за матеріалами справи не вбачається, що вказана в позовній заяві електронна пошта відповідача є дійсною.
Таким чином, суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Як убачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого записані: батько ОСОБА_2 та мати ОСОБА_1 (а.с.33).
Позивач, ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 79).
Позивач зазначає, що син проживає разом із нею, що не заперечується відповідачем.
Позивач в позовній заяві посилається на те, що відповідач матеріальної допомоги на утримання сина не надає.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Положеннями ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
За змістом ст. 18 Конвенції «Про захист прав дитини», суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно ч. 1 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
У даному випадку спосіб стягнення аліментів було визначено позивачем, що узгоджується з положеннями ч.3 ст. 181 СК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Судовий (спірний) спосіб виконання обов'язку утримувати дитину, тобто стягнення аліментів на підставі рішення суду, є можливим у разі відсутності домовленості (договору) між батьками про сплату аліментів.
Сторонами не було укладено договір про сплату аліментів на дітей у порядку ст. 189 СК України.
Виходячи з положень статей 181, 182 СК України за відсутності домовленості між батьками про спосіб виконання ними обов'язку утримувати дитину розмір аліментів визначається судом з урахуванням стану здоров'я та матеріального становища дитини, стану здоров'я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інших обставин, що мають істотне значення.
За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.
При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір.
Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містити незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
Як роз'яснено у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року за №3 «Про застування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. (ч.3, 4 ст.12 ЦПК України)
Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» визначено у 2023 році прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років - 2272,00 гривні, дітей віком від 6 до 18 років - 2833,00 гривні.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» визначено у 2024 році прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років - 2563,00 гривні, дітей віком від 6 до 18 років - 3196,00 гривень.
В своїй позовній заяві позивач зазначає про те, що дитині ОСОБА_3 встановлений діагноз розлад аутичного спектру та у зв'язку з цим витрати на дитину є значними, що полягають у постійних заняттях з психологом, відвідуванні спеціалізованого дошкільного навчального закладу, зайняттях фізичними активностями, придбанні речей необхідного вжитку, продуктів харчування тощо. Загалом витрати на дитину на місяць складають 22 073,61 грн, що у співвідношенні на кожного з батьків становить 11 036,80 грн.
На підтвердження своїх доводів позивач надала значну кількість квитанцій «Монобанк» без зазначення призначення платежу (а.с. 10-21, 46, 47, 48, 49, 50, 62, 63, 64, 76, 77), консультативний висновок невролога від 09.12.2021 щодо огляду дитини ОСОБА_3 (а.с. 22), письмову консультацію дитячого невролога від 21.11.2019 дитини ОСОБА_3 (а.с. 23-24), роздруківку з месенджеру телефону (а.с. 25), письмову консультацію лікаря-педіатра від 30.07.2021 дитини ОСОБА_3 (а.с. 26-27), роздруківки щодо заробітку (а.с. 31, 32), висновок про комплексу психолого - педагогічну оцінку розвитку ОСОБА_3 від 07.11.2022 № ІРЦ-85983/2022/375825 та від 19.10.2023 № ІРЦ-85273/2023/466840 (а.с. 39-45, 65-75), виписку за рахунками за період з 03.04.2023 по 05.11.2023 (а.с. 60-61).
При визначенні розміру аліментів на утримання дитини, суд виходить з матеріального становища кожної із сторін спору, а саме, що малолітня дитина проживає разом з матір'ю, перебуває на її утриманні, відповідно до вимог сімейного законодавства має право на отримання матеріальної допомоги з боку своїх батьків.
Відповідач заперечуючи щодо задоволення позовних вимог частково, зазначає, що сума його доходу щомісячно складає 6 750,00 грн, на його утриманні перебуває син від першого шлюбу - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та мати - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Так, надана відповідачем довідка від 06.12.2023 № 394 ТОВ «Нікспецтранс» підтверджує факт перебування відповідача в трудових відносинах із ТОВ «Нікспецтранс» з 30.11.2023 та посадовий оклад в розмірі 6 750,00 грн. (а.с. 105).
Отже, ця довідка лише підтверджує факт перебування в трудових відносинах з визначеним посадових окладом згідно займаній посаді, але не може слугувати безумовним підтвердженням того, що загальним доходом відповідача щомісячно є саме зазначена в довідці сума.
Що стосується доводів відповідача про те, що на його утриманні перебуває неповнолітня дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.102), то вони не підтверджені належними та допустимими доказами, адже один переказ коштів у грудні 2023 року в сумі 1 000,00 грн з призначенням платежу «аліменти» на прізвище ОСОБА_6 (а.с.103) не може свідчити про те, що син відповідача від першого шлюбу перебуває на постійному утриманні відповідача. А надані відповідачем квитанції (а.с.103- зворот) не містять ані дати ані штампу поштового відділення.
При цьому, в постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 мають місце наступні висновки «Батьки не мають компенсувати зменшення виплат на дитину за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою».
Доводи відповідача про те, що на його утриманні перебуває ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.104), не заслуговують на увагу, оскільки сама по собі наявність у відповідача матері пенсійного віку не є підставою для звільнення від сплати аліментів на утримання дитини чи зменшення їх розміру, особливо за умови відсутності доказів матеріального утримання відповідачем матері.
Таким чином, вказані відповідачем доводи не можуть бути прийняті судом як безумовна підстава для зниження розміру аліментів під час їх встановлення.
При визначенні розміру аліментів суд також надає оцінку доводам позивача та поданим нею доказам.
Позивачем наведений загальний розрахунок необхідних та реальних витрат на дитину на місяць: заняття та розвиток - 16 000,00, продукти харчування - 3500,00 грн, памперси - 720,00 грн, речі/культурний розвиток - 1000,00 грн та комунальні платежі - 853,61 грн.
На підтвердження своїх розрахунків позивачем надано ряд квитанцій «Монобанк», однак жодна з цих квитанцій не містить ідентифікуючих ознак стосовно того, що такі витрати пов'язані із утриманням дитини ОСОБА_2 .
За матеріалами справи вбачається та не заперечується сторонами факт наявності у дитини діагнозу розлад аутичного спектру, натомість надані консультативні висновки за період 2019-2021 не можуть підтвердити того заявленого розміру аліментів, який просить стягнути позивач з відповідача. До аналогічної думки суд також приходить надаючи оцінку фоторозруківці з месенджеру телефону (а.с. 25), роздруківці з телефону (а.с. 28, 31, 32).
Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Надані позивачем докази в своїй сукупності не є достатніми на підтвердження розміру аліментів в сумі 11 036,80 грн, оскільки в своїй сукупності не можуть підтвердити той розмір необхідних витрат на утримання дитини, які позивач зазначає в своєму позові.
При цьому, визначаючи розмір аліментів, суд враховує стан здоров'я дитини та додаткові потребу, пов'язані із встановленим сину сторін діагнозом.
Разом із тим, слід зазначити, що батьки зобов'язані брати участь й у додаткових витратах на дітей, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою тощо), стягнення яких в судовому порядку передбачено ст.185 СК України.
Отже, позивач не позбавлена можливості звернутись до суду з позовом про стягнення додаткових витрат на дитину, обумовлених станом її здоров'я, що має самостійний предмет доказування.
Таким чином, з огляду на наведене, враховуючи надані позивачем та відповідачем докази, що містяться в матеріалах справи, беручи до уваги доводи сторін, а також факт частково визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, які підлягають задоволенню частково, та вважає за необхідне визначити розмір аліментів, що будуть стягуватись з відповідача на користь позивача, на утримання дитини, у твердій грошовій сумі розмірі 5 000,00 гривень щомісячно, що буде об'єктивним, необхідним, достатнім та справедливим розміром стягнення аліментів.
При визначенні розміру аліментів, суд враховуючи насамперед інтереси дитини, її право на належний рівень життя та забезпечення нормальної життєдіяльності, беручи до уваги стан здоров'я дитини, її щоденну потребу в харчуванні, в забезпеченні предметами вжитку та дозвілля, виходить із засад розумності та справедливості, можливість відповідача надавати допомогу в зазначеному розмірі, якої буде достатньо, з урахуванням подальшого утримання дитини з боку позивача, для забезпечення належного матеріального утримання дитини сторін та її гармонійного розвитку.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Також, при ухваленні рішення суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58(sad) принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).
Згідно ч.1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про присудження аліментів з відповідача, починаючи з 05 листопада 2023 року і до досягнення дитиною повноліття .
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення суду в справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Крім того, суд роз'яснює сторонам у справі, що згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст.141 ЦК України суд присуджує стягнути зі ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 073,60 грн, оскільки позивач звільнена від сплати судових витрат за подання позову про стягнення аліментів на утримання дитини.
На підставі викладеного, статтями 150, 180-182, 184, 191 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», статтями 2, 10, 76-81, 89, 95, 141, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5 000,00 грн щомісячно, починаючи з 05 листопада 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути зі ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: