30 вересня 2024 року
справа № 755/11316/24
провадження № 33/824/4369/2024
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Музичко С.Г., розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 30 липня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 30 липня 2024 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Стягнуто судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн 60 коп.
Не погоджуючись із постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 порушено п. г 4.14 ПДР, оскільки ОСОБА_2 зупинився на пішохідному переході та знаходився поряд з автомобілем на небезпечній відстані. Апелянт стверджує, що ОСОБА_2 підставив свій електросамокат під колеса автомобіля. Вважає постанову суду необґрунтованою.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги вважаю, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.
В судовому засіданні ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 18 червня 2024 року ОСОБА_1 , 18 червня 2024 року, о 18 годині 25 хвилин, керуючи автомобілем «Тойота хайлендер», д/н НОМЕР_1 , у м. Києві, по проспекту Броварському, 5 і, перед початком руху, не переконався, що це буде безпечним, скоїв наїзд на електросамокат Хіаоmі М365 Рro під керуванням ОСОБА_2 , який перебував на пішохідному переході, внаслідок чого електросамокат отримав механічні пошкодження із заподіянням матеріальних збитків і порушення п. 10.1, 2.3 б Правил дорожнього руху України.
Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Відповідно до п. 2.3 б ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний, зокрема, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до п. 10.1 ПДР України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
З наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що автомобіль «Тойота хайлендер», наближаювся до пішохідного переходу, на якому рухався ОСОБА_2 на електросамокаті. Автомобіль «Тойота хайлендер» зупинився, та надав дорогу ОСОБА_2 на електросамокаті, який проїхав попереду автомобіля. В подальшому автомобіль «Тойота хайлендер» почав рух, однак ОСОБА_2 на електросамокаті не закінчив перехід проїзної частини, внаслідок чого заднє колесо автомобіля здійснило наїзд на електросамокат та пошкодив його.
Отже, ОСОБА_1 не переконався перед початком руху, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого спричинив шкоду майну іншої особи , за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху до уваги прийняті бути не можуть, оскільки протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 складено не було.
Посилання в постанові суду на п. 13.1 ПДР не впливає на правильність висновків суду першої інстанції.
Аргументи апелянта про те, що ОСОБА_2 підставив свій електросамокат під колеса автомобіля не підтверджено належними доказами. Із відеозапису, наявного в матеріалах справи, заявлених скаржником обставин не вбачається.
Враховуючи встановлені обставини, наявні в матеріалах справи докази, апеляційний суд погоджується із висновком суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду не спростовують.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 30 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя