Житомирський апеляційний суд
Справа №295/2231/24 Головуючий у 1-й інст. Єригіна І.М.
Категорія 39 Доповідач Борисюк Р. М.
07 листопада 2024 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Микитюк О.Ю., Павицької Т.М.,
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників у місті Житомирі цивільну справу №295/2231/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 01 липня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Єригіної І.М. у місті Житомирі,
У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі Позивач, Товариство, ТОВ) звернулось з даним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором №5/256063 від 13 серпня 2018 року в розмірі 76 368,83 грн та судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 13 серпня 2018 року між Акціонерним Товариством «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №5/2560683, відповідно до якого банк надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 49 998,80 грн строком на 48 місяців, тобто до 12 серпня 2022 року, зі сплатою 11% річних та комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,30% в місяць від суми кредиту.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, що визначені умовами кредитного договору шляхом перерахування в безготівкової формі на поточний рахунок позичальника.
22 грудня 2020 року між Акціонерним Товариством «Креді Агріколь Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №ІІ-2020, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №5/2560683 в сумі 76 368,83 грн, а саме: рахунок строкової заборгованості - 23 083,70 грн, рахунок простроченої заборгованості - 19 557,71 грн, рахунок нарахованих відсотків - 137,35 грн, рахунок прострочених відсотків - 8 290,73 грн, рахунок комісії - 1 149,97 грн, рахунок простроченої комісії - 24 149,37 грн.
Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 01 липня 2024 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором №5/2560683 від 13 серпня 2018 року у розмірі 76 368,83 грн та судові витрати у виді судового збору у розмірі 3 028,00 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, де просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що він жодних документів з місцевого суду не отримував ні позовної заяви, ні ухвали Богунського районного суду міста Житомира від 13 березня 2024 року про відкриття спрощеного провадження, а тому і не міг подати відзив на позовну заяву, а також заяву про застосування строків позовної давності.
Крім того, звертає увагу суду на те, що позивачем по справі було зазначено його номер мобільного телефону, який є діючий, але даний номер не було зазначено ні на конвертах , ні на поштових повідомленнях про вручення рекомендованих листів, жодних смс-повідомлень до нього із суду не надходило. Крім цього в позовній заяві зазначена його адреса: АДРЕСА_1 , але цифра 8 була виправлена на 1, також невірно було зазначено індекс його поштового відділення.
Вказує на те, що суд першої інстанції мав інформацію про його вірну адресу, але направляли йому документи за іншою адресою.
Зазначає, що позивач не направляв йому повідомлення про зміну стягувача замість АТ «Креді Агріколь Банк» на ТОВ ФК «Кредит-Капітал». Стверджує, що йому не було надано копію договору факторингу від 22 грудня 2020 року, укладеного між АТ «Креді Агріколь Банк» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Крім того, місцевим судом при постановлення рішення від 01 липня 2024 року не застосовано строк позовної давності, так як борги які зазначені в позовній заяві були за період з 13 серпня 2018 року по грудень 2020 року, тобто понад три роки.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції, - залишити без змін.
Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 07 серпня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України).
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без участі сторін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи та установлено судом, 13 серпня 2018 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 5/2560683, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит в сумі 49 998,80 грн., строком на 48 місяців, зі сплатою 11,00% річних та 2,30% від суми кредиту - комісійна винагорода (а.с.8).
Відповідно до п. 1.2. договору кредит надається на споживчі потреби.
Згідно з п. 1.3.1. за користування кредитом позичальник сплачує процентну винагороду щомісячно, у розмірі 15,00% річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за договором.
Банк свої зобов'язання за договором виконав, перерахувавши на поточний рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 47 800,00 грн, що стверджується копією платіжної інструкції від 13 серпня 2018 року (а.с.21).
Відповідно до банківських виписок за картковим рахунком відповідача наданих АТ «Креді Агріколь Банк» заборгованість за кредитним договором №5/2560683 станом на 23 грудня 2020 року становить 76 368,83 грн, з яких: 23 083, 70 грн - строкова заборгованість,19 557,71 грн - прострочена заборгованість, 137,35 грн - нараховані відсотки, 8 290,73 грн - прострочені відсотки, 1 149,97 грн - комісія, 24 149,37 грн - прострочена комісія.
22 грудня 2020 року між АТ «Креді Агріколь Банк» до ТОВ «ФК» Кредит-Капітал» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК» Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №5/2560683 в сумі 76 368,83 грн.
ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 10 січня 2024 року направлена досудова вимога про погашення кредитної заборгованості відповідачу (а.с.55), що підтверджується списком поштових відправлень рекомендованих листів (а.с.56-57).
За результатами розгляду справи по суті позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі, оскільки відповідач ОСОБА_1 порушив зобов'язання, що призвело до настання правових наслідків, встановлених договором та законом.
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, предметом даного спору є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №5/2560683 від 18 серпня 2018 року у розмірі 76 368,83 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За приписами статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження позовних вимог позивача надано копію договору №5/2560683, укладеного між АТ «Креді Агріколь Банк» та відповідачем, заяву-анкету №0102222-10082018-005 від 10 серпня 2018 року, паспорт споживчого кредиту, таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, платіжну інструкцію №23521186-1 про перерахунок кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 , виписки за картковим рахунком відповідача.
Відповідно до умов кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 49 998,80 грн., строком на 48 місяців, з 13 серпня 2018 року по 12 серпня 2022 року. Позичальник сплачує платежі для погашення заборгованості за договором щомісячно в число місяця, визначене графіком платежів по кредиту (додаток №1 до договору, що є його невід'ємною частиною), надалі графік платежів по кредиту, як день повернення кредиту, повернення кредиту здійснюється у валюті кредиту (пункти 1.1 кредитного договору).
У пункті 1.3 кредитного договору сторонами обумовлено, що за користування кредитом позичальник сплачує процентну винагороду щомісяця, в розмірі 11,00 % річних за користування кредитом, починаючи з дня надання кредиту до моменту повного погашення заборгованості за договором та комісійну винагороду щомісяця за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,30 % в місяць від суми кредиту.
У разі прострочення сплати поточної заборгованості за кредитом, процентами, комісійною винагородою згідно з умовами договору, на суму простроченого платежу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, але не більше ніж 15% від суми простроченого платежу (пункт 3.1. кредитного договору).
У разі порушення позичальником без поважних причин, вимог п.п.2.2.2-2.9. Правил позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 1% від суми кредиту, визначеної в п.1.1 договору, за кожний випадок порушення.
Як вбачається із матеріалів справи, 13 серпня 2018 року АТ «Креді Агріколь Банк» перерахував грошові кошти у сумі 47 800,00 грн та 2 198,80 грн на картковий рахунок ОСОБА_1 , що підтверджується копіями платіжних інструкцій №23521186-1 та №23521186-3 (а.с.21-22).
22 грудня 2020 року між Товариством та Банком укладено договір факторингу№ІІ-2020, за умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором укладеним з відповідачем, що підтверджується копіями наступних документів: - договору про відступлення права вимоги №1-2023 від 23 січня 2023 року, додатку №1 до договору про відступлення права вимоги №ІІ-2020 від 22 грудня 2020 року, платіжного доручення №20797 від 28 грудня 2020 року про перерахунок грошових коштів ТОВ «ФК» Кредит-Капітал» на рахунок АТ «Креді Агріколь Банк» (а.с. 47-53).
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору утворилася заборгованість, яка, згідно з наданим банком розрахунком, станом на день звернення до суду становить 76 368,83 грн з яких: прострочена заборгованість - 19 557,71 грн.; строкова заборгованість - 23 083,80 грн; комісія - 1 149,97 грн.; нараховані відсотки - 137,135 грн.; прострочені відсотки - 8 290,73 грн. та простроченої комісія -24 149,37 грн.
10 січня 2024 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направило відповідачу письмову претензію, у якій повідомило про наявність договору відступлення права вимоги та необхідність сплатити заборгованість за кредитом.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Разом з тим, презумпцію правомірності укладеного між сторонами кредитного договору під час розгляду справи відповідачем не спростовано. Відповідач не надав ні до місцевого суду, ні до апеляційної інстанції свій розрахунок заборгованості, який би суд міг належним чином оцінити, чи інший доказ про невірність наданого банком розрахунку.
Укладаючи кредитний договір від 13 серпня 2018 року, відповідач ОСОБА_1 повинен був достовірно знати про його умови та про наслідки невиконання ним умов кредитного договору, повинен був діяти добросовісно, а підписавши договір, він погодився з його умовами та взяв на себе зобов'язання, передбачені договором.
За результатами перегляду справи в апеляційному порядку, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що внаслідок неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором №5/2560683 виникла заборгованість, яка підтверджується відповідним розрахунком заборгованості та виписками з рахунку відповідача.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доказів спростування наявності у нього заборгованості, а тому підлягає стягненню з останнього на користь позивача, як правонаступника АТ «Креді Агріколь Банк».
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно пропуску строку позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно з частиною 1 статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Частинами 1, 5 статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Частиною 1 статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Частиною 3 статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
У постанові від 17 квітня 2018 року (справа №200/11343/14-ц) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, комплексний договір №5/2560683 від 13 серпня 2018 року був укладений на 48 місяців, тобто до 12 серпня 2022 року (включно) підпункт 1.1 пункту 1 договору (а.с.8).
Враховуючи, що строк позовної давності розпочався у спірних правовідносинах з 13 серпня 2022 року, тобто наступного дня після закінчення строку кредитування та станом на день звернення позивача до суду з даним позовом (лютий 2024 року), позовна давність у спірних правовідносинах щодо стягнення заборгованості за договором не пропущена.
Разом з тим, доводи апелянта щодо неналежного сповіщення його про слухання справи, знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Зокрема, матеріали справи не містять жодного належного повідомлення ОСОБА_1 про слухання справи. Копія позовної заяви йому не була вручена.
Суд першої інстанції неодноразово направляв кореспонденцію на адресу, яка зазначена в позовній заяві, яка поверталась неврученою з причини: «за закінченням терміну зберігання», (а.с.67, 69, 91).
При викладених обставинах, з огляду на вимоги статті 128 ЦПК України, неможливо визнати сповіщення відповідача про слухання справи у суді першої інстанції належним чином. При цьому, ОСОБА_1 не міг повідомити суд про іншу адресу свого проживання, у зв'язку з необізнаністю про слухання справи по відношенні до нього в Богунському районному суді міста Житомира.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За нормами пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
З урахуванням наведеного рішення суду першої інстанції із підстав, зазначених в редакції цієї постанови, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, який сплачений позивачем за подання позову.
Підстав для стягнення понесених відповідачем витрат за подання апеляційної скарги не убачається, оскільки часткове задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового судового рішення не змінюють юридичних наслідків для відповідача за результатом розгляду даної справи апеляційною інстанцією.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.
Керуючись ст. ст. 258, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Богунського районного суду міста Житомира від 01 липня 2024 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 заборгованість закредитним договором №5/2560683 від 13 серпня 2018 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» в розмірі 76 368,83 грн та 3 028,00 грн судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений: 11 листопада 2024 року.